Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №643/1467/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 643/1467/26

Провадження № 2-о/642/34/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 травня 2026 року м. Харків

Холодногірский районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Гриценко О.С.

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту спільного проживання з чоловіком та перебування на його утриманні до моменту його смерті, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просила встановити факт спільного проживання з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , по день його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також встановити факт її перебування на утриманні чоловіка.

В обґрунтування заяви зазначено, що 16 червня 1972 року заявниця ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловік ОСОБА_2 помер. За життя її чоловік, ОСОБА_2 , знаходився на обліку в Пенсійному фонді України та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заявниця перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській як пенсіонер, і отримує пенсію по інвалідності.

Відповідно до частини першої, другої статті 36 Закону України загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годували призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на утриманні, за наявності в годувальника на день смерті необхідного страхового стажу. Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, з якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 За України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як дружина померлого ОСОБА_2 , який отримував пенсію, передбачену Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», 24.11.2025 року його дружина звернулась до Пенсійного фонду України з заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

Заяву та додані до неї матеріали за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та рішенням за №963290165599 від 03.12.2025 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі того, що заявницею не наданий документ, що засвідчує факт перебування на утриманні померлого годувальника, документ про реєстрацію місця проживання з годувальником за однією адресою, або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місце самоврядування, що підтверджують такий факт.

Отримати такі документи в інший спосіб, ніж судовий, заявниця не має можливості, оскільки за життя її чоловік, ОСОБА_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а місце проживання заявниці зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, фактичним місцем їх спільного постійного проживання з померлим до часу смерті чоловіка, була квартира АДРЕСА_3 .

В зв`язку з цим, заявниця вимушена звернутися до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання разом з померлим годувальником і перебування на його утриманні.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання з чоловіком та перебування на його утриманні до моменту його смерті направлено за підсудністю до Холодногірського районного суду м. Харкова.

Цивільна справа № 643/1467/26 року надійшла до Холодногірського районного суду м. Харкова 11.03.2026 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.3026 року головуючим суддею визначено Вікторова В.В.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 12 березня 2026 провадження по справі відкрито, призначено судове засідання.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити, пояснивши те, що вона з чоловіком ОСОБА_2 проживали разом у кв. АДРЕСА_3 , в якій був зареєстрований її чоловік. Сама заявниця був зареєстрована за іншою адресою. Впродовж спільного проживання мали з чоловіком спільний бюджет, вели спільний побут, спільно вирішували питання лікування та оплати комунальних послуг. ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік помер. Після його смерті звернулася до Пенсійного фонду з заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із втратою годувальника, оскільки пенсія чоловіка була основним її доходом адже вона значно більше від її пенсії. Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Хмельницькій області їй відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки не надано документа, який підтверджує реєстрацію місця проживання разом з годувальником. Встановлення факту спільного проживання необхідно їй для зміни розміру пенсії.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області в судове засідання не прибув, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що 24.11.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 звернулась із заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 9632901265599 від 03.12.2025 заявниці відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника, оскільки відсутні документи про перебування на утриманні померлого годувальника. Враховуючи відсутність документів, підтверджуючих перебування на утриманні померлого годувальника - в головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відсутні підстави для призначення пенсії по втраті годувальника заявниці. Просить об`єктивно дослідити усі матеріали справи і взяти до уваги доводи головного управління та прийняти обґрунтоване рішення.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення заявниці, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Правилами ст. 15, 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 124, 129 Конституції України гарантовано, що задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За правилами ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Судом встановлено, що 16 червня 1972 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 16.06.1972.

Згідно з копією паспорта громадянина України місце проживання ОСОБА_1 , з 09.12.2004 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно виписок із медичної карти амбулаторного хворого від 14.02.2012, 21.01.2016 місце проживання ОСОБА_1 вказано: АДРЕСА_1 .

Згідно декларації ОСОБА_1 №001-6А66-18АО від 16.03.2024 року про первинну медичну допомогу адресою надання медичних послуг лікарем є АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , значився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта, серії НОМЕР_2 , виданого Московським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 06.08.2001.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 10.11.2025 Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис №4620 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 10-12/3518-С/2 від 08.11.2025, виданого КЗОЗ ХОБСМЕ, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у квартирі АДРЕСА_3 .

Згідно довідки про доходи №5865 2188 6786 2828 від 19.12.2025 року розмір пенсії ОСОБА_1 станом на листопад - грудень 2025 становив 3613,00грн.

Згідно письмових пояснень Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області розмір пенсії заявниці станом на листопад 2025 року становив – 3613,00грн. Розмір пенсії ОСОБА_2 на листопад 2025 року становив – 10417,25грн.

Згідно відповіді №2694498 від 05.05.2026 року Заявниця за період з першого кварталу 2024 по четвертий квартал 2025 не мала інших доходів крім благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги.

Згідно довідки огляду МСЕК № 019235 ОСОБА_1 має третю групу інвалідності встановлену безстроково.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які проживають по сусідству підтвердили, що ОСОБА_2 до самої смерті проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказали, що за життя ОСОБА_2 був пенсіонером. ОСОБА_1 теж пенсіонер. Вони разом вели спільне господарство, разом ходили в магазин. Це була звичайна, дружня сім`я.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 року у справі №1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 01.01.2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом); відсутній спір про право.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться: показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; довідки з місця проживання, фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази), докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства, заяви, анкети, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного та ін.

Суд звертає увагу, що право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Частиною 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Таким чином, реєстрація місця проживання заявниці і її чоловіка за різними адресами не свідчить про те, що вони перебуваючи у шлюбі не проживали однією сім`єю.

З огляду на надані заявником докази, що досліджені в судовому засіданні, суд вважає доведеним факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю, а отже заява в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується встановлення факту перебування заявниці на утриманні чоловіка, то слід зазначити наступне.

Пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

У статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено поняття членів сім`ї, які вважаються утриманцями.

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Як роз`яснено в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для позивачки постійним і основним джерелом засобів існування.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до пункту 2.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1 у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин)), до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, крім іншого, надається документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку (пункт 2.11. Порядку).

Отже, Порядком передбачено встановлення в судовому порядку факту перебування на утриманні померлого годувальника у разі неможливості надати документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою) на підтвердження перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Як роз`яснено в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання призначення пенсії, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка, заявниця посилається на те, що вона перебувала у шлюбі з чоловіком, проживала з ним спільно і пенсія її чоловіка була основним джерелом для її існування адже вона значно більше від її пенсії.

Згідно довідки про доходи №5865218867862828 від 19.12.2025 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Київському об`єднаному управлінні ПФУ м. Харкова в Харківській області і отримує пенсію за віком, сума пенсії за період з 01.03.2024 по 31.05.2024 складає 12683,91 грн.

В письмових поясненнях Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зазначено, що розмір пенсії заявниці станом на листопад 2025 року становив – 3613 грн. Розмір пенсії ОСОБА_2 на листопад 2025 року становив – 10417,25 грн.

З метою переведення на пенсію по втраті годувальника, заявниця звернулась до уповноваженого органу з відповідною заявою, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області за № 963290165599 від 03.12.2025, їй відмовлено у перерахунку пенсії по втраті годувальника у зв`язку з відсутністю документа, який підтверджує її реєстрацію місця проживання разом з годувальником.

Факт перебування заявниці на утриманні померлого в цілому підтверджено наданими та дослідженими письмовими доказами.

За таких обставин, оскільки встановлення факту проживання заявниці однією сім`єю та перебування її на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , має для неї юридичне значення і потрібне для переходу з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, суд вважає за необхідне встановити факт, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю та перебувала на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_2 .

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 76, 263-265, 315 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту спільного проживання з чоловіком та перебування на його утриманні до моменту його смерті– задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з її чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та перебування на його утриманні до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересовані особи:

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. ЄДРПОУ 21318350, місцезнаходження: 29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, адреса: 61022, м.Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, ЄДРПОУ 14099344.

Повний текст рішення складено 22.05.2026 року.

Суддя В.В. Вікторов