Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №635/11045/25 — Харківський районний суд Харківської області

22.05.26

Справа № 635/11045/25

Провадження № 2/635/275/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді –Савченка Д.М.

секретар судового засідання – Устіч О.Л.,

учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 ,

Представник позивача – адвокат Федосенко Наталія Анатоліївна,

Відповідач 1- Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

Відповідач 2 - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» з ринку,

Відповідач 3 - Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» з ринку, третя особа: Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Федосенко Н.А. звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВіЕйБі банк» з ринку, третя особа: Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить зняти арешт з нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 , який було накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження Ленінським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції 10.04.2012, реєстраційним номер обтяження: 12384893, тип значення: арешт нерухомого майна, тип майна: невизначене майно, дата реєстрації: 11.04.2012.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Холодногірсько-Новобаварським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (колишній Ленінський ВДВС Харківського МУЮ) у рамках виконавчого провадження № 32121143 з примусового виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 11.04.2012 по справі № 2-736/11 було накладено обтяження, арешт на все нерухоме майно Боржника. Обтяження у вигляді арешту майна, яке належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності, створює перешкоди у здійсненні права володіти, користуватися та розпоряджатися майном, зокрема під час здійснення державної реєстрації права власності на майно, набуте ним у порядку спадкування. Виконавче провадження № 32121143 було закінчено ще 04.04.2013 у зв`язку з відсутністю у боржника майна, а оригінали матеріалів виконавчого провадження знищені за закінченням строку зберігання та в архіві не зберігаються, у зв`язку з чим у органу ДВС відсутня можливість скасувати арешт самостійно. Окрім того, право вимоги за кредитним договором було відступлено на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а відомості про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні відсутні, новим кредитором не вживалися заходи щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання. Викладені обставини порушують права позивача, що стало підставою звернення до суду.

Представник відповідача ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб адвокат Сидоренко Ю.А. надала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог. Зазначила, що ліквідаційна процедура банку завершена 30.11.2020 року. Також вказала, що право вимоги за кредитним договором позивача було відступлено на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке набуло всіх прав та обов`язків відповідача по справі. Крім того, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначила, що боржник у виконавчому провадженні у разі незгоди з арештом майна не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку судового контролю за розділом VII ЦПК України.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 грудня 2025 р. провадження у справі відкрито за спрощеним позовом провадженням.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 березня 2026 р. залучено до участі у справі як співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Сторони в судове засідання не з`явились, повідомлялись своєчасно і належним чином, представник позивача в заяві розгляд справи просила проводити без її участі, інші учасники справи причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, відомості про наявність обтяжень якого стали відомі позивачу під час здійснення державної реєстрації права власності на майно, набуте ним у порядку спадкування.

В Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі речових прав міститься запис про обтяження за № 12384893 від 10.04.2012 року, здійснений на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження у виконавчому провадженні № 32121143 від 10.04.2012 Ленінського ВДВС Харківського МУЮ, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно боржника ОСОБА_1 .

З копії відповіді Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.08.2025 № б/н встановлено, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 32121143 з примусового виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2012 року у справі № 2-736/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» у розмірі 10 832,74 грн.

Вказане виконавче провадження № 32121143 було закінчено 04.04.2013 в порядку п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна), чинного на момент винесення відповідної постанови. У зв`язку із закінченням установленого строку зберігання, оригінали матеріалів виконавчого провадження № 32121143 знищені та в архіві відповідного відділу державної виконавчої служби не зберігаються, через що орган ДВС не має можливості самостійно скасувати арешт майна.

З копії листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.12.2025 року та протоколу електронного аукціону № UA-EA-2018-02-12-000091-a встановлено, що право вимоги за кредитним договором від 18.04.2008 № 676/08, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 , було відступлене за результатами відкритих торгів на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (договір відступлення права вимоги № 6797 від 27.03.2018). Відомості про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні № 32121143 відсутні, новим кредитором виконавчий документ до виконання не пред`являвся.

Згідно витягу з реєстру боржників, записи стосовно позивача ОСОБА_1 на теперішній час відсутні.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Відповідно до положень ч.1 ст.15, п.1 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Зазначені принципи сформульовано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст.1 Першого протоколу.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Тобто, право приватної власності позивача є непорушним.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини - стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року). Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «James and Others v. the United Kingdom», п. 50, Series A № 98).

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

Відповідно положень ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно положень ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно положень ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Надаючи оцінку запереченням сторони відповідача-2 щодо обрання позивачем неналежного способу захисту права, суд зазначає наступне.

За загальним правилом боржник за наявності відкритого виконавчого провадження дійсно має захищати свої права у спосіб оскарження дій або бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження № 32121143 було закінчено ще у 2013 році, а його матеріали знищено у зв`язку із закінченням строків зберігання, що унеможливлює звернення до суду зі скаргою на дії виконавця в порядку Розділу VII ЦПК України через відсутність предмета оскарження. За таких обставин, боржник не має іншого процесуального шляху для відновлення свого порушеного права, окрім звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову, тощо.

Згідно ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до висновку Верховного суду України, викладеного у справі № 6-26цс 13 від 15.05.2013, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Як встановлено судом при розгляді справи, відкритих виконавчих проваджень, за якими боржником виступає позивач ОСОБА_1 , у відділі не перебуває. Встановити в межах якого виконавчого провадження накладався даний арешт також неможливо.

Судом також не встановлено обставин, які б свідчили про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна, який було накладено 11 квітня 2012 року.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає, що право позивача підлягає судовому захисту шляхом зняття арешту з майна.

Належним способом захисту порушених прав позивача є зняття арешту з усього майна, що належить ОСОБА_1 , який накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження Ленінським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції 10.04.2012, реєстраційним номер обтяження: 12384893, тип значення: арешт нерухомого майна, тип майна: невизначене майно, дата реєстрації: 11.04.2012.

Щодо визначення належних відповідачів у справі, суд зазначає, що належними відповідачами є особа, в інтересах якої було накладено арешт (первісний стягувач ПАТ «ВіЕйБі Банк»), а також особа, до якої перейшло право вимоги за відповідними матеріальними правовідносинами (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), оскільки рішення у справі безпосередньо впливає на їхні права та обов`язки щодо можливості пред`явлення майнових претензій. Наявність обтяження унеможливлює реалізацію позивачем права власності, що свідчить про наявність цивільного спору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 2/0301/806/11 зазначив, що застосування арешту майна боржника, як обмежувальний захід, не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Наявність протягом тривалого часу (більше 13 років) не скасованого арешту на нерухоме майно за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 07.07.2021 у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03.11.2021 у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22.12.2021 у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26.01.2022 у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), від 18.01.2023 у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), від 09.01.2023 у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21), від 28.08.2024 у справі № 947/36027/21 (провадження № 61-12849св23).

Під час розгляду справи судом не здобуто доказів того, що на даний час існує будь-яке чинне виконавче провадження або наявні інші законні майнові претензії з боку відповідачів, на забезпечення виконання яких може продовжувати існувати таке обтяження. Сама процедура примусового виконання завершилась у 2013 році, а новий кредитор ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з 2018 року жодних дій щодо стягнення чи поновлення провадження не вчиняв.

За таких обставин, існування арешту понад 13 років за відсутності виконавчих дій є надмірним та непропорційним втручанням у право власності позивача, що суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість його скасування в позасудовому порядку через знищення архіву ДВС, та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

На підставі викладеного, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41, 55 Конституції України, ст. 2, 13, 81 ЦПК України, ст. 319, 321 ЦК України, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВіЕйБі банк» з ринку про зняття арешту з майна - задовольнити повністю.

Скасувати арешт майна, належного ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), який було накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження Ленінським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 10.04.2012 року у виконавчому провадженні № 32121143, реєстраційний номер обтяження 12384893 (тип обтяження: арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно, дата реєстрації: 11.04.2012).

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місце реєстрації: м.Львів, вул.Смаль Стоцького, б.1, корп.28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «Віейбі Банк» в особі фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виявлення ПАТ «ВіЕйБі банк» з ринку, місце реєстрації: м.Київ, вул.Січових Стрільців, б.17, код ЄДРПОУ 21708016.

Третя особа: Холодногірсько-Новобаварський ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місце реєстрації: м.Харків, вул.Полтавський Шлях, б.46, 4й поверх, код ЄДРПОУ 41430678.

Суддя Д.М. Савченко