Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №606/2418/24 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/2418/24Головуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В

Провадження № 22-ц/817/492/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

за участі секретаря — Хоміцької С.О.

та заявника ОСОБА_1 і його представника адвоката Сулика Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 606/2418/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Сулик Роман Андрійович, на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 січня 2026 року, ухваленого суддею Малярчуком В.В., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Теребовлянської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, -

В С Т А Н О В И В:

у грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сулик Р.А. звернувся в суд із заявою про визнання недієздатним рідного дядька заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , встановлення над ним опіки та призначення йому опікуна.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним дядьком заявника ОСОБА_1 та особою з інвалідністю І групи з дитинства, довічно. Оскільки внаслідок психічного розладу, останній не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому потребує стороннього догляду.

За таких підстав, представник заявника просить визнати недієздатним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановити над ним опіку і призначити його опікуном.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 січня 2026 року задоволено частково заяву представника заявника ОСОБА_6 – адвоката Сулика Р.А., заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Теребовлянської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікун.

Визнано недієздатним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ..

Встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язано Орган опіки та піклування Теребовлянської міської ради Тернопільського району Тернопільської області здійснювати опіку над недієздатним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до призначення йому опікуна.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Визначено строк дії рішення суду про визнання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним – два роки з моменту набрання ним законної сили.

Роз`яснено, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 300 ЦПК України.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сулик Р.А. просить скасувати рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 січня 2025 року в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_5 та у пов`язаній частині щодо покладення здійснення опіки до призначення опікуна на орган опіки та піклування. Ухвалити в оскарженій частині нове рішення, яким призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_5 .

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що ОСОБА_1 здійснює постійний фактичний догляд за підопічним, забезпечує побутові потреби, організацію лікування та супровід, контроль стану здоров`я, присутність у щоденних ситуаціях, у яких підопічний не може діяти самостійно. Цей факт підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи, та прямо відображений у документах органу опіки (акти обстеження матеріально-побутових умов, висновок опікунської ради).

Батьки підопічного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають похилий вік, незадовільний стан здоров`я, і об`єктивно не можуть забезпечити повсякденну опіку та виконання комплексу обов`язків опікуна. Сестра підопічного ( ОСОБА_4 ) проживає за кордоном (Республіка Польща), тобто не перебуває постійно в Україні та не може здійснювати щоденну опіку і супровід. Отже, реальним кандидатом, який може і фактично здійснює догляд, є апелянт.

У матеріалах справи наявні документи органу опіки та піклування, які підтверджують не лише факт подання, а й його змістовність та обґрунтованість. 19.11.2025 виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради прийнято рішення № 283 «Про надання подання органу опіки і піклування про доцільність призначення громадянина ОСОБА_1 опікуном над недієздатним дядьком ОСОБА_5 ».

Отже, документи органу опіки не є «порожньою формальністю», а навпаки, містять саме ті обставини, які суд першої інстанції назвав «нез`ясованими».

Суд фактично ухилився від вирішення вимоги про призначення опікуна по суті (ст. 263–265, 89 ЦПК України). Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду має бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованість означає, що висновки суду мають випливати з установлених обставин справи та оцінених доказів. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази на підставі всебічного, повного та безпосереднього дослідження.

Оскаржена частина рішення не містить відповіді на ключове матеріально-правове питання: чи відповідає кандидатура ОСОБА_1 критеріям ст. 63 ЦК України, і чи забезпечує вона інтереси підопічного. Натомість суд обмежився висновком про «формальність» документа органу опіки та твердженням про «неможливість» вирішення питання.

Суд не встановив жодної обставини, яка б унеможливлювала призначення апелянта опікуном. Тому відмова суперечить матеріальним нормам права.

Представник Теребовлянської міської ради — Малечко З.П. подала відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сулика Р.А., у якому зазначила, що орган опіки та піклування Теребовлянської міської ради вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_5 , відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія ААБ № 120867, є інвалідом першої групи з дитинства. ОСОБА_5 має діагноз хронічний психічний розлад та розумову відсталість, що сягає рівня вираженого недоумства. Перебуває на обліку у психіатра. Без постійного догляду він не може самостійно задовольняти свої основні потреби.

Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою пенсійного віку, має ряд захворювань, які в сукупності не дають змоги належним чином опікуватися своїм сином.

Мати ОСОБА_5 - ОСОБА_3 (рідна бабуся ОСОБА_1 ) також є особою пенсійного віку, має ряд захворювань, які в сукупності не дають змоги належним чином опікуватися своїм сином.

16 липня 2025 року ОСОБА_3 , усвідомлюючи значення своїх дій, надала відділу соціального захисту населення Теребовлянської міської ради заяву — згоду на оформлення опіки над її сином ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , який є її онуком і має можливість та бажання здійснювати опіку над її сином.

16 липня 2025 року ОСОБА_2 подав аналогічну заяву — згоду, в якій також погоджується на встановлення ОСОБА_1 опікуном над його сином ОСОБА_5 .

Враховуючи наведене, міська рада не погоджується з позицією Теребовлянського районного суду, щодо зобов`язання органу опіки та піклування Теребовлянської міської ради здійснювати опіку над недієздатним ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_1 є близьким родичем, який проживає з ОСОБА_5 , між ними встановлено хороші взаємовідносини. Призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_5 буде відповідати інтересам останнього.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Сулик Р.А. апеляційну скаргу підтримали із мотивів, викладених у ній.

Орган опіки та піклування Теребовлянської м/ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з`явилися і не повідомили причин неявки, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, заявника та його представника, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Ураховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний суд здійснює перегляд рішення суду лише в частині вимог заяви ОСОБА_1 , які не були задоволені судом першої інстанції (призначення його опікуном недієздатного ОСОБА_2 ); в іншій частині рішення суду першої інстанції не є предметом перегляду в суді апеляційної інстанції.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 та особа, відносно якої вирішується питання про визнання його недієздатним та встановлення над ним опіки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним дядьком заявника.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом з дитинства, першої групи, довічно про що свідчить посвідчення одержувача державної соціальної допомоги серії НОМЕР_1 від 25.03.2013, висновком МСЕК про умови та характер праці № 062278 від 11.09.2003 (т. 1 а.с. 17).

Згідно із висновком судово-психіатричного експерта Тернопільської філії судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України» № 150 від 20.02.2025, за результатами судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждає аномалією інтелектуального розвитку у вигляді важкої розумової відсталості, що досягає рівня вираженого недоумства. Виходячи з вищевказаного ОСОБА_5 не може розуміти значення своїх дій та керувати ними (т. 1 а.с. 74-75).

Заявник ОСОБА_1 здійснює догляд за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актом-обстеження від 13.05.2024 (т. 1 а.с. 18). Також ОСОБА_1 зареєстрований за однією адресою разом із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та фактично проживає разом із ним за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Теребовлянської міської ради Тернопільського району Тернопільської області від 05.11.2024 № 02-23/1263 (т. 1 зворот а.с. 8).

Опікунською радою Теребовлянської міської ради про можливість виконувати обов`язки опікуна ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 19.11.2025 № 283, затверджено та надано висновок про можливість виконувати обов`язки опікуна ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 182-184).

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому вимога про визнання ОСОБА_5 недієздатною повністю доведені, ґрунтуються на вимогах закону, а тому заявлена вимога про визнання ОСОБА_5 недієздатною підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні заявленої вимоги про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що подання органу опіки та піклування не містить жодних обґрунтувань щодо необхідності призначення саме ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_5 .

Орган опіки та піклування не з`ясував характер взаємовідносин між підопічним та кандидатом в опікуни, не приділив жодної уваги питанню можливості проживання недієздатної особи (з врахуванням характеру психічного захворювання) в житловому будинку разом із заявником, який є рідним племінником. Формалізованим та невмотивованим є висновок про неможливість призначення опікуном матері ОСОБА_5 - ОСОБА_3 . При вирішенні питання про кандидата в опікуни орган опіки та піклування обмежився формальними відомостями лише про те, що ОСОБА_1 допомагає ОСОБА_5 вирішувати побутові питання та доглядає за ними.

Разом з тим, орган опіки і піклування жодним чином у висновку не з`ясував та не відобразив, скільки часу ОСОБА_1 проживає разом з ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 , які відносини між ними склалися за час спільного проживання в даному житловому приміщенні, та яку функію у піклуванні над ОСОБА_5 виконує його мати — ОСОБА_3 .

Фактично, орган опіки і піклування не надав жодної оцінки тій обставині, що обов`язки опікуна недієздатного ОСОБА_5 за станом здоров`я та віком можуть чи не можуть належним чином виконувати його батьки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У поданні органу опіки і піклування відсутня будь-яка інформація про те, чи відповідатиме таке призначення якнайкращим інтересам ОСОБА_5 та чи сприятиме його нормальному життєзабезпеченню.

Отже, органом опіки і піклування застосовано суто формальний підхід до вирішення питання про призначення ОСОБА_1 опікуном, а подання не є належним чином обґрунтоване.

З таким висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій - п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).

В постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про можливість виконувати обов`язки опікуна над ОСОБА_5 , у разі визнання останнього недієздатним.

Системний аналіз змісту частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого

2024 року у справі №372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24), від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24).

Так, опікунською радою Теребовлянської міської ради про можливість виконувати обов`язки опікуна ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 19.11.2025 № 283, надано та затверджено висновок про можливість виконувати обов`язки опікуна ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції надано правову оцінку вказаному висновку органу опіки і піклування (ст.89 ЦПК України) і зазначено про те, що даний висновок не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань, з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість та доцільність заявника бути опікуном.

Крім цього, з висновку висновку опікунської ради Теребовлянської міської ради у ОСОБА_5 є батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 , однак до матеріалів справи не подано доказів на підтвердження того, що вони мають ряд захворювань, які в сукупності не дають змоги належним чином опікуватися своїм сином.

Тому, колегія суддів вважає, що у справі відсутні належні та допустимі докази доцільності призначення саме ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_5 та докази, що він є єдиною особою, яка може виконувати функції опікуна.

Отже, доводи, викладені у апеляційній скарзі, про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_2 , спростовуються встановленими обставинами у справі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Водночас колегія суддів наголошує, що відмова у призначенні опікуна ОСОБА_2 не обмежує його конституційні права та свободи, оскільки відповідно до статті 65 ЦК України повноваження опікуна здійснює орган опіки та піклування.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Сулик Роман Андрійович, слід залишити без задоволення, а рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 січня 2026 року — залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Сулик Роман Андрійович, залишити без задоволення.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 травня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів