Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №932/6271/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/6271/26

Провадження № 2-о/932/109/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Потоцької С.С.,

за участю секретаря судового засідання- Карапиш А.М.,

заявника- ОСОБА_1 ,

представника заявника- ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Жиркевич Ю.А. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Дніпра із заявою про видачу обмежувального припису. У заяві просить видати обмежувальний припис ОСОБА_3 строком на 6 місяців зі забороною перебування у місці проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги мотивує, тим, що вона проживає однією сім`єю із своєю донькою, ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_4 . Останнім часом спільне життя не ладиться і постійно погіршується. Періодично трапляються епізоди домашнього насильства по відношенню до заявниці із боку доньки та її чоловіка. Останній випадок відбувся у грудня 2025 року. Донька з чоловіком заховали від неї гаманець, в якому знаходились гроші та спостерігали за поведінкою заявниці. Все це знімали на відео камеру, фотографували останню та штовхали. Крім того, весь час на адресу заявниці лунали словесні образи, нецензурна лайка, приниження, погрози фізичною розправою, залякування. На неодноразові зауваження заявниці, останні не реагували. ОСОБА_3 не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій та продовжує свої агресивні дії по відношенню до заявниці, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження таких дій. У зв`язку із зазначеним, заявник звернулася до суду із цією заявою.

Ухвалою від 20.05.2026 відкрито провадження у справі, призначене судове засідання на 21.05.2026.

За клопотанням ОСОБА_3 судове засідання відкладено, розгляд справи призначений на 22.05.2026.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає з донькою ОСОБА_5 , її чоловіком ОСОБА_4 та двома онуками. Вони мешкають у 3-кімнатної квартирі, вона має окрему кімнату. Заявник зазначила, що чоловік її доньки краде у неї гроші та речі, у кімнаті, де вона мешкає знаходиться його речі, книги, тощо, він часто заходить до її кімнати. Вони викинули її плиту з кухні, підробили документи про розлучення. Раніше вона мешкала в іншій квартирі, проте виїхала з нею, оскільки її сусіді крали її речі. Також заявник сказала, що претензій до доньки немає, всі її вимоги стосуються чоловіка доньки, вона хоче, щоб він зібрав свою речі з її кімнати та не заходив до неї. Останній місяць вони зовсім не розмовляють, ніяких конфліктів не відбувається.

Представник заявника— адвокат Жиркевич Ю.А. у судовому засіданні просила долучити Акт обстеження житлово-побутових умов, а також пропонувала матері та доньці залагодити конфлікт.

ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що вона, її чоловік, діти та її мати проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира є спільною власністю її, сестри, матері. ОСОБА_3 має захворювання, яке не дозволяє її рухатися, вона не може виконувати хатню роботу. ОСОБА_1 мешкає в окремій кімнаті, там дійсно знаходяться їх речі (книги, побутові речі), проте ця кімната найбільша з квартири. Також ОСОБА_3 пояснила, що ніколи не ображала мати, та через стан здоров`я не може ні штовхати, ні бити. Також заінтересована особа вважає, що матері потрібно пройти лікування. Вони водили мати до лікаря, але мати не захотіла лікуватися Зазначила, що заявник систематично приносить до квартири різноманітні речі та предмети, які знаходить на вулиці та у сміттєвих баках, кладе харчі зі смітника до холодильника. ОСОБА_6 не користується, оскільки її мати боїться, що вони її отруять. Заявник має вільний доступ до санузлів, ні яких перешкод вони не чинять. Також вона постійно звертається до поліції.

Заслухавши пояснення заявника, заінтересованої особи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що заява не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 21.04.2026 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Довідкою № 1769 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 25.03.2026 та не заперечувалось учасниками справи під час судового розгляду.

Звертаючись до суду зі заяву, заявник вказала, що відносно неї з боку доньки вчиняється домашнє насильство.

Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон№ 2229-VIII).

Як зазначено у пунктах 3, 6, 7, 8, 9, 13 ч. 1 ст. 1 цього Закону№ 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Частиною 2 ст. 3 Закону № 2229-VIII визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя).

У пункті 7 частини 1 статті 1 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

За правилами частин 2, 3 статті 26 Закону № 2229-VIII обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 2229-VIII оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Отже, в Законі № 2229-VIII визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів і ризиків.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом № 2229-VIII.

Пунктом 3 частини 1 статті 350-4 ЦПК України передбачено, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні(частина 1 статті 350-6 ЦПК України).

Суд під час вирішення такої заяви має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі. При вирішенні питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61 19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 336/3551/18-ц (провадження № 61-1693св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц (провадження № 61-17471св20), від 28 червня 2022 року у справі № 466/180/22 (провадження № 61-4104св22), від 25 липня 2023 року у справі № 344/1732/23 (провадження № 61-6759св23), від 6 червня 2024 року у справі № 285/7922/23 (провадження № 61-5538св24).

Верховний Суд у постанові від 5 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19), погоджуючись з апеляційним судом, який відмовив у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, виснував, що враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених, зокрема, у Кримінальному Кодексі України), а є тимчасовим заходом, який виконує захисну та запобіжну функцію і направлений на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Верховний Суд погодився з тим, що у справі існує тривалий конфлікт між сторонами, але обставини справи не вказують на необхідність застосування обмежувального припису.

Згідно з частинами 1-4 статті 12, частинами 1 - 5, 6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, докази, що додають до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо.

Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (частина 1, пункт 2 частина 2 статті 76 ЦПК).

Із наданих в судовому засіданні пояснень учасників справи та наявних матеріалів справи встановлено, що між заявником та її донькою склалися неприязні стосунки. Також у судовому засіданні заявника сказала, що до доньки- ОСОБА_7 у неї мало претензій, всі її вимоги стосуються чоловіка доньки- ОСОБА_4 .

Суд зазначає, що під час судового засідання заявник не вказала, які дії ОСОБА_3 вчиняла щодо неї. Проте під час судового засідання неодноразово наголошувала, що вважає що саме ОСОБА_8 не бажає виносити речі з її кімнати. На питання головуючого судді, що претензії стосуються лише питання знаходження речей у кімнаті, та заходження чоловіка доньки до неї відповіла ствердно.

Також судом встановлено, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15.01.2026 у справі № 932/131/26 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.1 ст.173-2 КУпАП – закрито, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04.03.2026 року у справі № 932/130/26 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У листі ГУ НП Дніпропетровській області від 25.12.2025 повідомлено, про реєстрацію кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 185 КК України.

Листом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (підрозділ: Відділення поліції № 4 Дніпровського районного управління поліції №1 повідомлено, що за період з 01.01.2024 по 20.02.2026 зафіксовано десять викликів на спецлінію «102», а також дев`ять письмових заяв, поданих громадянкою ОСОБА_1 до територіального підрозділу. Зазначенні звернення мали інформаційний характер щодо конфліктних ситуацій, вчинених можливих крадіжок з квартири, а також вчинення самоправства з боку її доньки та чоловіка останньої.

Факти психологічного та фізичного домашнього насильства щодо заявника з боку ОСОБА_3 не підтверджені. Суд зазначає, що звернення заявника до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії не є достатнім підтвердженням такого насильства з боку ОСОБА_3 , а постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15.01.2026 у справі № 932/131/26 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрите у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Суд відхиляє посилання заявника на Акт обстеження житлово-побутових та санітарно-технічних умов проживання від 08.05.2026, який складений на підставі заяви ОСОБА_1 . Оскільки, на переконання суду, проведення обстеження протягом одного дня не надає можливості всебічно встановити дійсний характер, тривалість та систематичність конфліктів між сторонами, а також дійти беззаперечного висновку щодо існування обставин, які б свідчили про вчинення домашнього насильства у розумінні вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Крім того, зміст зазначеного акту переважно ґрунтується на поясненнях самої заявника та відображає лише стан житлового приміщення на момент проведення обстеження.

Отже, суд дійшов висновку, що між заявником та заінтересованою особою наявний житлово-побутовий конфлікт, який здебільшого виникає між заявником та чоловіком ОСОБА_3 .

Оскільки заявником не надано достатніх належних, допустимих, та переконливих доказів того, що дії ОСОБА_3 виходять за межі побутового конфлікту та місять ознаки систематичного, цілеспрямованого психологічного, фізичного, іншого домашнього насильства, суд дійшов до висновку, що в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису слід відмовити.

Відповідно до частини 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витирати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4,5,10,12,81,89,259,263-265, 350-6 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя С.С. Потоцька