Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №523/20600/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4677/26

Справа № 523/20600/25

Головуючий у першій інстанції Мальований В. О.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 ,

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2025 року,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 26.01.2022 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 293403294-596256 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту, становить 10200,00 грн; початковий строк кредитування, становить 22 днів, дисконтна відсоткова ставка, становить 2,20% на добу за початковий строк кредитування (Лояльний період) визначений п. 3.6. п. 3.7. п. 3.7. договору; базова процентна ставка, становить 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом визначений п. 3.5., п. 3.6., п. 3.7., п. 3.8. договору.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказав в особистому кабінеті, як банківська картка на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 2937403294-596256 від 26.01.2022 року.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором, не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим, станом на момент звернення до суду у відповідача, за договором № 2937403294-596256 від 26.01.2022 року, утворилась заборгованість в сумі 34182,80 грн, яка складається з заборгованість за сумою кредиту 10200,00 грн; заборгованість за відсотками за користування позикою 23982,80 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором в розмірі 34 182,80 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Київський районний суд м. Одеси рішенням від 19 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 2937403294-596256 від 26.01.2022 в розмірі 34182,80 грн, понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що 26.01.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» укладено договір № 2937403294-596256, за умовами якого ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит в сумі 10200,00 грн, початковий строк кредитування, становить 22 днів, дисконтна відсоткова ставка, становить 2,20% на добу за початковий строк кредитування (Лояльний період); базова процентна ставка, становить 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом.

Правомірність укладеного між сторонами кредитного договору як правочину ким-небудь із сторін не оспорена, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 .

Відповідач не виконував свої обов`язки за договором належним чином та відповідно до розрахунку наданого суду, сума заборгованості за кредитом становить 34182,80 грн, яка складається з: заборгованості за сумою кредиту 10200,00 грн; заборгованість за процентами за користування позикою в сумі 23982,80 грн.

Враховуючи, що на час розгляду справи судом сума заборгованості позичальником не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було здійснено заходи по погашенню заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2025 року у справі № 523/20600/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та ухвалити нове судове рішення яким в частині стягнення відсотків у розмірі 23982,800 грн відмовити, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідно до обсягу задоволених позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі скаржник посилається на не врахування судом першої інстанції обставин, що відносини між сторонами є споживчими та регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Позивачем не доведено, що між сторонами склалися зобов`язальні правовідносини такого змісту, як зазначено в договорі від 26.01.2022 року щодо сплати відсотків у розмірі 23982,80 грн заборгованості за відсотками перші 22 дні користування кредитом та за продовжений строк користування кредитом.

Звертає увагу, що умови кредитного договору є суперечливими, оскільки пунктом 2.1 кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом протягом 22 діб. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Позивачем не надано доказів продовження позичальником лояльного періоду та сплати позичальником нарахованих відсотків, тому після спливу строку кредитування ТОВ «Кошельок» не мало права нараховувати проценти за користування кредитом у визначеному договором розмірі.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та Товариству з обмеженою відповідальністю «Кошельок» роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Янковська І.В. копію ухвали про відкриття апеляційного провадження отримав 05.03.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідко.

ТОВ «Кошельок» отримало копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги в особистому кабінеті Електронного суду 05.03.2026 року та 14.01.2026 року відповідно, що підтверджується довідками.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду не надходив.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.05.2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 34182,8 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 х 30 = 90840 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Із матеріалів справи та змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за сумою кредиту у розмірі 10200 грн ніким із сторін в установленому законом порядку не оскаржується, тому в цій частині рішення суду не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що 26.01.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» укладено договір № 2937403294-596256, за умовами якого ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит в сумі 10200,00 грн, початковий строк кредитування, становить 22 днів, дисконтна відсоткова ставка, становить 2,20% на добу за початковий строк кредитування (Лояльний період); базова процентна ставка, становить 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом.

Правомірність укладеного між сторонами кредитного договору як правочину ким-небудь із сторін не оспорена, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 .

Відповідач не виконував свої обов`язки за договором належним чином та відповідно до розрахунку наданого суду, сума заборгованості за кредитом становить 34182,80 грн, яка складається з: заборгованості за сумою кредиту 10200,00 грн; заборгованість за процентами за користування позикою в сумі 23982,80 грн.

Враховуючи, що на час розгляду справи судом сума заборгованості позичальником не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було здійснено заходи по погашенню заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із матеріалів справи вбачається, що 26.01.2022 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 2937403294-596256, який підписаний електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора -7824- 26.01.2022 року о 16:04:28, та за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 10200.00 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором.

Тип кредиту - споживчий кредит (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, кредит надається строком на 22 дня (лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Згідно з п.1.4 договору тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.3.4,3.5,3.6 договору.

Відповідно п.9.5 договору, сторони діи?шли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості електронного підпису позичальника буде використовуватись одноразовии? ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону Украі?ни «Про електронну комерцію».

Відповідно до Візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) щодо укладення електронного договору про надання кредиту 2937403294-596256 від 26.01.2022 року в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті (https://koshelok.ua/), вхід до особистого кабінету 26.01.2022 року о 05:10:32; отримання фінофрмації про статус клієнта 26.01.2022 о 05:11:07, відправлення договору на ознайомлення 26.01.2022 о 09:08:45, підписання договору клієнтом 26.01.2022 о 16:04:28, номер мобільного телефону - НОМЕР_3 .

Після підписання договору про надання споживчого кредиту у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у ТОВ «Кошельок» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Згідно повідомлення № 05/06/2025 від 05.06.2025 наданого АТ "ТАСКОМБАНКОМ" в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам, Банком було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби, а саме на картку отримувача НОМЕР_1 на суму 10200,00 грн.

Факт перерахування кредитних коштів на номер картки НОМЕР_1 , зокрема підтверджується повідомленням про перерахування коштів через платіжну систему ТОВ "ТАС ЛІНК" на суму 10200, 00 грн та випискою з рахунка ОСОБА_1 за період з 25.01.2022 року по 27.01.2022 року, наданою АБ «Південний» на виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2025 року.

Колегія суддів зауважує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем надавались письмові пояснення, які по суті є відзивом на позовну заяву, в яких ОСОБА_1 підтверджував укладення кредитного договору.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки)базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» («ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці»). В основі доктрини venire contra factum proprium принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Довід апеляційної скарги про те, що текст договору № 2937403294-596256 від 26.01.2022 року, не містить реквізитів про ознайомлення відповідача з його умовами ні шляхом проставлення особистого підпису, ні шляхом проставлення електронного підпису не заслуговують на увагу, оскільки скаржник діє в супереч своєї попередній поведінці (визнання факту укладення договору). Тому поведінка відповідача суперечить добросовісності, оскільки не відповідає попереднім заявам та поведінці сторони.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Звертаючись до суду позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 26.01.2022 року у розмірі 34182,80 грн, яка складається з: заборгованості за сумою кредиту - 10200 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою - 23982,80 грн.

Пунктом п. 2.1 договору передбачено, що кредит надається строком на 22 дня (лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Відповідно до п.2.2. сторони договору погодили, що встановлений в п.2.1 договору строк Лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Аналіз зазначеного пункту договору свідчить про те, що продовження Лояльного періоду здійснюється саме позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Відповідно до п.3.1 договору, проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом.

Відповідно до п.3.3 договору, сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здіи?снюватиметься згідно графіка платежів, що є додатком до цього договору.

Графіком розрахунків, який є додатком № 1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 26.01.2022 року встановлено періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, а саме період за який нараховуються проценти з 26.01.2022 року по 16.02.2022 року.

В пункті 5 вказаного графіка вказано, що розрахунків, плата за користування кредитом (проценти) становить 803.00% річних від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що становить 4936,80 грн.

Водночас згідно з п. 3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом.

За змістом ч. 3, 4 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Колегія суддів вважає, що оскільки умови договору не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору від 26.01.2022 щодо строку його дії 22 дні відповідно до п. 2.1 договору чи 112 днів (22 дні + 90 днів продовження строку в контексті ст. 212 ЦК України) відповідно до п. 3.6, 3.7, 3.8 договору та процентної ставки, тому у даному випадку потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 зазначив, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17).

Позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування (п. 3.7 договору) та процентної ставки (п. 3.8 договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідачка, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку кредитування.

У цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Як вбачається із розрахунку заборгованості відповідачем у «лояльний період» (22 дні) визначений п.2.1 кредитного договору відсотки за кредитом не сплачувалися, тобто відповідачем не вчинялися дії, які свідчили б про його намір продовжити строк кредитних правовідносин з позичальником.

Інших погоджених із відповідачем умов продовження строку кредитування кредитний договір не містить.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що строк кредитування не був продовжений, проте суд першої інстанції не врахував зазначені обставини.

Оскільки доказів, які свідчать про подальше узгодження сторонами істотних умов кредитування, матеріали справи не містять, розрахунок відсотків, проведений позивачем поза межами строку кредитування, є помилковим. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін та на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Отже, нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст.1048 ЦК України.

У постанові Великої палати Верховного Суду у справі №910/4518/16 від 05.04.2023 року зазначено, що уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Ураховуючи наведене, колегія суддів виходить з того, що починаючи з 17.02.2022 у ТОВ «Кошельок», як кредитодавця, відсутнє право нараховувати відсотки за кредитним договором № 2937403294-596256 від 26.01.2022 року. Вимог про стягнення відсотків річних в порядку, встановленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, як наслідок прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 26.01.2022 року позивач не заявляв, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому ст. 1048 ЦК України.

Із розрахунку ТОВ «Кошельок» вбачається, що кредитодавець нарахував відсотки за користування кредитом за період з 26.01.2022 по 16.02.2022 у розмірі 4936,80 грн. Така ж сума вказана у графіку розрахунків, що є додатком до договору позики №№ 2937403294-596256 від 26.01.2022 року. З зазначеного розрахунку вбачається, що позичальником 28.04.2022 року сплачено заборгованість по відсоткам у розмірі 1150 грн, яка зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості по відсоткам.

Отже з відповідача на користь ТОВ «Кошельок» підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 3786,80 грн (4936,80 грн - 1150 грн) за період з 26.01.2022 року по 16.02.2022 року.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2025 року слід змінити, зменшивши розмір заборгованості за кредитним договором № 2937403294-596256 від 26.01.2022 року з 34182,80 грн до 13986,80 грн, та всього з 40605 грн до 13986,80 грн.

Щодо судових витрат

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3023 від 19.08.2025 року.

Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» підлягають задоволенню частково (на 40,92%), то з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 991,25 грн.

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 2549,33 грн, що підтверджується квитанцією № 3453-1705-5865-7112 від 28.01.2026 року..

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, то Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1506,14 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, ураховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 514,89 грн (1506,14 грн - 991,25 грн).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).

На підтвердження понесення витрат позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги від 12.02.2025 року; копія додатку від 11.08.2025 до договору про надання правничої допомоги від 12.02.2025 з переліком послуг, що входять до правничої допомоги та вартістю послуг на загальну суму 10000,00 грн.; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН №5506 на ім`я Гурського Германа Юрійовича.

12.02.2025 року між АБ «Герман Гурський та партнери» та ТОВ «Кошельок» укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до п.1.1 якого Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати необхідну клієнту правничу (правову) допомогу. Відповідно до п.1.3. ТОВ «Кошельок» зобов`язується своєчасно отримувати правничу (правову) допомогу, що надається йому Адвокатським бюро згідно з умовами договору, а також добросовісно виконувати всі інші зобов`язання по договору в обсязі, у строки та терміни, що встановлені договором.

Відповідно до Додатку до договору про надання правової допомоги від 11.08.2025 року, АБ «Герман Гурський та партнери» надано послуги такі як, оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги (додаток до договору про надання правової допомоги) - 2000 грн, збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору - 2000 грн, складання позовної заяви - 2000 грн, формування додатків (доказів) до позовної заяви (для суду та відповідача) - 2000 грн, відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі - 2000 грн, загальний розмір гонорару складає 10000 грн.

Від ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Янковська І.В., надійшли додаткові пояснення, які по суті є відзивом на позовну заяву, де відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми 200 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.12.2025 року стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що судові витрати мають відповідати критерію розумності, взяв до уваги клопотання відповідача по зменшення судових витрати на професійну правничу допомогу, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час, та те, що даний спір особливої складності не представляє є типовим , малозначним, розглядається в порядку спрощеного провадження .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідно до обсягу задоволених вимог.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» підлягають задоволенню частково на 40,92%.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Колегія суддів зауважує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17).

Беручи до уваги вищевикладене, характер правовідносин у цій справі, предмет та ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час, необхідний на виконання робіт, враховуючи критерії реальності, необхідності, виправданості, співмірними зі складністю даної справи, заперечення відповідача щодо співмірності адвокатських витрат, часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 2500,00 грн.

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Янковська Інна Валентинівна, задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2025 року змінити, зменшивши розмір заборгованості за кредитним договором № 2937403294-596256 від 26.01.2022 року з 34182,80 грн до 13986,80 грн, та всього з 40605 грн до 13986,80 грн.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2025 року в частині стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», код ЄДРПОУ 40842831, на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в сумі 514,89 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», код ЄДРПОУ 40842831, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко