Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №229/8607/24 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 229/8607/24

Провадження № 2/175/1229/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"22" травня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Гусєвої К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дружківського міського суду Донецької області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка з 15.10.2022 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період з 22.10.2021 року по 24.02.2023 року ОСОБА_2 проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 . Разом з тим, відповідачем було невірно нараховано розмір щомісячного грошового забезпечення, а також невиплачені у повному обсязі, що йому належали ОСОБА_2 . Після смерті останнього позивачка звернулася до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу з метою прийняття спадщини, однак, позивачем було з`ясовано, що до складу спадщини не були включені грошові виплати ОСОБА_2 , які були нараховані померлому в період проходження Військової служби. З огляду на викладене, враховуючи, що позивачка є спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, проте зазначені виплати не були виплачені відповідачем та не увійшли до складу спадщини, остання звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 03.01.2025 року матеріали цивільної справи було передано за підсудністю до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

20.01.2025 року ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області (зміна назви суду на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів» №4273-IX, який набув чинності 25 квітня 2025 року на Дніпровський районний суд Дніпропетровської області) відмовлено у відкритті провадження.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.04.2025 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.04.2025 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

14.07.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22.10.2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

24.10.2025 року від представника Військової частини НОМЕР_1 засобами електронного зв`язку були надіслані витребувані судом документи.

В судове засідання сторони не з`явилися, представник позивача просив розгляд справи здійснювати без його участі, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №315 від 22.10.2021 року ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу.

15.10.2022 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Немирівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Хмельницький), актовий запис №198. Прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_4 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №57 від 24.02.2023 року, солдата ОСОБА_2 , призначено на посаду оператора відділення засекреченого зв`язку інформаційно-телекомунікаційного зв`язку Військової частини НОМЕР_1 .

Згідно довідок про розмір грошового забезпечення, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_2 за період з 22.10.2021 року по 31.12.2021 року нараховано грошове забезпечення в розмірі 84107 грн. 51 коп., за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року - 735132 грн. 06 коп., за період 01.01.2023 року по 24.02.2023 року - 64871 грн. 35 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Немирівською міською радою 15.04.2024 року, актовий запис №114.

Як вбачається з довідки №486/02-14, виданої приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Люлько Л.М. від 17.10.2024 року, (номер спадкової справи у Спадковому реєстрі 72340062, спадкова справа №44/2024), до складу спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , входить - ОСОБА_1 .

14.05.2024 року адвокатом Берзінем С.Л. на адресу Військової частини НОМЕР_1 був надісланий адвокатський запит №193-з, про надання інформації стосовно проходження Військової служби солдатом ОСОБА_2 , за результатами розгляду якого проінформовано, що за період служби вказаному солдату здійснювалось нараховування грошового забезпечення у повному обсязі відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, а також додаткової винагороди згідно приписів постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168, з урахуванням норм Положення, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, у частині порядку проходження громадянами України Військової служби у Збройних Силах України.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції, щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-ХІІ.

Згідно зі ст. 1 Закону №1282-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Приписами ст. 2 Закону №1282-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №620/7687/21).

Суд звертає увагу, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій оплати праці та підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

З наданих довідок про виплату грошового забезпечення за період проходження військової служби солдату ОСОБА_2 було нараховано індексацію грошового забезпечення наступним чином: за жовтень 2021 року - у сумі 174 грн. 20 коп., за листопад-грудень 2021 року - у сумі 540 грн. 03 коп. щомісячно, за січень 2022 року - у сумі 586 грн. 35 коп., за лютий-квітень 2022 року - у сумі 672 грн. 35 коп. щомісячно, за травень 2022 року - у сумі 913 грн. 01 коп., за червень 2022 року - у сумі 1017 грн. 21 коп., за липень 2022 року - у сумі 1066 грн. 00 коп., за серпень-жовтень 2022 року - у сумі 1281 грн. 80 коп. щомісячно, за листопад 2022 року - у сумі 1424 грн. 80 коп., та за грудень 2022 року - у сумі 1470 грн. 83 коп., що разом становить 13 594 грн. 91 коп.

При цьому, в період проходження ОСОБА_2 військової служби з 22.10.2021 року по 24.02.2023 року, останній мав гарантії на отримання всіх видів грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу за військовим званням, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на поточний рік. Відповідачем в порушення вимог законодавства за вказаний період була нарахована та виплачена лише частка індексації в меншому розмірі, ніж встановлений законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, згідно із додатком 14.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 (в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте, пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 (яка набрала чинності 24 лютого 2018 року) до постанови Кабінету Міністрів України №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 викладено у новій редакції: «установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».

Отже, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №103), розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Натомість, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18, визнано протиправним і скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», отже саме з цієї дати, фактично відновлено дію пункту 4 постанови №704 у первісній редакції.

Разом з тим, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата, не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Отже, після набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18, зміст пункту 4 Постанови №704 щодо визначення розміру окладів військовослужбовців з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, суперечить приписам пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774, а тому цей пункт у зазначеній частині не може бути застосований при обчисленні грошового забезпечення військовослужбовців.

У той же час, з урахуванням наведеного, пункт 4 постанови №704 з 29.01.2020 року необхідно застосовувати в такій редакції: «розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».

Стаття 129-1 Конституції України закріплює, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ч. 2 ст. 265 КУпАП, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року, з урахуванням приписів пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774, у випадку підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оклади військовослужбовців повинні перераховуватись станом на 01 січня кожного календарного року.

Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2021 року, встановлений в розмірі 2270,00 гривень.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2022 року, встановлений в розмірі 2293,00 гривень.

За приписами ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 року, встановлений в розмірі 2589,00 гривень,

Таким чином, саме зазначені законодавчо встановлені розміри прожиткового мінімуму є базовими величинами для визначення складових грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року.

Разом із тим, з наданих довідок про нарахований розмір грошового забезпечення та відповіді заступника командира Військової частини, суд встановив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 здійснювались відповідачем без урахування положень постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року. Неврахування вказаних законодавчих норм призвело до ненарахування та невиплати військовослужбовцю належної індексації грошового забезпечення, що є порушенням вимог чинного законодавства та свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

При цьому суд зазначає, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували неправомірність дій щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період проходження ОСОБА_2 військової служби або підтверджували правомірність таких дій. За таких обставин відсутність відповідних доказів з боку відповідача свідчить про недоведеність правомірності невиплати індексації у спірний період. У зв`язку з чим, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої частини індексації грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, які визначені в додатках до постанови Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача недоотриманної частини матеріальної допомоги, грошової допомоги та грошової компенсації ОСОБА_2 за період проходження ним військової служби з 22.10.2021 року по 24.02.2023 року, отриману в результаті перерахунку в сторону збільшення шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі за текстом - Порядок №260).

Так, у відповідності до п. 1 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Верховним Судом у постановах від 03.04.2019 року у справі № 638/9697/17, від 11.12.2019 року у справі № 638/5794/17, від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17, від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19, від 21.12.2021 у справі № 820/3423/18 викладена правова позиція, відповідно до якої індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки тощо.

При цьому, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18, до вказаного порядку здійснення нарахування необхідно застосовувати положення п. 4 Постанови №704 в редакції, яка діяла до 24.02.2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою№ 103, а тому, у випадку підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оклади військовослужбовців повинні перераховуватись станом на 01 січня кожного календарного року.

Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку, що грошове забезпечення включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 мають обчислюватись відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, за період проходження військової служби з 22.10.2021 року по 24.02.2023 року, шляхом множення прожиткового мінімуму дія працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що перерахунок недоотриманої частини матеріальної допомоги за період проходження ОСОБА_2 військової служби має здійснюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, а не виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2023 року. У зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про визнання права на недоотриману частину індексації з усіх видів грошового забезпечення, яка підлягає перерахунку та стягненню з відповідача за період проходження військової служби ОСОБА_2 , як такої, що входить до складу спадщини після його смерті.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до розділу XXX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

Як встановлено судом під час розгляду справи, належні ОСОБА_2 за життя, але не отримані ним суми грошового забезпечення та суми похідних виплат, у тому числі з урахуванням індексації, станом на день його смерті виплачені не були. Єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 у встановленому законом порядку, є ОСОБА_1 .

Отже, право на отримання сум грошового забезпечення та інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були одержані ним за життя, входить до складу спадщини та може бути реалізоване спадкоємцем, який її прийняв. На підставі викладеного, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права на спадкове майно, що складається з недоотриманої частини індексації грошових виплат, нарахованих за період проходження ОСОБА_2 військової служби 22.10.2021 року по 24.02.2023 року, та відповідно їх стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши докази, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 968 грн 96 коп.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано договір про надання професійної правової допомоги від 29.04.2024 року, акт наданих послуг відповідно до договору про надання професійної правової допомоги від 29.04.2024 року за яким вартість наданих послуг складає 5000 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордера від 11.10.2024 року, якою ОСОБА_1 сплачено надані послуги на суму 5000 грн.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 265, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді недоотриманої частини індексації грошового забезпечення, недоотриманої частини грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період проходження ОСОБА_2 військової служби з 22.10.2021 року по 24.02.2023 року.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) шляхом здійснення перерахунку відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18, недоотриману частину індексації грошового забезпечення, щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_2 розраховану наступним чином: з 22.10.2021 року по 31.12.2021 року – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року; з 01.01.2023 року по 24.02.2023 року – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт, також стягнути недоотриману частину матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій ОСОБА_2 за період проходження ним військової служби з 22.10.2021 року по 24.02.2023 року, отриману в результаті перерахунку в сторону збільшення шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. С. Журавель