Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №338/375/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/375/26

Провадження №2/338/590/26

19 травня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого-судді Куценка О. О., секретаря судового засідання Двібородчин І. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

13 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, в якому поставила питання про припинення шлюбу, що був зареєстрований між сторонами 06 червня 2009 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Богородчанського районного управління юстиції у Івано-Франківській області, актовий запис №33. Одночасно поставила питання про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття.

Після виконання вимог п.2 ч.1 ст.187 ЦПК України, ухвалою від 18 березня 2026 року було відкрито провадження по справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження у судовому засіданні з повідомленням (без виклику) сторін.

Позов обґрунтований тим, що 06 червня 2009 року вона зареєструвала з відповідачем шлюб у Відділ реєстрації актів цивільного стану Богородчанського районного управління юстиції у Івано-Франківській області, актовий запис №33. У шлюбі народжені двоє дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спільне життя з відповідачем не складається. Відповідач занедбав свої обов`язки у сім`ї. Усі обов`язки по утриманню сім`ї переклав на її плечі. Крім того, у відповідача наявні шкідливі звички. Зрозуміла, що майбутнього з відповідачем уже не буде, шлюб носить формальний характер, його збереження вона не бажає. Також просила стягнути з відповідача на утримання дітей мінімально визначений рівень аліментів, оскільки він взагалі самоусунувся від обов`язку утримувати дітей, а дітей просила залишити на проживання з нею. Просила позов задовольнити.

В судове засідання позивачка не з`явилася, у поданій заяві від 18 травня 2026 року просить проводити розгляд справи у її відсутності, вимоги позову підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи у випадку неявки відповідача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

З огляду на встановлення одночасного існування умов передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, зважаючи на відсутність всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 06 червня 2009 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Богородчанського районного управління юстиції у Івано-Франківській області, актовий запис №33.

У шлюбі народжені двоє дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно зі ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Стаття 24 Сімейного кодексу України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 2 ст. 104 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З вказаних положень закону вбачається, що однією з засад шлюбу є його добровільність. При чому принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу (наявність вільної згоди) - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

З огляду на встановлені судом обставини справи, а також норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог позивачки щодо розірвання шлюбу, оскільки сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, поновлювати шлюбно-сімейні відносини наміру не мають. Обов`язки чоловіка та дружини зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. За таких умов подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та моральним засадам суспільства, що має істотне значення, тому шлюб слід розірвати.

За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Так, у постанові від 15 січня 2020 року у справі N 200/952/18 (провадження N 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини, а саме, що згідно з частиною 1 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , слід залишити проживати з матір`ю ОСОБА_1 , оскільки сторони, добровільно дійшли згоди у вирішенні цього питання, що не суперечить положенням ст. 160 СК України.

Крім того, суд встановив, що відповідач в добровільному порядку коштів на утримання дітей не надає, попри те, що він є працездатною, здоровою особою, що дає йому можливість працювати та утримувати дітей.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина 1 статті 180 СК України).

Як зазначила в позовній заяві позивачка, станом на сьогоднішній день діти перебувають на її утриманні, в той же час відповідач, як батько дітей, належної участі у їхньому утриманні та вихованні не приймає.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина 2 статті 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Виходячи з наведених позивачкою доводів, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивачки аліменти не утримання дитини в розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку.

Відповідно до вимог статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З огляду на викладене, враховуючи досліджені докази в їх сукупності, з урахуванням визначеного законом мінімального гарантованого розміру аліментів на дитину, приймаючи до уваги, що батько дитини нарівні з матір`ю зобов`язаний утримувати дітей та брати участь у їх вихованні, суд приходить до переконання, що аліменти на утримання дітей, які підлягають стягненню з відповідача, слід визначити з дотриманням вимог ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України у розмірі 1/3 частки від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

При зверненні до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп. за позовну вимогу про розірвання шлюбу, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений нею судовий збір за вимогу про розірвання шлюбу у розмірі 1331 грн 20 коп.

Крім того, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за цю вимогу у розмірі 1331 грн 20 коп.

На підставі наведеного, ст.180, 181, 182, 184, 191 СК України, керуючись ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 06 червня 2009 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Богородчанського районного управління юстиції у Івано-Франківській області, актовий запис №33, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 (РНОКП НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКП НОМЕР_3 ) на утримання дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/3 частки від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 13 березня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп. за позовною вимогою про розірвання шлюбу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп. за позовною вимогою про стягнення аліментів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 19 травня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя: