Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №405/1094/23 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/1094/23

2/405/142/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Кропивницький

Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючого судді: Драного В.В.

при секретарі: Дятел О.В.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Правденко Ю.В., Стамат А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Кіровоградської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Кіровоградської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 000,00 грн., завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури, а саме незаконними взяттям і триманням під вартою. В обґрунтування позову вказав, що 21.04.2009 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області відносно нього, як працівника УСБУ в Кіровоградській області, було порушено кримінальну справу № 80-1098 за ознаками складу злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України. 30.09.2009 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області також було порушено кримінальну справу № 80-1098 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, яку було об`єднано з кримінальною справою № 80-1098. Зазначив, що в подальшому, вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2019 року його визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано з недоведеністю вчинення інкримінованих йому злочинів. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23.06.2021 року апеляційна скарга прокурора на даний вирок залишено без задоволення, а вказаний вирок суду першої інстанції без змін. Ухвалою Верховного Суду в справі від 23.02.2022 року дані вирок та ухвала залишені без змін, а тому він вважається повністю реабілітований у пред`явленому обвинуваченні та виправданий за ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч.4 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення інкримінованих йому злочинів. В даному кримінальному проваджені його було незаконно притягнуто як обвинуваченого, мали місце незаконне взяття і тримання під вартою, незаконне проведення в ході розслідування кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконне накладення арешту на майно, інші процесуальні дії, що обмежують права громадян. Вказав, що він перебував у статусі обвинуваченого та підсудного з моменту затримання – 23.04.2009 року по 23.06.2021 року, тобто 12 років 02 місяці 02 дні, утримувався під вартою та перебував в умовах ізоляції від суспільства з 21.04.2009 року по 29.12.2011 року. За таких обставин просив стягнути з Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням як обвинуваченого у розмірі 10 000 000 грн.

Ухвалою суду від 22.02.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

13.03.2023 року представник відповідача Кіровоградської обласної прокуратури подала до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову до Кіровоградської обласної прокуратури.

17.03.2023 року представник відповідача Державної казначейської служби України подав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав.

Ухвалою суду від 15.05.2023 року призначено у цивільній справі судову психологічну експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою від 03.10.2023 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

11.12.2023 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій змінив підстави позову. Зазначив, що в даному кримінальному проваджені прокуратурою Кіровоградської області, правонаступником якої є Кіровоградська обласна прокуратура, було заподіяно позивачу моральної шкоди внаслідок незаконного взяття та тримання під вартою, утримання протягом тривалого часу в місцях попереднього ув`язнення (умовах ізоляції) в період з 21.04.2009 року по 29.12.2011 року. Вказав, що весь цей час не бачив сім`ю, не спілкувався з дружиною та сином, не міг брати участь у його вихованні. Лише після повного виправдання він зміг відновити свій авторитет перед сином. Зазначив, що в період його перебування під вартою померла його баба, якою у нього були дуже близькі стосунки та у зв`язку з перебуванням під вартою він не зміг з`явитися на її похорони. За час перебування в слідчому ізоляторі у позивача значно погіршився стан здоров`я та в нього з`явились та були діагностовані гіпертонічна хвороба та інші захворювання. Вказані обставини негативно вплинули на почуття, душевний стан та стан здоров`я позивача, а також завдали душевних та моральних страждань, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом. За таких обставин просить стягнути з Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним взяттям і триманням під вартою у розмірі 10 000 000 грн.

25.12.2023 року представник відповідача Кіровоградської обласної прокуратури подала до суду відзив на позов зі зміненими підставами, в якому просить відмовити у задоволенні позову до Кіровоградської обласної прокуратури та вказала, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, обрахунку заявленого розміру моральної шкоди, порушення нормальних життєвих зв`язків та додаткових зусиль для організації свого життя. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 12.02.2024 року призначено у цивільній справі судову психологічну експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою від 17.01.2025 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 17.03.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити та пояснили, що просять стягнути моральну шкоду лише за період перебування позивача під вартою.

Представник відповідача Кіровоградської обласної прокуратури у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що мінімальний гарантований державою розмір відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності у даному випадку становить 978 000 грн.

Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини та перевіривши їх доказами, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах СБ України з грудня 2002 року та з 11.06.2008 року перебував на посаді начальника Олександрійського МВ УСБ України в Кіровоградській області. ОСОБА_1 неодноразово заохочувався відомчими відзнаками, подяками, грамотами (т. 1, а.с. 248-250; т. 2, а.с. 1-2).

Позивач ОСОБА_1 з 23.08.1997 року був одружений із ОСОБА_3 та має сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідними свідоцтвом про шлюб та народження (т. 2, а.с. 3, 4).

21.04.2009 року ОСОБА_1 був затриманий як підозрюваний у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364, ч.5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, та проведено його обшук та виїмку в нього предметів та документів що підтверджується відповідними протоколами (т. 1, а.с. 219, 228-229).

23.04.2009 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області Корженка Д.О. притягнуто позивача ОСОБА_1 , як працівника УСБУ в Кіровоградській області як обвинуваченого по кримінальній справі № 80-1098 за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України (т. 1, а.с. 145, 146).

30.09.2009 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області Корженка Д.О. відносно позивача ОСОБА_1 , як працівника УСБУ в Кіровоградській області, було порушено кримінальну справу № 80-1098 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, яку було об`єднано з кримінальною справою № 80-1098 (т. 1, а.с. 147-158).

16.10.2009 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області Корженка Д.О. притягнуто позивача ОСОБА_1 , як працівника УСБУ в Кіровоградській області як обвинуваченого по кримінальній справі № 80-1098 за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України (т. 1, а.с. 159-183).

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.04.2009 року обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т. 1, а.с. 220-225).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба позивача ОСОБА_5 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть та народження (т. 1, а.с. 241, 242, 247).

Відповідно до довідки КРЕП № 11 від 15.12.2011 року № 19 дружина позивача ОСОБА_3 разом з дитиною ОСОБА_4 перебували на утриманні свого чоловіка ОСОБА_1 до квітня 2009 року (т. 2, а.с. 6).

Згідно довідки Кіровоградської міської поліклініки № 1 від 20.05.2010 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку як дитина, яка часто та тривало хворіє (т. 2, а.с. 8).

Відповідно до довідки Кіровоградського слідчого ізолятора від 07.06.2010 року 8/2051 ОСОБА_1 21.05.2010 року був оглянутий лікарем медичної частини СІЗО та має діагноз: гіпертонічна хвороба І ст., холецістопанкреотит (т. 2, а.с. 9).

Згідно довідки Кіровоградського слідчого ізолятора від 11.10.2011 року № 8/4456 ОСОБА_1 знаходився на диспансерному обліку в медчастині СІЗО з діагнозом: Гіпертонічна хвороба І-ІІ ст. Хронічний холецістопанкреотит. Сечокам`яна хвороба (т. 2, а.с. 12).

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 грудня 2011 року замінено підсудному ОСОБА_1 запобіжний захід з утримання під вартою на заставу (т. 1, а.с. 226-227).

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.12.2019 року в справі № 1-317/11 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано за ч. 1 ст. 255; ч. 2 ст. 364 (в ред. від 21.02.2014 року), ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України в редакції від 10.11.2015 року у зв`язку з недоведеністю вчинення інкримінованих йому злочинів (т. 1, а.с. 30-73).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23.06.2021 року апеляційна скарга прокурора на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.12.2019 року залишено без задоволення, а вказаний вирок суду першої інстанції без змін (т. 1, а.с. 76-128).

Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в справі № 1-317/11 (провадження № 51-5924км20) від 23.02.2022 року вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2019 року та ухвала Черкаського апеляційного суду від 23.06.2021 року залишені без змін, а касаційна скарга прокурора - без задоволення (т. 1, а.с. 129-144).

Згідно висновку експерта Кіровоградського НДЕКЦ від 27.12.2024 року № СЕ-19/112-24/3248-ПС за результатами судової психологічної експертизи, проведеної в рамках даної справи за клопотанням позивача, ситуація, яка досліджувалась експертом по даній справі, а саме незаконне взяття і тримання під вартою, є психотравмувальною для ОСОБА_1 і йому спричинені страждання (моральна шкода), можливий розмір грошової компенсації за завдані страждання складає 691,2 мінімальних заробітних плат, розмір якої встановлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинним на момент винесення рішення суду (т. 2, а.с. 176-195).

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що позивач є її рідним братом та раніше працював у СБ України. Після його незаконного тримання під вартою він дуже сильно змінився, в нього погіршився стан здоров`я. До затримання в нього було багато друзів, однак після затримання вони від нього відвернулися, підтримувала його лише родина. Позивач хворіє на цукровий діабет, у нього постійні головні болі, що є наслідком кримінального переслідування. Позивач досі не може відносити свою репутацію.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що позивач є його другом дитинства та кумом, з ним вони перебувають у гарних відносинах. Після звільнення з під варти позивач став іншою людиною, він був пригнічений, без будь-яких прагнень, з ним важко було розмовляти, не було зовсім радості, перестав ходити на полювання. Він втратив час для виховання сина, кар`єра була повністю зруйнована. Передачі у Сізо до нього не доходили. Вказав, що здоров`я його матері та дружини кардинально змінилося. Сам позивач також мав проблеми із здоров`ям.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що позивач є його племінником, є чесною та правдивою людиною, працював у СБ України та планував підвищення. Під вартою позивач перебував 3 роки та за цей час не бачив сина, не міг з ним спілкуватися, через що дуже сильно переживав. Стан його здоров`я сильно змінився. Позивач дуже сильно переживав за родину, репутацію сина. Він бачив як друзі сина відвернулися від нього, думали, що він злочинець.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що знає позивача з дитинства та є його кумом. Позивач є покійною, доброю та чуйною людиною, хотів бути на захисті держави. Після незаконного затримання позивач дуже змінився, мало спілкувався, став замкнутим, часто хворів. За місцем проживання з нього глузували, ображали дитину. Передачі у СІЗО до нього не доходили.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень ().

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (частини перша статті 1176 ЦК України).

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» відповідно до цього Закон у підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; постановлення виправдувального вироку суду (частина перша статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду»).

У пунктах 1, 4, 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

У частинах п`ятій, шостій статті 4 вказаного Закону передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Зазначене узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі № 346/5428/17, від 22.12.2021 року в справі № 202/1722/19-ц.

Аналіз наданих сторонами доказів свідчить про те, що, ОСОБА_1 повністю реабілітований в у пред`явленому обвинуваченні та виправданий у зв`язку з недоведеністю вчинення інкримінованих йому злочинів.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, йому було заподіяно моральної шкоди внаслідок незаконного взяття та тримання під вартою, утримання протягом тривалого часу в місцях попереднього ув`язнення (умовах ізоляції) в період з 21.04.2009 року по 29.12.2011 року. Строк незаконного перебування ОСОБА_1 під вартою по обвинуваченню у вчиненні злочинів становить 32 місяця та 9 днів.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», встановлено розмір мінімальної заробітної плати в розмірі 8647 грн.

Таким чином, мінімальна сума компенсації моральної (немайнової) шкоди має бути не меншою ніж 279298 грн (32*8 647+8 647/30*9).

Судом враховується, що незаконне обмеження громадянських прав і свобод під час тримання під вартою для позивача були вкрай стресовою (психотравмуючою) ситуацією, призвели до руйнування значущих взаємовідносин з оточенням, моральних цінностей та викликали значні негативні переживання: обурення, приниження, сорому, тривалої емоційної напруги, тривоги, невизначеності, необхідності виправдовуватись та доводити свою невинність в інкримінованих діяннях, втрати можливостей самореалізації, приниження його честі та гідності, сприяли суттєвому зниженню авторитету серед оточуючих, поваги та доброзичливого ставлення.

Тривалий час за період перебування під вартою ОСОБА_1 був позбавлений можливості вільно жити, вільно реалізовувати себе як особистість та у професійному житті, пересуватись за власним вибором та планувати власний час, безпідставність чого особливо принижувала його людську гідність.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що враховуючи обсяг заподіяної позивачу шкоди, глибину та тривалість його моральних страждань, ступінь тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, перебування позивача протягом тривалого часу під вартою, і виходячи із засад розумності та справедливості, з врахуванням мінімальної заробітної плати суд вважає обґрунтованою та доведеною моральну шкоду, яка була заподіяна ОСОБА_1 в розмірі 1 500 000 грн.

Вказана сума є більш ніж достатньою для компенсації моральної шкоди, яку позивач зазнав під час перебування під вартою.

При цьому, висновок експерта від 27.12.2024 року № СЕ-19/112-24/3248-ПС для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Суд зауважує, що у справі, що є предметом розгляду, моральна шкода в розмірі 1 500 000 грн визначена не тільки на основі експертного висновку, а з урахуванням всіх обставин, встановлених судом.

Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди 1 500 000 грн. відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та враховує моральні страждання, які зазнав позивач внаслідок незаконного затримання та тримання під вартою, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Кіровоградської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури – задовольнити частково.

Стягнути із держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) моральну шкоду, завдану незаконним взяттям і триманням під вартою, в розмірі 1 500 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.04.2026 року.

Суддя Подільського районного суду

міста Кропивницького В.В. Драний