Вирок від 21 травня 2026 р. у справі №646/10823/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/10823/25

№ провадження 1-кп/646/623/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

судді – ОСОБА_2 ,

судді – ОСОБА_3 ,

за участі секретаря судових засідань – ОСОБА_4 ,

прокурора – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22025220000000883 від 27.08.2025року відносно

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Лисичанськ Луганської області, розлученого, фізичної особи - підприємця, із середньою технічною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення -злочину, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_9 , являючись уродженцем та мешканцем м. Лисичанськ Луганської області, не будучи прихильником української державності, самостійності та незалежності України, вирішив порушити правовий зв`язок з Україною, який полягав у взаємних правах та обов`язках, та набути громадянство російської федерації без позбавлення українського.

З цією метою, ОСОБА_9 , перебуваючи в умовах політичних подій в Україні з початку 2014 року, будучи достовірно обізнаним про окупацію російською федерацією міста Лисичанськ Луганської області, маючи паспорт громадянина України, отримав паспорт громадянина російської федерації та військовий квиток збройних сил російської федерації серії НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 2 та ст. 5 Конституції України, територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою та право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу. Відповідно до ст. 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум.

Питання про зміну території або конституційного ладу в Україні вирішуються виключно на всеукраїнському референдумі, який може бути назначений тільки Верховною Радою України, при цьому остання не надавала свого дозволу на проведення всеукраїнського референдуму щодо зміни меж території України та конституційного ладу в України.

Відповідно до ст. 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Згідно ст. 2 Конституції України, суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Відповідно до ст. 5 Конституції України, Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні, основні засади якого визначено в розділах I, III, XIII Конституції України, належить виключно народові. Тобто, тільки народ має право безпосередньо, шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII. З 19.02.2014 представниками російської федерації (далі – рф) розпочато збройне вторгнення збройних сил рф (далі – зс рф), приховане твердженням керівників рф про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту рф та іншими підрозділами зс рф здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечивши військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18.03.2014 рф оголосила про офіційне включення Криму до її території.

Одночасно із цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та зс рф представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07.04.2014 в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом – «ДНР»), а 27.04.2014 в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом — «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.

Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.

Датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19.02.2014. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20.02.2014. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 07.04.2014, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.

Надалі, 24.02.2022 президент рф оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, зс рф, інші збройні формування рф та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку рф, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.

Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою рф, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії РФ проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти рф) та ін.

Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р., ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Так, не пізніше 28.05.2025 року, громадянин України ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що він є громадянином України, військовозобов`язаним, оскільки під час дії воєнного стану за законом мобілізувати можуть таку категорії чоловіків, як придатних за станом здоров`я віком від 25 до 60 років без досвіду військової служби, так і обмежено придатних з досвідом та без досвіду служби, але, не маючи патріотичних переконань, за відсутності фізичного чи психологічного впливу з боку представників держави-агресора, вирішив стати на шлях протиправної діяльності та сформував у себе злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради в умовах воєнного стану шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту.

3 метою реалізації свого вищевказаного протиправного умислу ОСОБА_9 , будучи громадянином України, який згідно із ст. 65 Конституції України має обов`язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який у відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, будучи достеменно обізнаним про наявність збройного конфлікту та про введення в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією рф проти України, маючи на меті заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, умисно та добровільно вирішив підписати контракт про проходження військової служби в зс рф.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 , перебуваючи у м. москва російської федерації, діючи умисно та з власної ініціативи, усвідомлюючи, що він добровільно встановлює злочинний зв`язок із військовим супротивником України в період збройного конфлікту, маючи намір сприяти військовому противнику України в спричиненні шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України шляхом ведення бойових дій на боці російській федерації, 05.06.2025 уклав контракт з міністерством оборони рф про проходження військової служби в збройних силах рф. В подальшому, 18.06.2025 року ОСОБА_9 прибув у навчальний табір на території Луганської області, у якому пройшов базову військову підготовку, після чого був розподілений до НОМЕР_2 мотострілецького полку збройних сил рф (військова частина НОМЕР_3 ).

Під час проходження базової військової підготовки у навчальному таборі поблизу населеного пункту Марківка Луганської області, ОСОБА_9 отримав штатну зброю.

При цьому, ОСОБА_9 не вчинив жодних дій, направлених на ухилення від проходження служби в зс рф, або на добровільну здачу в полон Збройним Силам України.

Після цього, не пізніше 26.06.2025 р., ОСОБА_9 , продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, прибув м. Куп`янськ Куп`янського району Харківської області для участі у бойових діях проти підрозділів ЗСУ та інших військових формувань України, де 23.08.2025 р. військовослужбовцями Сил Оборони України було припинено його протиправну діяльність.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 визнав свою вину, не оспорював фактичних обставин та пояснив, що, наприкінці 2021 року він отримав паспорт громадянина рф, в подальшому, перебуваючи у м. москва російської федерації, 05.06.2025 року уклав контракт з міністерством оборони рф про проходження військової служби в збройних силах рф. 18.06.2025 року ОСОБА_9 прибув у навчальний табір на території Луганської області, у якому пройшов базову військову підготовку, після чого був розподілений до НОМЕР_2 мотострілецького полку збройних сил рф (військова частина НОМЕР_3 ). Крім того, ОСОБА_9 зазначив, що під час проходження базової військової підготовки у навчальному таборі поблизу населеного пункту Марківка Луганської області, отримав штатну зброю та патроне до неї. Також, не пізніше 26.06.2025 р., ОСОБА_9 прибув м. Куп`янськ Куп`янського району Харківської області для участі у бойових діях проти підрозділів ЗСУ та інших військових формувань України, де 23.08.2025 військовослужбовцями Сил Оборони України було припинено його протиправну діяльність. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 розкаювався у вчиненні злочину.

За таких обставин, а також оскільки інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин справи, суд розглядає справу відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, тобто без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, у суду немає сумніву в добровільності позиції учасників судового розгляду. Судом роз`яснені правові наслідки розгляду даної кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, а саме, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_9 , дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 111 КК України, як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України в умовах воєнного стану на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд враховує наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення; характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, яке є особливо тяжким злочином проти основ національної безпеки України, характер дій обвинуваченого та вчинення їх в умовах воєнного стану, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, розлучений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває; відсутність обставини, які обтяжують покарання.

Отже, враховуючи зазначені обставини, з урахуванням думки прокурора, який в судових дебатах просив призначити покарання у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років з конфіскацією майна та обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що для досягнення цілей покарання, визначених ч. 2 ст. 50 КК України, з метою виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, слід призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі із конфіскацією всього належного обвинуваченому на праві власності майна.

Враховуючи, що ОСОБА_9 призначено покарання у виді позбавлення волі, колегія суддів вважає необхідним обрати йому до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Цивільний позов не заявлений. Судові витрати, речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України,

У Х В АЛ И ЛА:

Визнати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Обрати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком суду законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування призначеного покарання обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_9 у порядку виконання цього вироку, після набрання ним законної сили.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 30 діб після проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3