Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №398/2155/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2155/26

Провадження №: 2-а/398/102/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"22" травня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Шинкаренко І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ

До Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 26 від 08.01.2026 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В обґрунтування позову вказує, що вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в ході розгляду справи № 26 про притягнення його до адміністративної відповідальності відповідачем допущено ряд порушень, а саме протокол про адміністративне правопорушення складений за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із порушенням вимог визначеного ст. ст. 254, 258 КУпАП, а саме: протокол складено особою, повноваження якої не підтверджено належним чином та без дотримання строку визначеного у 24 години з моменту виявлення адміністративного правопорушення. Крім того позивач зауважив, що на час винесення постанови від 08.01.2026 року закінчився визначений ст. 38 КУпАП строк притягнення його до відповідальності, оскільки з моменту вчинення ним правопорушення, тобто 05.06.2025 року минуло пів року. Зауважив, що на розгляд справи про адміністративне правопорушення його не запрошували та участі у розгляді справи він не брав, про притягнення його до адміністративної відповідальності дізнався після відкриття виконавчого провадження та арешту банківських рахунків, копію оскаржуваної постанови отримав у Олександрійському відділі ДВС лише 23.03.2026 року

08 квітня 2026 року суддею поновлено позивачу строк на звернення до суду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для подачі відзиву на позовну заяву разом з доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується відзив. Витребувано матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 12 квітня 2026 року.

07 травня 2026 року на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позов, відповідач просив суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняти відзив до розгляду.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, дійшов висновку про відсутність поважних підстав для поновлення встановленого судом п`ятиденного строку з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для подачі відзиву на позовну заяву, відповідно з ч. 1 ст. 121 КАС України.

07 травня 2026 року від відповідача на запит суду надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення № 26.

Справа призначена до судового розгляду.

Відповідно до ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09 травня 2024 року №3696-IX (далі - Закон № 3696-ІХ), який набув чинності 19 травня 2024 року, стаття 210-1 КУпАП викладені в такій редакції:

«Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

З матеріалів справи про адміністративної справи № 26 про притягнення відповідача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 та 05.04.2002 року пройшов медичний огляд комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 та на підставі ст. 71 ( в) Наказу МО України 1994 № 2 визнаний непридатним до військової служби (обмежено придатний у воєнний час). Інші відомості щодо проходження Лазаренком військово-лікарської комісії після 05.04.2002 року згідно з облікової картки відсутні.

05.01.2026 року провідним спеціалістом відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 складено протокол № 26 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо порушення ним військового обовязку, а саме абзацу 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а саме ОСОБА_2 , будучи за станом здоров`я визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час, маючи обов`язок пройти військово-лікарську комісію у термін до 05.06.2025, не розпочав її проходження.

Протокол містить відмітку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 05.01.2026 року о 15 год. 00 хв., ОСОБА_2 пояснень по справі не надав, ознайомлення з протоколом та часом розгляду цієї справи підтвердив власноручним підписом.

Відомості про отримання оскаржуваної постанови № 26 матеріали адміністративної справи долученої представником відповідача до судового провадження не містять.

Із копії постанови № 26, долученої до позовної заяви вбачається, що вона винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . 08.01.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Відповідно до п. 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У п. 4 ч. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком 2 до вказаного Порядку, зазначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року внесено зміни до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» набрав чинності 15 лютого 2025 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до 04 травня 2024 року (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з 15 лютого 2025 року зобов`язані були до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» установлено обов`язок громадянам України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), самостійно з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Дана вимога закону містить виключення лише для для осіб з інвалідністю та не розповсюджується для осіб, які мають відстрочку.

Оскільки закони України мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України, в цьому випадку мають застосовуватись норми саме Закону, а не п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.

Отже із матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 26 вбачається, що позивачем на час винесення оскаржуваної постанови проігнороване виконання зазначеного обов`язку, покладеного на нього законом, жодним із визначених способів звернення з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду він не скористався, таким чином порушив вимоги Закону №4235-ІХ, яким внесені зміни до Закону № 3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім зі змісту позовної заяви вбачається, що факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується.

Щодо посилання позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, суд зазначає, що до набрання чинності Законом України від 09 травня 2024 року № 3696-IX «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,стаття 38 КУпАП, що регулює строки накладення адміністративного стягнення, не встановлювала особливий порядок обчислення строків для правопорушень, передбачених статтями 210 ,210-1цьогоКодексу.

Разом з тим, у частині першій статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цьогоКодексу підвідомчі суду (судді).

Так, 19 травня 2024 року набув чинності Закон України №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст.38КУпАП було доповнено частиною 7, відповідно до якої адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, адміністративне стягнення на позивача накладено в строки передбачені ч. 7 ст. 38 КУпАП.

Водночас, в ході розгляду цієї справи судом встановлено порушення права позивача на участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У цій справі позивач стверджує, що на розгляд справи про адміністративне правопорушення його не запрошували та участі у розгляді справи він не брав, про притягнення його до адміністративної відповідальності дізнався після відкриття виконавчого провадження та арешту банківських рахунків, копію оскаржуваної постанови отримав у Олександрійському відділі ДВС лише 23.03.2026 року.

Водночас суд встановив, що постанова про накладення адміністративного стягнення, яка є предметом судового контролю в цій справі, не містять жодних відомостей, які б підтверджували факт присутності позивача під час розгляду справ стосовно нього та прийняття цієї постанови.

В той же час суд констатує, що 05.01.2026 року під час складання протоколу № 26 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно позивача, щодо порушення ним військового обов`язку, а саме: положення абзацу 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», позивача повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 05.01.2026 року о 15 год. 00 хв. Натомість оскаржувана постанова винесена 08.01.2026 року.

Відповідач не надав суду доказів про належне оповіщення ОСОБА_1 про час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього на 08.01.2026 року.

В силу презумпції невинуватості всі сумніви тлумачаться судом на користь позиції позивача, який у спірних правовідносинах очевидно є слабкою стороною, яка має обмеження в можливостях збирати докази.

За цих обставин суд дійшов висновку про те, що відсутність будь-яких відомостей у постанові про адміністративне правопорушення щодо присутності позивача під час розгляду відповідачем справ відносно нього, а також ненадання відповідачем суду інших доказів, які б підтверджували зворотне, є свідченням відсутності позивача під час розгляду його справи.

Отже, доводи позивача щодо порушення його права на участь у розгляді справи є обґрунтованими та переконливими.

При цьому суд зазначає, що процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за № 36/41381 (далі - Інструкція).

Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.

Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об`єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов`язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.

З огляду на це суд висновує, що ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 під час розгляду справ про адміністративне правопорушення відносно позивача не забезпечив дотримання його прав як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо індивідуалізації відповідальності та реалізації вимог статті 245КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Отже, в межах розгляду цієї справи за результатами перевірки рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 суд встановив неправомірність такого рішення.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Аналізуючи всі доводи позовної заяви, суд також бере до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Рішення суду має достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи усе викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування спірної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Отже, позов у цій справі підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача у справі на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн та, враховуючи, що позивачем помилково сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн, ОСОБА_1 слід повернути надмірно сплачений судовий збір в розмірі 665,60 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 38, 210-1, 247, 251, 252, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову начальника ТВО ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 від 08.01.2026 року № 26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 22.05.2026 року.

Суддя І.П. Шинкаренко