Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №448/41/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 448/41/26 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С.І.

Провадження № 22-ц/811/330/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: В.В. Черевко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 13 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Мостиської міської ради Львівської області, третя особа Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

12.01.2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Мостиської міської ради Львівської області, в якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на земельну ділянку площею 0,8824 га, кадастровий номер земельної ділянки 4622486600:13:000:0104, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Стоянцівської сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Мостиська міська рада Львівської області); земельну ділянку площею 0,4636 га, кадастровий номер земельної ділянки 4622486600:08:000:0056, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Стоянцівської сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Мостиська міська рада Львівської області).

В обґрунтування заяви покликалася на те, що вона є донькою ОСОБА_4 , а він, в свою чергу, є сином ОСОБА_3 . Таким чином, вона є онукою ОСОБА_3 . Її батько помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а баба - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіту баба не залишила, а тому в силу вимог частини 2 статті 1223 ЦК України право на спадкування за законом набувають особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Зазначала, що її батько, як син померлої, відповідно до статті 1261 ЦК України належав до першої черги спадкоємців. Оскільки її батько помер ще до смерті своєї матері, то вона має право на спадкування майна своєї баби як спадкоємець першої черги за правом представлення. На момент смерті її бабі було понад 99 років і, як виявилось, незадовго до смерті, а саме 27 вересня 2011 року вона набула права власності на дві земельні ділянки на території Стоянцівської сільської ради Мостиського району Львівської області кадастровий номер 4622486600:08:000:0056 площею 0,4636 га та кадастровий номер 4622486600:13:000:0104 площею 0,8824 га. Визначення додаткового строку для прийняття спадщини необхідне їй для спадкування зазначених земельних ділянок.

Разом з тим, незважаючи на те, що вона є спадкоємцем першої черги за правом представлення, відповідач ОСОБА_2 у 2019 році шляхом пред`явлення штучного позову успадкувала спірні земельні ділянки, що підтверджується відповідними відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Враховуючи, що ОСОБА_2 як власник майна вправі відчужити спірні земельні ділянки, що може унеможливити або ж утруднити виконання рішення суду, з метою ефективного захисту своїх прав просила вжити заходити забезпечення позову у даній справі.

Оскаржуваною ухвалою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Мостиської міської ради Львівської області, третя особа Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 .

Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норми процесуального правата з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

У апеляційній скарзі зазначила, що відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував наявну у відповідачки можливість відчужити спірні земельні ділянки, що ускладнить виконання можливого у справі рішення суду про задоволення її позовних вимог, на підставі якого вона вправі успадкувати спірне майно. При цьому, заходи забезпечення позову, про вжиття яких вона просила, не забороняє відповідачу володіти та користуватися земельними ділянками, а лише тимчасово обмежує її у праві розпорядження ними і це обмеження має легітимну мету - забезпечення ефективного виконання рішення суду у випадку задоволення пред`явленого нею позову. Вважає, що у випадку вжиття заходів забезпечення позову баланс інтересів сторін буде дотриманим, оскільки накладення арешту на майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме лише заходом запобігання можливих порушень її прав, за захистом яких, у випадку відчуження спірного майна, вона буде змушена звертатися до суду з новим позовом. Зазначає, що спір між сторонами є реальним, оскільки відповідач ОСОБА_2 заволоділа земельними ділянками шляхом обману, а саме у 2018 році звернулася до суду з штучним позовом про встановлення факту проживання в належному їй будинку, не залучивши її до участі у справі. На даний час вона оскаржує рішення Мостиського районного суду Львівської області від 13 лютого 2019 року у зазначеній вище справі (№ 448/1851/18). З урахуванням наведеного, вважає, що її припущення про можливе відчуження відповідачем земельних ділянок з метою утруднення ефективного захисту її прав є достатньо обґрунтованим.

Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

У засіданні колегії суддів учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, Жеребецька М.М. та Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області подали клопотання про розгляд справи без їх участі, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає з наступних мотивів.

Відповідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Відповідно до правого висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18), забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, забезпечення позову покликане забезпечити належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання. Вказані заходи не стосуються інших можливих подальших наслідків, що можуть виникнути внаслідок задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Мостиської міської ради Львівської області, в якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на земельну ділянку площею 0,8824 га, кадастровий номер земельної ділянки 4622486600:13:000:0104, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Стоянцівської сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Мостиська міська рада Львівської області); земельну ділянку площею 0,4636 га, кадастровий номер земельної ділянки 4622486600:08:000:0056, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Стоянцівської сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Мостиська міська рада Львівської області).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, районний суд виходив з того, щотака заява не містить належного обґрунтування можливого утруднення виконання в майбутньому рішення суду, ухваленого в межах позовних вимог, з якими позивачка звернулася до суду.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки такий відповідає матеріалам справи, в яких відсутні належні докази на підтвердження можливого ускладнення виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщиниу випадку невжиття заходів забезпечення пред`явленого нею позову.

При цьому, колегія суддів враховує, що земельні ділянки, на які просить накласти арешт заявник, не є предметом спору у даній справі, а відтак накладення арешту на зазначене майно жодним чином не сприятиме ефективному захисту прав ОСОБА_1 в межах розгляду поданого нею позову.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 22 травня 2026 року.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 13 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 22 травня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра