Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №944/1906/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/1906/25 Головуючий у 1 інстанції: Поворозник Д.Б.

Провадження № 33/811/772/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Степаняка Ігоря Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Степаняка Ігоря Володимировича на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 8 квітня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 655,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 08 квітня 2025 року, о 23 год 43 хв, по вул. Т. Шевченка, 18, в м. Новояворівську, Яворівського району, Львівської області, керував автомобілем марки «Hyundai Santa Fe», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в КНП «НЛ ім. Ю. Липи» із застосуванням приладу «Alkotest Drager 06783», проба позитивна, результат 1,62 проміле.

Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП.

Також ОСОБА_1 , 13 червня 2025 року, о 22 год 17 хв, по вул. Львівській, 13 в м. Новояворівську, Яворівського району, Львівської області керував автомобілем марки «Hyundai Santa Fe», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки із застосуванням приладу «Alkotest Drager 6820», проба позитивна, результат 0,80 проміле.

Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Степаняк І.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Окрім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Яворівського районного суду Львівської області від 8 квітня 2026 року, оскільки про результат розгляду справи йому стало відомо 27 квітня 2026 року, а участі в розгляді справи ОСОБА_1 та його захисник не приймали, оскільки не були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що 13 червня 2025 року ОСОБА_1 не погоджувався з результатом приладу «Драгер», однак працівники поліції не запропонували йому пройти такий огляд в медичному закладі.

Наголошує, що 8 квітня 2025 року в медичному закладі не було проведено медичного огляду, повторного обстеження водія технічним засобом, не встановлено всіх необхідних клінічних ознак.

Звертає увагу, що акт огляду на підставі якого був складений висновок не заповнений в повному обсязі, у зв`язку з чим висновок є недійсним.

15 травня 2026 року ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не прибув, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки не повідомив, адвокат Степаняк І.В. просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки адвоката Степаняка І.В., який просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .

Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисник участі в розгляді справи не приймали, про результат розгляду справи дізналися 27 квітня 2026 року, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.

Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналіз представлених матеріалів свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №294835 від 9 квітня 2025 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Hyundai Santa Fe», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в КНП «НЛ ім. Ю. Липи» із застосуванням приладу «Alkotest Drager 06783», проба позитивна, результат 1,62 проміле;

- роздруківкою приладу «Drager Alcotest 6820» від 9 квітня 2025 року (а.с. 2) з якої вбачається, що огляд на стан сп`яніння було проведено 9 квітня 2025 року о 00 год. 22 хв., результат 1,62 проміле, з результатом водій ознайомлений, що підтвердив своїм підписом;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №4456853 від 9 квітня 2025 року (а.с. 3), з якого встановлено, що ОСОБА_1 порушив п. 2.1 ПДР України;

- інформацією з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 9 квітня 202 року (а.с. 4), з якого встановлено, що у водія ОСОБА_1 діагностовано стан алкогольного сп`яніння (1,62 проміле);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 5), з якого встановлено, що у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`янінням (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей) у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 6), з якого вбачається, що у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей), у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат 1,62 проміле з результатом він не погодився;

- рапортом працівника поліції (а.с. 7), з якого встановлено, що працівниками поліції виявлено автомобіль марки «Hyundai Santa Fe», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , (зупинено відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію»), під час опитування у нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, від якого він відмовився та зазначив, що хоче пройти огляд в медичному закладі, після чого намагався втекти від працівників поліції, в медичному закладі у водія діагностовано стан алкогольного сп`яніння (1,62проміле);

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №361000 13 червня 2025 року (а.с. 1 Т.2), відповідно до якого ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Hyundai Santa Fe», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу, результат 0,80 проміле;

- роздруківкою приладу «Drager Alcotest 6820» від 13 червня 2025 року (а.с. 2 т 2) з якої вбачається, що огляд на стан сп`яніння було проведено 13 червня 2025 року о 22 год. 35 хв., результат 0,80 проміле, з результатом водій ознайомлений, що підтвердив своїм підписом;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №4970790 від 13 червня 2026 року (а.с. 3 т2), з якої встановлено, що ОСОБА_1 порушив п. 2.3 в ПДР України;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4 т2), з якого встановлено, що у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі від якого він відмовився;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5 т2), з якого вбачається, що у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук), у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат 0.80 проміле;

- рапортом працівника поліції (а.с. 6 т. 2), з якого встановлено, що працівниками поліції виявлено автомобіль марки «Hyundai Santa Fe», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , (у зв`язку із порушенням ПДР) під час опитування у нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат 0,80 проміле

- відеозаписом, долученим до матеріалів справи та дослідженим судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано рух та зупинку транспортного засобу «Hyundai Santa Fe», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , 8 квітня 2025 року о 23 год. 42 хв. Під час спілкування з водієм працівники поліції повідомили йому причину зупинки транспортного засобу, а також виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та тремтіння пальців рук. У зв`язку з цим водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що він спочатку погодився. Разом з тим, у подальшому ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, у зв`язку з чим його було відсторонено від керування транспортним засобом та запропоновано пройти огляд у медичному закладі, на що водій погодився. Однак ОСОБА_1 здійснив спробу втечі від працівників поліції, у зв`язку з чим до нього було застосовано спеціальний засіб — кайданки. У медичному закладі водію проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», результат якого становив 1,62 проміле. На підставі зазначеного результату у ОСОБА_1 діагностовано стан алкогольного сп`яніння, після чого його було ознайомлено з висновком медичного огляду та складеним протоколом.

Окрім того, на відео також зафіксовано рух та зупинку транспортного засобу «Hyundai Santa Fe», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , 13 червня 2026 року, опитування водія, під час якого в нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, надано герметичну запаковану трубочку, результат 0,80 проміле, незгоди з результатом водій не висловив, ознайомлено його з протоколом.

Твердження апелянта, що 13 червня 2025 року ОСОБА_1 не погоджувався з результатом приладу «Драгер», однак працівники поліції не запропонували йому пройти такий огляд в медичному закладі, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, окрім того, апеляційний суд зазначає, що до матеріалів справи долучено направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4 т 2), з якого встановлено, що йому було запропоновано пройти огляд в медичному закладі.

Аргументи апелянта, що 8 квітня 2025 року у медичному закладі не було проведено належного медичного огляду, не здійснено повторного обстеження водія із застосуванням технічного засобу та не встановлено всіх необхідних клінічних ознак алкогольного сп`яніння, апеляційний суд оцінює критично, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи.

Як убачається з наявного у справі висновку щодо результатів медичного огляду та відеозапису, дослідженого судом апеляційної інстанції, огляд ОСОБА_1 у медичному закладі проводився уповноваженим медичним працівником із використанням спеціального технічного засобу — газоаналізатора «Драгер», за результатами якого встановлено 1,62 проміле алкоголю. На підставі проведеного огляду та клінічних ознак які було виявлено у нього, діагностовано стан алкогольного сп`яніння, з результатами огляду та відповідним висновком його було ознайомлено.

Окрім того, сам по собі факт незгоди апелянта з результатами медичного огляду не свідчить про його недопустимість чи недостовірність та не спростовує встановлених у справі обставин щодо перебування водія у стані алкогольного сп`яніння.

Доводи апелянта про те, що акт медичного огляду, на підставі якого складено висновок щодо стану алкогольного сп`яніння, заповнений не в повному обсязі, а тому відповідний висновок є недійсним, апеляційний суд відхиляє як безпідставні, оскільки сам по собі факт наявності окремих незаповнених граф чи можливих недоліків оформлення акту медичного огляду не свідчить про недійсність висновку та не є безумовною підставою для визнання такого доказу недопустимим, оскільки зазначені недоліки не спростовують факту проведення огляду, не впливають на достовірність встановленого результату та не ставлять під сумнів висновок лікаря щодо перебування водія у стані алкогольного сп`яніння.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 не оскаржували дії працівників медичного закладу у встановленому законом порядку.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Степаняка І.В.., є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

поновити адвокату Степаняку Ігорю Володимировичу строк на апеляційне оскарження постанови Яворівського районного суду Львівської області від 8 квітня 2026 року

Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 8 квітня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Степаняка Ігоря Володимировича - без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.