Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №185/6992/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6992/26

Провадження № 3/185/2280/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року м.Павлоград

Дніпропетровської області

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Щербина О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 172-20 ч.3 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, начальника медичного пункту в.ч. НОМЕР_1 , старшого лейтенанта, проживаючого в АДРЕСА_1 ,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНП/М №0748 від 01.05.2026 року старший лейтенант ОСОБА_1 01.05.2026 року, близько 12.30 год. на території розташування в.ч. НОМЕР_1 , в умовах воєнного стану, був виявлений з явними ознаками алкогольного сп`яніння – характерний запах алкоголю з порожнини роту на відстані до одного метра.

За результатами огляду на стан сп`яніння, що був проведений у Павлоградській міській лікарні № 4 КНП ПЛІЛ ПМР ( Акт №6820 выд 01.05.26р.), встановлено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння з показником 1.85 проміле, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Під час розгляду справи судом ОСОБА_1 , не обговорюючи ступень своєї провини у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, наголошував на необхідності закриття провадження у справі, через допущені, на його переконання, порушення органом, що склав відносно нього протокол, вимог статті 266-1 КУпАП.

ОСОБА_1 зазначав, що його огляд на стан алкогольного сп`яніння було проведено з порушенням вимог зазначеної статті, а саме – процедура огляду не фіксувалася на відео-запис, також в лікарні були відсутні двоє свідків процедури огляду на стан сп`яніння.

Вислухавши особу, що притягається до адміністративної відповідальності, свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши та зіставивши їх між собою та у своїй сукупності, приходжу до висновку, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 має бути закрита за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП за таких підстав.

Згідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

В контексті вимог, зазначених у ст.256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення повинен містити усі відомості з детальним викладенням обставин, що стосуються правопорушення, з метою повного відображення фактів учиненого порушення.

Проте, при складанні протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідним органом не дотримано зазначених положень закону, а також вимог, передбачених ст.266-1 КУпАП.

Так, у відповідності до ч.6 ст.266-1 КУпАП під час проведення огляду військовослужбовця Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння уповноважена на те посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а вразі їх відсутності або неможливості застосувати, огляд проводиться у присутності двох свідків.

Натомість, відео-доказу, яким була б зафіксована процедура огляду військовослужбовця ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння до матеріалів справи уповноваженою посадовою особою не додано, а з огляду на зміст доданих до справи письмових доказів, а також пояснень свідків та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, така відео-фіксація у справі взагалі не проводилася.

Звертає на себе увагу й зміст показань свідків у справі.

Зокрема, свідок ОСОБА_2 пояснила суду, що огляд на стан сп`яніння військовослужбовця ОСОБА_1 відбувався в закладі охорони здоров`я лише за її участі, як свідка. Інший свідок у справі - ОСОБА_3 , зазначений таким у протоколі про адміністративне правопорушення, під час проведення огляду ОСОБА_4 на стан сп`яніння був відсутній в місці огляду, весь цей час перебував у службовому авто, та чекав їх на виході з лікарні…

Свідок ОСОБА_3 підтвердив дані показання свідка ОСОБА_2 та повідомив суд, що до лікарні не заходив, у приміщенні, де відбувалася процедура огляду ОСОБА_4 на стан сп`яніння він не перебував, очікував ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у службовому авто біля лікарні, протокол підписав згодом, під час його складання у ВСП.

Отже, один з двох свідків правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , та участь яких за законом є обов`язковою,під час проведення процедури огляду на стан сп`яніння ОСОБА_4 , фактично був відсутній.

З огляду на встановлені судом обставини виявлення та фіксування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, твердження останнього про те, що його огляд на стан алкогольного сп`яніння було проведено з порушенням вимог статті 266-1 КУпАП, а саме, про те, що процедура огляду не фіксувалася на відео-запис, також були відсутні й двоє свідків процедури огляду – заслуговує на увагу.

Як зазначено вище, статтею 266-1 КУпАП визначені основні засади та порядок проведення огляду військовослужбовця ЗСУ, в тому числі й на стан алкогольного сп`яніння

Порушення положень вказаної статті, які мали місце під час притягнення військовослужбовця ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності наведені судом у цій постанові вище та стосуються відсутності двох свідків процедури огляду або фіксації вказаної процедури на відео.

Частиною 9 ст.266-1 КУпАП закріплено, що огляд військовослужбовця ЗСУ, в тому числі й на стан алкогольного сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Таким чином, докази вини військовослужбовця ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП суд визнає недопустимими, оскільки такі отримані з порушенням вимог закону.

У практиці Європейського суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, яке має ознаки злочину», залежно від ступеню її суспільної небезпеки ( Рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії»).

Зміст та напрямок вказаної тенденції зводиться до того, що адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Обов язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд констатує, що в даному випадку, орган, який порушив провадження у справі відносно військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_1 , порушив наведені приписи Законів.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположеннях свобод, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог статті 245, 280 Кодексу України про адміністративне правопорушення, повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.

Встановлені судовим розглядом обставини інкримінованого правопорушення приводять суд до висновку про необхідність закриття провадження у даній справі на підставі ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, закрити, через відсутність в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

СУДДЯ О.О. ЩЕРБИНА.