Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №462/173/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/173/26 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н. М.

Провадження № 22-ц/811/173/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П.., Шандри М.М.,

секретаря: Іванової О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 07 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07 січня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – повернуто заявнику.

Вищезгадану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».

В апеляційній скарзі посилається на те, що застосування судом першої інстанції п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України є помилковим та необґрунтованим.

Наголошує на тому що позовну заяву у справі № 462/173/26 подано та підписано через підсистему«Електронний суд» керівником ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» – Романенком М.Е., що підтверджується матеріалами електронної судової справи.

Так, до позовної заяви ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підтвердження повноважень Романенка М.Е., як керівника юридичної особи в порядку самопредставництва, додано електронні копії паперових документів у «PDF» форматі файлу: «Виписка про ств. ТОВ ДІДЖИ ФІНАНС.pdf» – Додаток № 4; «Наказ про призначення директора ТОВ ДІДЖИ ФІНАНС.pdf» – Додаток № 18; «Статут ТОВ ДІДЖИ ФІНАНС.pdf» - Додаток № 20.

Згідно з копії Наказу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на призначення директора № 7- к від 05 жовтня 2022 року, Романенко М.Е. приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» з 05 жовтня 2022р.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що міститься в матеріалах справи, Романенко М.Е. є керівником ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Будь-які обмеження щодо його повноважень або дієздатності при вчиненні дій від імені юридичної особи у зазначеному витягу відсутні.

Крім того, звертає увагу, що серед додатків до позовної заяви міститься автоматично сформований підсистемою «Електронний суд» витяг з Єдиного державного

реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманий шляхом автоматизованого доступу та підписаний кваліфікованою електронною печаткою підсистеми «Електронний суд», що унеможливлює сумнів у достовірності відповідних відомостей.

Зазначає, що позовну заяву у справі № 462/173/26 подано та підписано з використанням кваліфікованого електронного підпису керівника юридичної особи через підсистему «Електронний суд», що повністю відповідає вимогам ч. 8 ст. 43 та ч. 2 ст. 175 ЦПК України.

Просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 07 січня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 14 травня 2026 року, є дата складення повного судового рішення – 22 травня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав, що наявні підстави для повернення позовної заяви, оскільки підтверджуючих документів, що позовна заява подана за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, станом на день подачі позову, суду не надано.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись , виходячи із наступних обставин.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звернутися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною 2 статті 60 ЦПК України визначено, що під час розгляду спорів, що виникають з трудових правовідносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Стаття 6 Конвенції «про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950, ратифікована ВР України 17.07.1997 гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства. Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

З тексту ст.6 Конвенції прямо витікає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом право на справедливий суд, хоча сам термін «доступність» у наведеній статті не вживається. Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

У справі Веііеt v. Fгапсе від 4 грудня 1995 року, Серія А, N 333-Б Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У справі «Golder v. The United Kingdom» від 21.02.1975 , ЄСПЛ вперше прийшов до висновку, що сама конструкція ст.6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч.1 ст.6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»подана та підписана Романенком М.Е., як представником позивача, з використанням кваліфікованого електронного підпису керівника юридичної особи через підсистему «Електронний суд», а відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника в порядку самопредставництва без необхідності оформлення довіреності.

До позовної заяви долучено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якої вбачається що керівником згаданого ТОВ є саме Романенко Михайло Едуардович (а.с. - 7).

Згідно з пунктом 8.5 Інструкції з використання підсистеми «Електронний кабінет» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, для реєстрації та використання електронного кабінету юридичної особи застосовується кваліфікований електронний підпис її керівника, при цьому повноваження керівника автоматично перевіряються за даними ЄДР.

Відповідно до пункту 8.7 зазначеної Інструкції, до поданих через кабінет документів автоматично додається витяг з ЄДР, засвідчений системним КЕП.

Таким чином, сам факт подання позовної заяви від імені юридичної особи через підсистему «Електронний суд» із використанням КЕП керівника та автоматично сформованого витягу з ЄДР об`єктивно виключає можливість подання такої заяви особою без відповідних повноважень.

Отже, матеріали справи містять належні та допустимі докази повноважень керівника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенка М.Е. на підписання та подання позовної заяви.

Крім цього, відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних).

Верховним Судом в ухвалі від 23 січня 2020 року у справі № 926/1336/19 викладено позицію про те, що якщо до поданої заяви (скарги) не додано установчих документів, що підтверджують повноваження особи станом на момент подання заяви (скарги), і такі документи відсутні в матеріалах справи, то суд не позбавлений права перевірити відомості щодо: прізвища, ім`я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У постанові від 04 серпня 2022 року у справі № 640/12628/21 Верховний Суд зауважував, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань судочинства, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За вказаних обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» підлягає до задоволення, ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 07 січня 2026 року до скасування, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 07 січня 2026 року скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 22 травня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.