Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №489/1779/25 — Миколаївський апеляційний суд

19.05.26

22-ц/812/977/26

Справа №489/1779/25

Провадження № 22-ц/812/977/26

Доповідач в апеляційній інстанції: Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 травня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участі позивача - ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Кваши С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , подану його представником адвокатом Квашею Сергієм Сергійовичем,

на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Микульшиною Г.А., повне рішення складено 24 лютого 2026 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язань та компенсації моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

17 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Колективного науково виробничого підприємства «Тріботехніка» стягнення пені за прострочення виконання зобов`язань та компенсації моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 квітня 2024 року ОСОБА_1 та Колективного науково виробничого підприємства «Тріботехніка» (далі-КНВП «Тріботехніка») уклали договір побутового підряду шляхом оформлення замовлень № 17352 та № 17353, домовившись про постачання та установку металопластикових вікон та облаштування внутрішніх віконних відкосів.

ОСОБА_1 в повному обсязі у розмірі 36 120,99 грн оплатив вказану послугу. Проте станом на момент звернення до суду зобов`язання підрядником не виконані в повному обсязі, про що свідчить відсутність підписаного акту здачі-приймання виконаних робіт.

14 листопада 2024 позивачем направлялась претензія до відповідача, яка залишилась без виконання. В зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду, за період з 15 листопада 2024 по 17 березня 2025 року позивачем було нараховано пеню в розмірі 169 407,44 грн.

Крім того позивач вказував на те, що діями відповідача йому спричинено суттєві емоційні страждання через невиконання договору, поглиблені тієї обставиною, що в умовах постійних душевних переживань через невмотивовану збройну агресію російської федерації та обстріли м. Миколаєва відсутність вікон в квартирі позивача спричиняє постійний страх, турботу та хвилювання. Вказані роботи були придбані позивачем з метою утеплення квартири. Таким чином, вся його родина в скрутний час залишилась без товару та грошей. Внаслідок постійних хвилювань фізичне здоров`я позивача значно погіршилось, він був змушений звертатись до судинного хірурга.

04 квітня 2025 року відповідачем були виконані роботи по виготовленню та встановленню металопластикових вікон.

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2025 року замінено відповідача Колективне науково - виробниче підприємство «Тріботехніка» на фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 .

Посилаючись на викладене та з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач остаточно просив стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 пеню за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 152 791,79 грн та моральну шкоду в розмірі 120 000,00 грн.

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 152 791,79 грн., компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1 302,34 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент укладення сторонами договору побутового підряду сторонами не було визначено строк виконання замовлення, протягом розумного строку після пред`явлення вимоги про виконання замовлення відповідачем ФОП ОСОБА_3 не було його виконано в повному обсязі, повне фактичне виконання було здійснено лише 04.04.2025, тобто через 141 день після пред`явлення відповідної вимоги, за такого суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнув пеню за прострочення виконання зобов`язання тривалістю 141 день в розмірі 152 791,79 грн, згідно розрахунку ОСОБА_1 , який відповідачем не спростований.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000 грн, враховуючи ціну договору, тривалість невиконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов`язань та відповідно глибину та тривалість душевних страждань позивача, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості,

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_3 , діючи через свого представника Квашу С.С. посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вказує, що суд першої інстанції зазначав, що 14 листопада 2024 року позивачем була пред`явлена вимога (заява-претензія) щодо виконання робіт, і саме з цього моменту почав обчислювати строк прострочення (141 день).

Проте з наданих позивачем доказів вбачається, що зазначене відправлення було надіслане не відповідачу ФОП ОСОБА_3 , а третій юридичній особі - КНВП «Тріботехніка», яка є окремим суб`єктом господарювання, не є представником відповідача та не уповноважена отримувати для нього поштову кореспонденцію.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 170682 (серія ААВ) ФОП ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що також унеможливлює отримання ним зазначеної вище вимоги позивача.

Зазначає, що під час судового розгляду в суді першої інстанції позивачем не надано суду жодного належного доказу, що письмова вимога була вручена саме відповідачу, тобто: відсутнє повідомлення про вручення з підписом ОСОБА_3 ; відсутні докази, що КНВП «Тріботехніка» є уповноваженим представником відповідача; відсутні будь-які відомості, що відповідач мав можливість фактично ознайомитися зі змістом відправлення.

Оскільки ОСОБА_1 , відповідно до статті 81 ЦПК України, не довів факту пред`явлення відповідачу письмової вимоги, що є його процесуальним обов`язком, тому строк виконання зобов`язання, передбачений частиною 2 статті 530 ЦК України, не настав, оскільки він починається від дня пред`явлення вимоги, а таке пред`явлення відповідачу не відбулося; у відповідача не виник обов`язок виконати роботи у «семиденний строк», оскільки відповідний строк не почав свого перебігу; застосування позивачем статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та розрахунок пені у розмірі 152 791,79 грн є юридично необґрунтованими, оскільки санкції можуть застосовуватися лише у разі наявності прострочення, яке має бути встановлене лише від дати отримання письмової вимоги відповідачем, що у даному випадку не доведено.

Окрім того, роботи були виконані відповідачем добровільно і в повному обсязі. Позивач визнав факт виконання робіт, що підтверджується актом від 04 квітня 2025 року. Сам факт виконання робіт без визначеного строку свідчить про належне виконання зобов`язань відповідно до статті 526 ЦК України.

Вважає, що суд першої інстанції у своєму рішенні визнав, що строк виконання умов договору між сторонами не визначений; 04 квітня 2025 року роботи відповідачем виконані, а позивач зазначені роботи прийняв.

Таким чином, судом не надано оцінки з належним обґрунтовуванням своєї позиції доводам відповідача про неотримання вимоги та про належне та своєчасне виконання робіт.

Також вказує, що позивач заявляє вимогу про відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи її тим, що у нього нібито виникли сильні емоційні переживання внаслідок невиконання/неналежного виконання умов договору. На підтвердження цього позивач надав комплексне сканування та огляд судин судинним хірургом.

Однак зазначені документи: не містять жодних висновків щодо психоемоційного стану позивача; не підтверджують наявність душевних страждань; не встановлюють причинного зв`язку між станом здоров`я та діями відповідача; не свідчать про наявність будь-яких психічних розладів чи стресових розладів, які могли б виникнути внаслідок дій саме відповідача.

Захворювання судин, на думку відповідача, жодним чином не пов`язане з діями або бездіяльністю ОСОБА_3 , та утворилося внаслідок інших причин.

Надані позивачем документи від судинного хірурга, які стосуються фізичного, а не психоемоційного стану не містять висновків про наявність душевних страждань; не підтверджують вплив емоційних переживань на психічне здоров`я позивача; не встановлюють причинний зв`язок між показниками обстеження та діями відповідача.

Вважає, що судом першої інстанції не надано оцінки медичним документам з точки зору їх належності та допустимості для доведення фактів на які посилається позивач.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючи через свого представника Онищенко Л.В. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судове засідання апеляційної інстанції відповідач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Справу розглянуто за його відсутності, що не суперечить приписам частини 2 статті 372 ЦПК України.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив про її задоволення.

Позивач та його представник апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 24 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір побутового підряду - шляхом оформлення замовлення № 17352 та № 17353 на виготовлення, встановлення металопластикових вікон та облаштування внутрішніх віконних відкосів (а.с.68,70).

Замовлення було оформлене у приміщенні КНВП «Тріботехніка», в зв`язку з чим первісно позивач вважав, що укладає договір саме із вказаною юридичною особою.

Вартість замовлення в загальній сумі склала 36 120,99 грн., яка була оплачена позивачем ОСОБА_1 в повному обсязі 24 квітня 2024 року, що підтверджується фіскальним чеком (а.с. 67).

При цьому в якості отримувача платежу зазначено «ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ».

Згідно витягу з ЄДРПОУ ОСОБА_3 є засновником, бенефіціарним власником, керівником та представником Колективного науково-виробничого підприємства «Тріботехніка» (а.с. 19).

14 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до КНВП «Тріботехніка» із заявою в порядку досудового врегулювання, згідно якої просив невідкладно вжити всіх заходів для закінчення робіт, пов`язаних із виконанням замовлення № 17362 від 24.02.2024 (а.с. 9).

В добровільному порядку шляхом позасудового врегулювання спору вказану вимогу відповідачем виконано не було.

Станом на 17 березня 2025 року - дата звернення із даним позовом до суду, відповідач ФОП ОСОБА_3 свої зобов`язання за договором побутового підряду не виконав в повному обсязі, причини невиконання позивачу не повідомив.

04 квітня 2025 року , ФОП ОСОБА_3 було в повному обсязі виконано замовлення № 17352 та № 17353 на виготовлення, встановлення металопластикових вікон та облаштування внутрішніх віконних відкосів. Вказане підтверджується актом виконаних робіт № ОУ-0000035 від 04.04.2025, актом № ОУ-0000035 від 04.04.2025 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 32-33).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 у своїх вимогах зазначав, що замовив у відповідача виконання робіт по виготовленню, встановленню металопластикових вікон та облаштуванню внутрішніх віконних відкосів. Оскільки умовами договору не було передбачено конкретних строків виконання, вважає, що момент пред`явлення вимоги є початок невиконання зобов`язань за договором та нарахування пені.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Як передбачено частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено в частині 1 статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до приписів статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до частин першої, другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Положеннями статті 849 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до частини першої статті 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, договір підряду (побутового підряду) є складним зобов`язанням, оскільки включає як права, так і обов`язки кожної із його сторін (обов`язок підрядника виконати певну роботу і право вимагати її оплати, обов`язок замовника оплатити виконану роботу і право вимагати виконання обов`язку підрядником).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, що встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулює Закон України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до визначень, викладених у статті 1 цього Закону, виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, установленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовах договору із споживачем. Договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку; нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції;

За правилами частини 1 статті 4 цього Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою, належну якість продукції та обслуговування, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Аналізуючи обставини справи, слід дійти висновку, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із невиконанням виконавцем – ФОП ОСОБА_3 своїх зобов`язань за договором по виготовленню, встановленню металопластикових вікон та облаштуванню внутрішніх віконних відкосів виготовлення виробу (міжкімнатних дверей). Предметом позову у справі є захист прав споживача шляхом стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором та моральної шкоди.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач та відповідач уклали договір по виконанню робіт по виготовленню, встановленню металопластикових вікон та облаштуванню внутрішніх віконних відкосів, вартість яких визначили в розмірі 36 120,99 грн.

Суд констатує, що позивач є споживачем, а відповідач - виконавцем у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", відтак, на виниклі між ними правовідносини поширюється дія означеного Закону.

Сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов, притаманних для означеного виду договору.

На виконання договору ОСОБА_1 24 квітня 2024 року здійснив повну оплату товару у розмірі 36 120,99 грн, однак, відповідач не здійснив виготовлення, встановлення металопластикових вікон та облаштування внутрішніх віконних відкосів ні до 14 листопада 2024 року, ні після отримання вимоги замовника про виконання договору. Такі роботи було виконано лише 04 квітня 2025 року, тобто тільки після звернення позивача до суду з цим позовом та майже через рік після укладання договору, та отримання відповідачем коштів за договором.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, зважаючи на ту обставину, що дня пред`явлення 15 листопада 2024 року вимоги до відповідача не було поставлено замовлені вікна та їх не встановлено, починаючи з цієї дати у позивача виникло право на стягнення пені відповідно до частини 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Наданий позивачем розрахунок процентів відповідачем не спростовано, а судом вірно його взято до уваги.

Аргументи апеляційної скарги про те, що відповідач як ФОП ОСОБА_3 не отримував претензію позивача, оскільки вона була направлена за місцем знаходження КНВН « ІНФОРМАЦІЯ_1 », колегія суддів відхиляє з огляду на те, що ОСОБА_3 є керівником вказаного підприємства, це є основним місцем його трудової діяльності та місцем знаходження створеної ним юридичної особи та місцем укладання договору.

Висновки суду щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди колегія суддів також вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно із частинами першою, другою статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У цій справі, яка переглядається, ОСОБА_1 обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, посилається на те, що у зв`язку з невиконанням умов договору, внаслідок неправомірних дій відповідача та несвоєчасного отримання оплаченого товару зазнав моральних страждань.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зав`язків, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд першої інстанції правильно врахував тривалість невиконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов`язань та відповідно глибину та тривалість душевних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, тому обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не є такими, що тягнуть за собою зміну чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , подану його представником адвокатом Квашею Сергієм Сергійовичем, залишити без задоволення, рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 22 травня 2026 року.