Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №642/2488/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/2488/26

Провадження № 2-а/642/21/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 р. м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Балабая С.С.,

за участю секретаря судового засідання Ажиппо О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Холодногірського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новобаварсього об`єданого районного у м. ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування поставнови за справою про адміністративне правопорушення,

встановив:

До Холодногірського районного суду м. Харкова надійшов позов позовом ОСОБА_1 до Новобаварсього об`єданого районного у м. ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування поставнови за справою про адміністративне правопорушення, в якому просить: скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 4981 вд 09.10.2025 року, прийняту відповідачем, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. З ст. 210 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн. та закрито провадження по адміністративній справі відносно нього на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. З ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обґрунтування позову зазначив, що постановою № 4981 від 09.10.2025 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. Про існування зазначеної постанови позивач дізнався лише 25.03.2026 після накладення арешту на його рахунки органом державної виконавчої служби, у зв`язку з чим просив поновити строк на її оскарження. Посилався на те, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки він виконав обов`язок щодо уточнення своїх персональних даних у встановленому законом порядку та строки, що підтверджується відомостями із застосунку «Резерв+». Крім того, зазначав, що постановою № R148257 від 29.10.2025 провадження щодо притягнення його до адміністративної відповідальності було закрито, що, на його думку, свідчить про безпідставність притягнення до адміністративної відповідальності. Вказував на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а також на недоведеність його вини належними та допустимими доказами.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 03.04.2026 провадження по справі відкрито.

Через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Відзив на позовну заяву мотивований тим, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки позивачем було порушено вимоги законодавства щодо військового обліку. Відповідач зазначає, що згідно з наявною в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг») інформацією позивач після оформлення статусу внутрішньо переміщеної особи не став на військовий облік за місцем перебування у встановлений законом строк. Посилається на те, що відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані та резервісти зобов`язані після зміни місця проживання та взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Зазначає, що на підставі виявленого порушення та в межах наданих законом повноважень начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, у зв`язку з чим підстави для її скасування відсутні.

Позивач через канцелярію суду надав заяву, зі змісту якої вбачається, що просив позов задовольнити, провести судове засідання за його відсутності без фіксації технічними засобами.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 09 жовтня 2025 року винесено постанову № 4981 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Відповідно до змісту зазначеної постанови підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало порушення ним правил військового обліку в особливий період, яке, за висновком відповідача, полягало в тому, що після зміни місця проживання позивач не став на військовий облік за місцем перебування у встановлений законодавством строк.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваної постанови стали відомості, отримані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг»), відповідно до яких позивач не перебував на військовому обліку післи зміни місця проживання.

Не погоджуючись із постановою № 4981 від 09 жовтня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує наступне.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч. 11 ст. 38 цього Закону призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Приписи абз. 1 ч. 3 ст. 37 та ч. 11 ст. 38 цього Закону покладають на військовозобов`язаного обов`язок у випадку зміни місця проживання у семиденний строк стати на військовий облік та повідомити про зміну місця проживання органи, де вони перебувають на військовому обліку.

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженим постановою КМУ №921 від 07.12.2016 року (далі - Порядок).

За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами ч.1 ст.210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до абз. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, визначених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого ПКМУ від 30 грудня 2022 року № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст.235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Згідно з ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз`ясненням їй прав та обов`язків, а також врученням їй копії протоколу.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Судом встановлено, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 № 4981 від 09 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що він не повідомив про зміну місця проживання у семиденний строк ТЦК та СП, внаслідок чого порушив вимоги ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", абз.1 пп.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлених у додатку 2 до Порядку організації та введення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, що передбачає відповідальність визначену ч. 3 ст. 210 КУпАП, зазначене правопорушення вчинене під час дії особливого стану.

Разом із тим, як убачається з наданого позивачем витягу із застосунку «Резерв+», його персональні дані щодо зміни місця проживання були уточнені у встановленому законом порядку та строки, що підтверджується відомостями, наявними в електронному військово-обліковому документі, де зазначеня «дата взяття на облік 26.04.2024», « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Ця обставина також підтверджується дослідженою судом копією військвого квитка ОСОБА_1 . Так, відповідно до відмітки, яка міститься на арк. 26 військового квитка ОСОБА_1 взято на військовий облік відповідачем 26.04.2024.

Як вбачається з довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.04.2024 № 6329-5003255383, ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа. У довідці зазначено його зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , а також фактичне місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Таким чином, позивачем надано докази на підтвердження виконання обов`язку щодо уточнення персональних даних та дотримання вимог військового обліку, тоді як відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували зазначені обставини та підтверджували наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, на переконання суду, є недоведеним.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати.

Відповідно до ст.139 КАС України у зв`язку із задоволенням позову суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 1331,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 9, 16, 72-77, 79, 90, 132, 134, 139, 242, 244-246, 255, 286 КАС України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Новобаварсього об`єданого районного у м. ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування поставнови за справою про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 09.10.2025 № 4981 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплатою судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Суддя С.С. Балабай