Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №742/1262/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-а/742/26/26

Єдиний унікальний № 742/1262/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючої - судді Короткої А.О., за участю секретаря судового засідання – Голушко Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить скасувати постанову №R382232 від 27.02.2026, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а також просив закрити провадження у справі.

Позов мотивований тим, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №R382232 від 27.02.2026 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, визначені у повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Зазначену постанову позивач вважає протиправною, оскільки 25.02.2026 у за стосунку «Резерв+» він виявив запис, що він перебуває у розшуку по причині «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП». У розділі меню за стосунку «Резерв+» «Штрафи онлайн» з`явилася можливість подати заяву для винесення відповідної постанови. 26.02.2026 ОСОБА_1 подав відповідну заяву, у зв`язку з тим, що іншої можливості виключення запису з додатку «Резерв+» про розшук не існує. 27.02.2026 у за стосунку з`явилася постанова №R382232.

ОСОБА_1 зауважив, що у постанові не вказано, яка конкретна норма ЗУ «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» була порушена, не зазначено ознаки об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, відсутні посилання на документи, які б підтверджували наявність події та складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 наголосив, що повістку від ТЦК та СП він не отримував, в телефонному режимі повідомлень теж не було. З постанови із за стосунку «Резерв+» не можливо визначити з якою метою його викликали.

17.03.2026 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи це тим, що засобами ЄДРПВР позивачу було сформовано повістку про явку 18.02.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку було направлено за адресою його зареєстрованого місця проживання. ОСОБА_1 за повісткою не з`явився, у зв`язку з чим з 24.02.2026 з`явився запис «порушення військового обліку». Після ознайомлення з повідомленням, 26.02.2026, ОСОБА_1 сформував та направив у відповідь заяву, якою повідомив, що ним допущене порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не прибув за повісткою до ТЦК та СП. За результатами отриманої заяви, системою було згенеровано постанову №R382232, якою на ОСОБА_1 накладено штраф.

Представник відповідача зауважив, що ТЦК та СП не може відповідати за невдалі дії військовозобов`язаного при роботі ним в особистому кабінеті та у працівників відсутня можливість впливати на оформлення та складання постанови в ЄДРПВР. ОСОБА_1 своєю заявою підтвердив вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Позивач у судове засідання не з`явився, проте безпосередньо у позові просив провести розгляд справи без його участі.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та вчасно.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частино 4 ст.229 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ст. 2 КАС України).

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідно ст.33 КУпАП мають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Така постанова повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП наділена наступними правами: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що встановлює вину особи.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 було сформовано повістку про явку ОСОБА_1 18.02.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.п.23).

З Інформації про підставу Е-справи вбачається, що ОСОБА_1 не прибув за повісткою 18.02.2026 (а.п.24).

26.02.2026 ОСОБА_1 сформував та направив ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву, в якій констатував той факт, що ним дійсно було допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ТЦК та СП. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнав та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності (а.п.25).

Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №R382232 від 27.02.2026 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. З постанови вбачається, що ОСОБА_1 надіслав заяву, відповідно до якої не оспорює допущене ним порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за те, що він не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце визначені у повістці (а.п.9-10,26).

Частиною першою ст.210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З диспозиції ч.3 ст.210-1 КУпАП вбачається, що остання передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/22 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102 -IX від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та продовжує діяти на даний час.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до абзацу восьмого частини третьої статті 22 наведеного Закону у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до пункту 302 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» .

За змістом статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.

Правила військового обліку як документ є складовою Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.

Відповідно до пункту 1 наведених Правил призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється із застосуванням Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів – інформаційно-комунікаційної системи, призначеній для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створеній для забезпечення військового обліку громадян України. Зазначена система діє за алгоритмами (програмою), закладеними її розробниками.

Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів – результат роботи програмістів – є певною інформаційно-комунікаційною системою, яка діє за певною програмою, алгоритмом роботи.

Порядок розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення врегульовується, зокрема, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.01.2024 за № 36/41381.

Наведені нормативно-правові акти визначають порядок розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення виключно в письмовому (паперовому) провадженні, які можливо оформити в справу. Тобто так, як і передбачає Інструкція № 3.

Оформити в справу згідно з вимогами наведеної Інструкції електронні дані, які вказують на адміністративне правопорушення фізично неможливо, оскільки такі матеріали зберігаються в ЄДРПВР. Внаслідок цього відсутня можливість впливати на оформлення та складання постанови в ЄДРПВР.

Статтею 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачені два випадки, коли протокол про адміністративні правопорушення не складається у разі вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 КУпАП: якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику (ч. 6 ст. 258 КУпАП); якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності (ч. 7 ст. 258 КУпАП).

В даному випадку від ОСОБА_1 в ЄДРПВР 26.02.2026 надійшла електронна заява, у якій він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності (а.п.25).

Ч.1 ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Вимоги до паперової форми постанови, що виносяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки встановлено Інструкцією № 3.

За змістом частини другої статті 258 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Таким чином, відсутні будь-які сумніви щодо наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за обставин, що вказані в оскаржуваній постанові.

Так, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених ним позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 дійсно не з`явився на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце виклику, натомість подав заяву до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якій сам підтвердив, що ним було допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ТЦК та СП. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнав та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Тому, суд вважає, що оскаржувана постанова №R382232 від 27.02.2026, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, є обґрунтованої та правомірною, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.2, 5, 48, 77, 243, 246, 250, 255, 286, 292 КАС України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 21.05.2026.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Анна КОРОТКА