Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №509/2969/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3494/26

Справа № 509/2969/25

Головуючий у першій інстанції Спічак В.О.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3

на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 листопада 2025 року, ухвалене Овідіопольським районним судом Одеської області, у складі: судді Спічака В.О. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 75, 84 СК України просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини, із якою проживає їхня дитина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 06 вересня 2024 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Подружжя має одну малолітню доньку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В подальшому, а саме з 09.04.2025 року між позивачкою та відповідачем фактично припинились сімейні відносини і відповідач став проживати окремо, в той час як дитина залишилась проживати із позивачкою. Позивачка зазначає, що відповідач добровільно не надає їй матеріальної допомоги як матері їх спільної дитини, у зв`язку з чим позивачка вимушена звернутися до суду (а.с. 1-15).

03.11.2025 представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала відзив, у якому зазначила, що відповідач не має матеріальної можливості утримувати ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), оскільки відповідач має на утриманні дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та непрацездатного батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який має проблеми зі здоров`ям, що підтверджується отриманням інвалідності 2 групи, та не має доходу. Крім того, у відзиві зазначено, що у відповідача є проблеми зі здоров`ям, а саме артрит колінних суглобів з больовим синдромом, лігаментопатія колатеральної зв`язки лівого колінного суглоба, артрит гомілковостопного суглоба, контагіозний молюск, герпесвірусна інфекція 6 та 7 типу (у стадії реактивації), фолікуліт і себорейний дерматит. У відзиві просила позовні вимоги задовольнити частково, та стягнути з відповідача на утримання позивачки аліменти у розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходів) відповідача (а.с. 54-95).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трьох років задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів) на утримання дружини ОСОБА_1 , починаючи стягнення з дня подання позову до суду, тобто з04.06.2025 року до досягнення дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок (а.с. 122-127).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.11.2025 по справі № 509/2969/25 та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 у цивільній справі № 509/2969/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на користь дружини до досягнення дитиною трьох років задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/8 від заробітку (доходу) платника аліментів.

Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції у своєму рішенні належним чином не обґрунтував наявність у відповідача достатнього матеріального становища та не надав оцінки вимогам і положенням статті 84 СК України, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції зробив висновок про високий рівень матеріального становища відповідача лише з тієї причини, що ОСОБА_2 проходить службу за контрактом, а отже має гарне матеріальне становище. Судом безпідставно зроблено висновок що ОСОБА_2 почав надавати матеріальну допомогу своєму батькові у значно більшому розмірі (відповідно до платіжної інструкції від 26.09.2025 року відповідач здійснив переказ на рахунок ОСОБА_5 у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень, відповідно до платіжної інструкції від 27.10.2025 року відповідач здійснив переказ на рахунок ОСОБА_5 у розмірі 20050 (двадцять тисяч п`ятдесят) гривень), ніж до звернення позивачки до суду, що свідчить загалом як про фінансову спроможність відповідача надавати матеріальну допомогу.

Факт проходження відповідачем військової служби за контрактом сам по собі не свідчить про його високий або стабільний дохід, а лише підтверджує виконання ним конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни в умовах воєнного стану.

Крім того, сам по собі факт надання матеріальної допомоги батькові у сумі 20000 грн. після звернення позивачки до суду не може розцінюватися як доказ фінансової спроможності відповідача, оскільки такі дії мали разовий, вимушений або ситуативний характер і не відображають реальний фінансовий стан відповідача. Така сума переказів була здійснена лише в двох випадках, та мала ситуативний характер, а не регулярний. Однак відповідач на регулярній основі відповідно до ст. 51 КУ та ст. 202 СК України підтримує батька інваліда 2 групи. Таким чином, позивачка не довела високий рівень матеріального становища відповідача для стягнення зі скаржника 1/4 частини від усіх його доходів, а суд першої інстанції в свою чергу неправильно застосував матеріальні норми права при винесені рішення суду, ігноруючи вимоги ст. 84 СК України, ст. 182 СК України , а також не взяв до уваги обов`язок відповідача згідно з ч. 1 ст. 202 СК, чим порушив права інших осіб на утримання їх у зв`язку з інвалідністю.

Скаржник не просив суд першої інстанції звільнити його від сплати аліментів, навпаки він визнав позов частково та просив стягнути 1/8 від доходів, що відповідає його матеріальному становищу, не буде обмежувати права доньки та батька на утримання їх, а також надасть можливість продовжувати лікування відповідача. Всі посилання суду щодо отримання пенсійного забезпечення батька від держави, а також обов`язкові необхідності довести відсутність інших родичів утримувати батька відповідача не ґрунтуються на законних підставах

Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд також враховує стан здоров`я платника. ОСОБА_2 має незадовільний стан здоров`я, що підтверджується численними медичними консультативними висновками з ТОВ «Лазерхауз», а також перебуває у незадовільному матеріальному становищі, що підтверджується документами, наданими з АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 131-143).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення як необгрунтовану, а оскаржуване рішення – без змін, посилаючись на упередженість та невідповідність доводів об`єктивним матеріалам справи, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.11.2025 року по справі № 509/2969/25 є таким, яке винесено відповідно до норм процесуального і матеріального права. Так, судом першої інстанції повно, детально і об`єктивно з`ясовано обставини матеріального становища відповідача, його постійний щомісячний заробіток як військовослужбовця – лікаря Збройних Сил України, його майновий стан та довідки щодо стану здоров`я відповідача. Судом першої інстанції об`єктивно зроблено висновок щодо надання відповідачем матеріальної допомоги його батьку ОСОБА_5 , який щомісячно отримує пенсію в України та під час збройної агресії росії проти України виїхав до країн Європи, перебуваючи за кордоном постійно отримує соціальну допомогу від Європейських країн, і ці обставини не можуть впливати на платіжну спроможність ОСОБА_2 щодо сплати ним аліментів на користь його дружини ОСОБА_1 до досягнення їх спільної дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) трьох років.

Окрім того, суд першої інстанції при винесені рішення врахував вимоги п. 2 ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України, згідно положень якого, при визначенні розміру аліментів суд також враховує стан здоров`я платника. В ході судового засідання детально були з`ясовані надані представником відповідача медичні документи щодо стану здоров`я ОСОБА_2 . В той же час, суд першої інстанції було враховано і той очевидний факт, що відповідач з 2022 року є кадровим військовослужбовцем ЗСУ, проходив відповідні медичні обстеження, ВЛК та до теперішнього часу визнаний придатним для виконання службових обов`язків. В ході судового засідання судом також з`ясовувалось питання щодо укладеного ОСОБА_2 09.07.2025 року, через систему «Приват24», кредиту ( без застави, з мінімальним власним внеском 2 939,31 грн,) у сумі 58 786,15 грн, строком на 19 місяців, який відповідач використовує для свої потреб в сукупності з іншими доходами.

Окрім основних щомісячних виплат позивач як військовослужбовець отримує й надбавки, премії та додаткові винагороди (залежно від виконання завдань). Таким чином, суд об`єктивно зробив висновок про те, що оформлення такого виду кредиту відповідачем, не може свідчити про обмежені фінансові можливості позичальника та відсутність у нього значного майна чи накопичень та його скрутне матеріальне становище. В той же час, відповідач ОСОБА_2 , приховує зареєстровану власність, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , (яка зареєстрована за ним ще в 2012 році), про що засвідчують витяги з єдиного реєстру прав на нерухоме майно. З`ясувавши всі вищевикладені обставини справи, суд правомірно зробив висновок про те, що відповідач спроможний сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів) надавати матеріальну допомогу дружині, яка проживає з дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 148-155).

Ухвалами Одеського апеляційного суду (у складі колегії: Назарової М.В. (суддя – доповідач), Громіка Р.Д., Карташова О.Ю.) від 23.12.2025 та 12.01.2026 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду (а.с. 146-146зв., 157).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 здійснено заміну суддів Громіка Р.Д., Карташова О.Ю. на постійно діючий склад колегії – суддів Коновалову В.А., Кострицького В.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 12.05.2026 представник відповідача (скаржника) ОСОБА_2 – ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити, представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як отримала судову повістку-повідомлення на 12.05.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 24.03.2026 о 22:44:54, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 160), відповідач – у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, так як його повноважний представник ОСОБА_3 отримала судову повістку-повідомлення на 12.05.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 24.03.2026 о 22:40:49, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 159), до судового засідання не з`явилися, що в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , 06 вересня 2024 року зареєстрували шлюб, про що Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено 06.08.2024 відповідний актовий запис № 1700 та видано свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_1 (а.с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилася донька ОСОБА_4 , про що Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 27.02.2025 складено відповідний актовий запис № 189 та видано свідоцтво про народження Серії НОМЕР_2 (а.с. 14).

Судовим наказом Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 червня 2025 року у справі № 509/2972/25 стягнуто з ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_1 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 04.06.2025 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 88-89).

Судом першої інстанції встановлено, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 . Вказана обставина була визнана представниками сторін по справі та не заперечується ними.

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 5125-7500610221 від 26.04.2022 року ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Відповідно до Виписки КНП «Київський міський центр репродуктивної та перинатальної медицини» (Форма №027/ о) позивачка перебувала на лікуванні з 23.10.2024 по 15.11.2024 з діагнозом: вагітність І, 26-27 тижнів, загострення хронічного пієлонефриту, міхурово-сечовідний рефлекс, пієлоектазія обох нирок; УЗ-ознаки пієліту та пієлоектазії обох нирок (а.с. 103-104).

Відповідно до Консультаційного висновку спеціаліста №15778/24 Центра мікрохірургії ока м. Київ (Форма № 028/о) позивачці встановлено діагноз міопія середнього ст. ОЧ (Н52.1). Міопія астигматизм слаб. ст. (Н52.2). Периферична дистрофія сітківки ОЧ (Н35.4), вказано, що на даний час лазерне лікування не показано (а.с. 105).

Відповідач ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом від 23 червня 2025 року на посаді капітана медичної служби у військовій частині НОМЕР_3 (а.с. 36).

З відповіді на запит № 284969278 від 05.08.2025 Першого ВДВС у м. Вінниці ЦМУ МЮ (м. Київ) до Державної податкової служби України вбачається, що за 1 квартал 2025 року відповідачу за місцем роботи Українська військово-медична академія нараховано доходу 9120 грн та 101279,95 грн (а.с. 31-32).

Батько відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою з інвалідністю 2ї групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 (а.с. 70).

Відповідно до квитанції від 03.02.2025 року відповідач здійснив переказ на рахунок ОСОБА_5 у розмірі 1000 гривень (а.с. 81).

Відповідно до квитанції від 19.03.2024 року відповідач здійснив переказ на рахунок ОСОБА_5 у розмірі 200 гривень (а.с. 79).

Відповідно до квитанції від 26.03.2025 року відповідач здійснив переказ на рахунок ОСОБА_5 у розмірі 500 гривень (а.с. 75).

Відповідно до квитанції від 30.03.2025 року відповідач здійснив переказ на рахунок ОСОБА_5 у розмірі 1000 гривень (а.с. 83).

Відповідно до квитанції від 05.05.2024 року відповідач здійснив переказ на рахунок ОСОБА_5 у розмірі 200 гривень (а.с. 80).

Відповідно до квитанції від 05.05.2025 року відповідач здійснив переказ на рахунок ОСОБА_5 у розмірі 1700 гривень (а.с 82).

Відповідно до квитанції від 29.05.2025 року відповідач здійснив переказ на рахунок ОСОБА_5 у розмірі 500 гривень (а.с. 77).

Відповідно до квитанції від 09.06.2025 року відповідач здійснив переказ на рахунок ОСОБА_5 у розмірі 300 гривень (а.с. 76).

Відповідно до платіжної інструкції від 26.09.2025 року відповідач здійснив переказ на рахунок ОСОБА_5 у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень (а.с. 73).

Відповідно до платіжної інструкції від 27.10.2025 року відповідач здійснив переказ на рахунок ОСОБА_5 у розмірі 20050 (двадцять тисяч п`ятдесят) гривень (а.с. 74).

Відповідно до запису лікаря травматолога капітана медичної служби ОСОБА_8 від 21.09.2025 ОСОБА_2 встановлено діагноз: інший уточнений артрит, гомілка, лігаментопатія колатеральної зв`язки лівого колінного суглоба, остеоартрит обох колінних суглобів з больовим синдромом (а.с. 93).

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є працездатною особою, отримує регулярний дохід, оскільки проходить військову службу за контрактом, утримує свою малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі судового наказу Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 червня 2025 року у справі № 509/2972/25, а також надає матеріальну допомогу своєму батьку, який є особою з інвалідністю ІІ групи.

Судом прийнято до уваги, що 21.09.2025 року ОСОБА_2 було встановлено діагноз: інший уточнений артрит, лігаментопатія колатеральної зв`язки лівого колінного суглоба, остеоартрит обох колінних суглобів з больовим синдромом.

Натомість, відповідачем не доведено, що зазначене захворювання обмежує його працездатність чи лікування вимагає значних витрат та впливає на його матеріальний стан.

Суд не взяв до уваги надані до відзиву представником відповідача консультативні висновки центру лазерної косметології «Лазерхауз»: консультативний висновок центру лазерної косметології «Лазерхауз» від 30.10.2025, що виданий спеціалістом ОСОБА_9 , консультативний висновок центру лазерної косметології «Лазерхауз» від 08.04.2025, що виданий спеціалістом ОСОБА_10 , консультативний висновок центру лазерної косметології «Лазерхауз» від 28.03.2025, що виданий спеціалістом ОСОБА_11 , оскільки зазначені висновки не містять підписів, печаток осіб, що його видали.

Натомість, суд зазначив, що той факт, що батько відповідача є непрацездатною особою, оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи, і відповідач надає йому матеріальну допомогу, не може бути підставою для звільнення або зменшення розміру аліментів на утримання дружини, оскільки батько відповідача, перебуває на утриманні держави, отримуючи пенсійне забезпечення, що також було підтверджено представником відповідача під час розгляду справи. По-друге, відповідачем не надано доказів того, що його батько потребує додаткового матеріального забезпечення з боку відповідача, та що у батька відповідача не має інших родичів, які зобов`язані його утримувати.

Судом встановлено, що після того, як позивачка звернулась до суду з позовом, позивач почав надавати матеріальну допомогу своєму батькові у значно більшому розмірі (відповідно до платіжної інструкції від 26.09.2025 року відповідач здійснив переказ на рахунок ОСОБА_5 у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень, відповідно до платіжної інструкції від 27.10.2025 року відповідач здійснив переказ на рахунок ОСОБА_5 у розмірі 20050 (двадцять тисяч п`ятдесят) гривень), ніж до звернення позивачки до суду, що свідчить загалом як про фінансову спроможність відповідача надавати матеріальну допомогу.

Статтями 202, 203 Сімейного кодексу України встановлений обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, а також брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Натомість доказів того, що батько відповідача потребує матеріальної допомоги, та відсутності інших осіб, які зобов`язані утримувати ОСОБА_5 , відповідачем надано не було.

За вказаних обставин наявність у батька відповідача інвалідності не може бути самостійною підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати аліменти на утримання його дружини ОСОБА_1 , яка здійснює догляд за їх спільною донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Натомість, враховуючи обставини, встановлені судом у даній справі, відповідач у даному випадку не має компенсувати зменшенням розміру аліментів на утримання дружини, яка здійснює догляд за їх спільною дитиною, за рахунок збільшення утримання свого батька.

Незважаючи на припинення спільного проживання та наявний спір між сторонами, обов`язок відповідача щодо матеріального забезпечення матері його дитини залишається, оскільки вона народила та виховує їхню спільну дитину, і відповідач має перед нею та дитиною обов`язок створення належних умов для життя й розвитку дитини.

Сплата аліментів батьком дитини на утримання дружини є проявом батьківської відповідальності та турботи, покликаної забезпечити необхідні матеріальні умови для матері, яка присвячує свій час і сили догляду за дитиною, що є також важливою складовою для гармонійного розвитку дитини.

Такий обов`язок, виснував суд першої інстанції, встановлений законодавцем у статті 84 Сімейного кодексу України до досягнення дитиною трирічного віку, тобто є тимчасовим, та діє у період коли дитина потребує особливої турботи та максимального контакту з матір`ю для належного фізичного та психологічного розвитку.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Тобто, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги щодо неспроможності відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини у визначеному судом першої інстанції розмірі, колегія суддів частково погоджує такі.

Апеляційний суд зазначає, що за наданою суду довідкою за 1 квартал 2025 року середньомісячний дохід відповідача складає 38799,98 грн ((101279,95+9120):3).

З цієї суми 1/4 доходу згідно з судовим Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 червня 2025 року у справі № 509/2972/25 відраховується на утримання малолітньої доньки сторін – ОСОБА_12 , що є обов`язком відповідача щодо своєї малолітньої дитини.

Як вже зазначалося вище, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 встановлено діагноз: інший уточнений артрит, гомілка, лігаментопатія колатеральної зв`язки лівого колінного суглоба, остеоартрит обох колінних суглобів з больовим синдромом. Із запису лікаря-травматолога вбачається, що відповідачу виписані рекомендації щодо лікування та прийому відповідних препаратів на тривалій основі, що підтверджує доводи відповідача про те, що останній несе витрати на своє лікування. Ненадання відповідачем доказів таких витрат на підтримання свого здоров`я не спростовує обов`язковість вказаного підтримуючого лікування, що потребує матеріальних вкладень задля можливості виконувати свої професійні обов`язки, у т.р. і обов`язки військової служби.

З цього приводу колегія суддів враховує, що відповідач є військовослужбовцем і, з огляду на наявність проблем зі здоров`ям, сфера його діяльності, зокрема, також підтверджує потребу у здійсненні додаткових витрат відповідача, пов`язаних із забезпечення підтримки фізіологічних процесів в організмі на високому рівні для можливості несення військової служби з метою захисту Батьківщини.

Наявність на праві власності у відповідача 2/3 квартири у Кривому Розі (як підтвердження спроможності сплачувати аліменти в заявленому розмірі) сама по собі, не свідчить про можливість сплати відповідачем аліментів на утримання дружини у заявленому розмірі, оскільки підлягає оцінці з іншими доказами, наявними в матеріалах справи. Крім того, таке зобов`язує відповідача нести і відповідні витрати щодо утримання належного йому майна, а відомості про те, що вказана квартира передана в оренду та відповідач отримує від неї відповідний дохід матеріали справи не містять.

Що стосується утримання батька відповідача, то судом з цього приводу вірно виснувано, що той є отримувачем пенсії і відсутні відомості про потребу батька у допомозі свого повнолітнього сина, а також відсутності інших осіб, які за законом мають обов`язок підтримки батька.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції з урахуванням обставин, які підлягають з`ясуванню при визначенні розміру аліментів (зокрема, матеріальне становище платника аліментів, з урахуванням віку, стану здоров`я, матеріального становища платника аліментів), обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення аліментів на дитину, встановивши, що існують умови необхідні для виникнення права на утримання, передбачені частиною другою статті 84 СК України, обґрунтовано стягнув аліменти на утримання позивача, проте припустився помилки у визначення розміру таких, оскільки стягнення з діючого військового службовця половини його заробітку на користь дружини хоча формально відповідає вимогам ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», проте з урахуванням стану здоров`я відповідача не буде відповідати у повній мірі закріпленим ч. 9 ст. 7 СК України загальним засадам регулювання сімейних відносин, а саме - на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Тому, за встановлених судом обставин, колегія суддів, враховуючи матеріальне становище, стан здоров?я, майновий стан платника аліментів, сплату відповідачем на користь позивача аліментів на утримання малолітньої доньки сторін у розмірі 1/4 частини усіх його доходів заробітку, вважає за потрібне змінити розмір стягнутих судом першої інстанції аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, зменшивши такий з 1/4 до 1/6.

Таке буде відповідати як змісту правовідносин сторін, так і нормам права, що регулюють такі.

Відповідно до п. 1-3 ч.1, абз. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлені порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення - зміні шляхом зменшення розміру стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_1 щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку - до ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 1/4 до 1/6 частки від усіх видів заробітків (доходів).

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника Поліхранової Юлії Вікторівни задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 листопада 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_1 щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку - до ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 1/4 до 1/6 частки від усіх видів заробітків (доходів).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький