Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №512/614/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5528/26

Справа № 512/614/25

Головуючий у першій інстанції Брюховецький О.Ю.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

на заочне рішення Савранського районного суду Одеської області від 02 лютого 2026 року,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 28.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4540589, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 100,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору. 29.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №76-МЛ, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №4540589 від 28.05.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. Відповідач не виконує свої зобов`язання за договором належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 21 665,92 грн, яка складається з наступного: заборгованості за сумою кредиту – 4 845,00 грн; простроченої заборгованості за сумою відсотків – 16 310,92 грн; простроченої заборгованості за комісією – 510,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №4540589 від 28.05.2021 року у розмірі 21 665,92 грн, судові витрати по оплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Савранський районний суд Одеської області заочним рішенням від 02.02.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова Компанія «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором №4540589 від 28.05.2021 року у розмірі 7 012,50 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 759,91 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що якщо кредит за договором №4540589 надавався ОСОБА_1 строком на 30 днів з 28.05.2021, то кінцева дата повернення кредиту – 27.06.2021. Судом встановлено, що тіло кредиту становить 5 100,00 грн, проценти за користування кредитом 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та відповідно до пункту 1.5.2 кредитного договору становить – 1 912,50 грн. Таким чином, за вищевказаним кредитним договором відповідач зобов`язаний сплатити відсотки у розмірі 1 912,50 грн. (5 100,00 грн. х 1,25% х 30 дн.=1 912,50 грн). З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення боргу по тілу кредиту на суму 5 100,00 грн та заборгованості по відсоткам 1 912,50 грн. В той же час, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 510,00 грн не підлягали задоволенню, оскільки положення пункту 1.5.1 договору від 28.05.2021 про сплату на користь ТОВ «Мілоан» комісії в розмірі 510,00 грн за надання кредиту є нікчемним, оскільки спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» просить заочне рішення Савранського районного суду Одеської області від 02 лютого 2026 року у справі №512/614/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» посилається те, що укладення кредитного договору №4540589 від 28.05.2021 року після ознайомлення з його умовами є правом відповідача, а не його обов`язком. Оскільки відповідач підписав кредитний договір, то він був ознайомлений зі строком кредитування, розміром відсоткових ставок та умовами кредитування та передбачав наслідки укладеного кредитного договору №4540589 від 28.05.2021 року. Сума заборгованості відповідача становить 21 665,92 грн відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №76-МЛ від 29.09.2021, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4 845,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків – 16 310,92 грн, прострочена заборгованість за комісією – 510 грн.

Скаржник наголошує, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 договору. ОСОБА_1 продовжив користуватись кредитними коштами після строку, визначеного в п.1.3 кредитного договору, тому до нього було застосовано пролонгацію на стандартних базових умовах, передбачену п.2.3.1.2. кредитного договору, а тому строк кредитування було продовжено на 60 днів. Дані умови чітко прописані у кредитному договорі №4540589 від 28.05.2021 року, що є підтвердженням того, що позичальник надає свою згоду на укладення кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною договору. При цьому сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором №4540589 від 28.05.2021 року було передано позивачу від первинного кредитора ТзОВ «Мілоан» згідно договору відступлення прав вимоги №76-МЛ від 29.09.2021.

Згідно доводів скаржника, відповідно до п.1.5.1 договору про споживчий кредит №4540589 від 28.05.2021 року комісія за надання кредиту становить 510,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Комісія за надання кредиту не стосується додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту чи надання інформації про стан кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.03.2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та ОСОБА_1 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 06.03.2026 року отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» 11.03.2026 року о 20:05:12 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Копію ухвали про відкриття провадження від 06.03.2026 року та копію апеляційної скарги ОСОБА_1 отримав у відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.05.2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором №4540589 від 28.05.2021 року у розмірі 21 665,92 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 30 = 90 840,00 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що якщо кредит за договором №4540589 надавався ОСОБА_1 строком на 30 днів з 28.05.2021, то кінцева дата повернення кредиту – 27.06.2021. Судом встановлено, що тіло кредиту становить 5 100,00 грн, проценти за користування кредитом 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та відповідно до пункту 1.5.2 кредитного договору становить – 1 912,50 грн. Таким чином, за вищевказаним кредитним договором відповідач зобов`язаний сплатити відсотки у розмірі 1 912,50 грн. (5 100,00 грн. х 1,25% х 30 дн.=1 912,50 грн). З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення боргу по тілу кредиту на суму 5 100,00 грн та заборгованості по відсоткам 1 912,50 грн. В той же час, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 510,00 грн не підлягали задоволенню, оскільки положення пункту 1.5.1 договору від 28.05.2021 про сплату на користь ТОВ «Мілоан» комісії в розмірі 510,00 грн за надання кредиту є нікчемним, оскільки спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Судом встановлено, що 28.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4540589 (індивідуальна частина).

Згідно п. 1.1. договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Пунктом 1.2. договору визначено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 5 100,00 грн.

Згідно п. 1.3. договору кредит надається строком на 30 днів з 28.05.2021 (строк кредитування).

Відповідно до п. 1.4. договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу: 27.06.2021).

Пунктом 1.5.2. договору визначено, що проценти за користування кредитом: 1 912,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 5 100,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Мілоан» від 28.05.2021, а також довідкою АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.7/7-251027/18189-БТ.

Колегія суддів враховує, що 29.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №76-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до боржників, в тому числі за договором про споживчий кредит №4540589 від 28.05.2021, загальна сума заборгованості за кредитом – 21 665,92 грн.

З реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №76-МЛ від 29.09.2021 вбачається, що передані права вимоги, в тому числі і за договором про споживчий кредит №4540589 від 28.05.2021, загальна сума заборгованості за кредитом – 21 665,92 грн.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);

- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12(пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16(пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);

- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови);

- у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови).

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість за сумою відсотків у розмірі 16 310,92 грн.

Колегією суддів встановлено, що вирішуючи питання про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 16 310,92 грн, суд першої інстанції виходив того, що кредит за договором №4540589 надавався ОСОБА_1 строком на 30 днів з 28.05.2021, а тому кінцева дата повернення кредиту – 27.06.2021. Судом встановлено, що тіло кредиту становить 5 100,00 грн, проценти за користування кредитом 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та відповідно до пункту 1.5.2 кредитного договору становить – 1 912,50 грн.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, адже нарахування процентів поза межами строку кредитування не ґрунтується на вимогах закону, отже вимоги апеляційної скарги в цій частині задоволенню не підлягають.

Дійсно, п. 2.3. договору передбачає пролонгацію строку кредитування як на пільгових умовах (п. 2.3.1.1), так і на стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.2), для чого однак позичальнику потрібно було б вчинити ряд дій, передбачених кредитним договором, та обов`язковою умовою для цього є надання такої можливості кредитором позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів товариством.

Доказів, які свідчать про подальше узгодження сторонами істотних умов кредитування, матеріали справи не містять, а тому висновки суду про недоведеність позову в цій частині є вірними. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін та на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Отже, нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст.1048 ЦК України.

Із відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №4540589 вбачається, що за період з 28.05.2021 по 27.06.2021 нарахування процентів здійснювалось згідно п. 1.5.2. договору, який визначає, що проценти за користування кредитом становлять 1 912,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Отже, судом першої інстанції вірно проведено розрахунок процентів та встановлено, що їх розмір становить 1 912,50 грн.

Колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення з відповідача комісії у розмірі 510,00 грн також відповідає вимогам закону з огляду на наступне.

Згідно п. 1.5.1 договору про споживчий кредит №4540589 від 28.05.2021, комісія за надання кредиту становить 510,00 грн, яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 510,00 грн було визначено як плату за надання кредиту.

Водночас, в матеріалах справи відсутній перелік банківських послуг, які пов`язані з наданням кредиту та які повинні надаватись банком.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення договору про встановлення плати за надання кредиту в розумінні комісії в розмірі 510,00 грн є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 комісії відсутні.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 633,60 грн згідно платіжної інструкції №13808 від 04.03.2026 покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» залишити без задоволення.

Заочне рішення Савранського районного суду Одеської області від 02 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко