Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №343/893/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/893/26

Провадження №: 3/343/202/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:

головуючого судді - Андрусіва І.М.,

з участю: секрктаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов від відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Комарницького Е.Г.,

ВСТАНОВИВ:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:

ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи права керувати таким.

Правопорушення вчинено за таких обставин.

19 квітня 2026 року, о 14.09 год., в м. Долина, по вул. Нафтовиків, 8 г Калуського району Івано – Франківської області, ОСОБА_1 керував мотоциклом «300 LITE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким, чим порушив вимоги п. 2.1. а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

ІІ. Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності:

у судовому засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП визнав, щиро розкаявся у вчиненому. Пояснив, що на даний час вже навчається на курсах і найближчим часом планує отримати посвідчення водія відповідної категорії. До моменту отримання посвідчення водія більше не буде керувати мотоциклом.

ІІІ. Досліджені в судовому засіданні письмові докази:

окрім визнання вини, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП доведена доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №644869 від 19.04.2026, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, яке ставиться у вину ОСОБА_1 ;

- листом адміністратора ТСЦ МВС №2642 (а.с. 7), згідно із яким, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 23.04.2026, посвідчення водія не отримував.

ІV. Оцінка суду:

заслухавши пояснення ОСОБА_1 , оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд доходить такого висновку.

Згідно із ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Під всебічним, повним та об`єктивним з`ясуванням всіх обставин справи необхідно розуміти максимально повне дослідження події, яка відбулась, шляхом відібрання пояснень у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допиту свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення ст. 7 КУпАП, передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

При цьому, суд звертає увагу на те, що із змісту пред`явленого ОСОБА_1 звинувачення, встановлено, що останньому у вину ставиться вчинення адміністративних правопорушень у неповнолітньому віці, що свідчить про необхідність дотримання законодавства, яке забезпечує відповідні гарантії неповнолітньому під час притягнення його до відповідальності.

Так, при здійсненні провадження про притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка є неповнолітньою, суди зобов`язані забезпечувати точне й неухильне застосування діючого законодавства, своєчасний та якісний їх розгляд, керуватися Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29.11.1985 («Пекінські правила»), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до абз. II і ІІІ п. «b» ч. 2 ст. 40 Конвенції про права дитини, держави-учасниці, зокрема, забезпечують, щоб кожна дитина, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство чи звинувачується в його порушенні, мала принаймні такі гарантії: негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї, а у випадку необхідності, через її батьків чи законних опікунів, та одержання правової й іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту; невідкладне прийняття рішення з розглядуваного питання компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим органом у ході справедливого слухання згідно із законом у присутності адвоката чи іншої відповідної особи і, якщо це не вважається таким, що суперечить найкращим інтересам дитини, зокрема, з урахуванням її віку чи становища її батьків або законних опікунів.

Мінімальні стандартні правила ООН щодо відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх («Пекінські правила») спрямовують на те, щоб кримінальні провадження щодо неповнолітніх здійснювались швидко і без будь-яких затримок; вимагають, щоб особи, які ведуть ці провадження, мали відповідну кваліфікацію; наказують поважати право неповнолітнього на конфіденційність, щоб уникнути заподіяння шкоди через непотрібну гласність; передбачають можливість закриття провадження за нереабілітуючими підставами для того, щоб обмежити негативні наслідки судового розгляду і вироку; рекомендують при виборі запобіжних заходів враховувати тяжкість, мотиви, причини вчинення злочину та особливості підлітка і виходити при цьому з принципу «мінімальної достатності».

Здійснюючи провадження щодо неповнолітніх, у кожному окремому випадку суд зобов`язаний зважати, що особа набуває повної процесуальної дієздатності лише з досягненням повноліття та враховувати, що національним законодавством та міжнародними договорами закріплено особливий підхід до неповнолітніх правопорушників, що зумовлює застосування інших, відмінних від тих, які застосовуються до дорослих, форм реалізації адміністративної відповідальності.

Міжнародними засадами, на яких ґрунтуються розгляд провадження щодо неповнолітніх є не тільки презумпція невинуватості неповнолітнього але і забезпечення права неповнолітнього на ефективний захист його інтересів, що передбачає обов`язкову участь захисника щодо неповнолітніх, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні правопорушення з моменту встановлення факту неповноліття, допит неповнолітнього у присутності захисника та забезпечення права батьків приймати участь у справі в якості законних представників неповнолітнього.

Так, відповідно до вимог ст. 270 КУпАП, інтереси неповнолітнього мають право представляти законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 , є неповнолітньою особою та на час вчинення правопорушень йому виповнилось 17 років.

Згідно з вимогами п. 7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.

Таким чином, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь - якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов`язково залучення законного представника.

Також, необхідно враховувати, що в цілому неповнолітні особи за рівнем інтелектуального і вольового розвитку відстають від дорослих, а їх життєвий досвід недостатній для того, щоб вони мали можливість об`єктивно оцінювати конкретну ситуацію та вибирати лінію поведінки, яка відповідає їх інтересам та можуть помилятись у тлумаченні змісту визначення наведеної правової поведінки. Для гарантування правового захисту неповнолітніх на досудовому розслідуванні і в судовому розгляді законом передбачено спеціальні норми, що встановлюють особливість провадження у цих справах.

Суд констатує, що поліцейським при розгляді справи про адміністративне правопорушення було в повній мірі забезпечно право на захист ОСОБА_1 , оскільки було залучено законного представника останнього – ОСОБА_2 , який є його батьком.

Судовий розгляд даної справи також проводився у присутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Комарницького Е.Г., яким судом було роз`яснено їхні права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

Таким чином, суддею забезпечено гарантії неповнолітньому правопорушнику ОСОБА_1 під час розгляду провадження в суді.

Згідно із п. 2.1. а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частина 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або за передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, надано: протокол про адміністративні правопорушення, оптичний диск із відеозаписами та інші матеріали, які є належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини, які мають істотне значення.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи права керувати таким, чим порушив вимоги п. 2.1. а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_1 необхідно квалiфiкувати за ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом, не маючи права керувати таким, чим порушив вимоги п. 2.1. а Правил дорожнього руху України.

При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суддя вважає за необхідне зазначити таке.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності стягнення вчиненого правопорушення. Категорія справедливості передбачає, що стягнення за правопорушення повинно бути домірним самому правопорушенню. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад правопорушення та санкція відповідатимуть один одному, а й те, що стягнення має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Згідно із ч. 1 ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні стягнення, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 є його щире розкаяння.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є неповнолітнім, на даний час навчається у ліцеї.

Відповідно до ст. 13 КУпАП, до осіб, які вчинили правопорушення у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років застосовуються заходи впливу передбачені ст. 24-1 КУпАП. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених в тому числі ст. 126 КУПАП, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 цього Кодексу.

Вказана норма закріплює право суду, а не обов`язок застосувати до неповнолітнього заходи впливу передбачені ст. 24-1 КУпАП.

Згідно із ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу, окрім іншого, є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

На думку суду, ОСОБА_1 , перебуває саме у тому віці, коли у нього формується повага до закону, уявлення про відповідальність та невідворотність покарання за скоєні вчинки.

Враховуючи характер та обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, його щире розкаяння і усвідомлення протиправності вчиненого ним діяння, суд вважає за доцільне застосувати до нього захід впливу у виді попередження.

V. Вирішення питання судового збору:

відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Оскільки, суд застосував до ОСОБА_1 захід впливу, судовий збір стягненню з нього не підлягає.

На підставі, керуючись ст. 40-1, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі ст. 24-1 КУпАП, застосувати до нього захід впливу у виді попередження.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днiв до Івано - Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано - Франківської області.

Суддя: І.М.Андрусів