Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №740/5924/25 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/5924/25

Провадження № 2-о/740/25/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року місто Ніжин

іжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Роздайбіди О.В.,

присяжних: Мунтянової С.Ю., Турчина О.В.,

при секретарі Дьоміній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжин цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ніжинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою,

встановив:

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із вищевказаною заявою, в якій просив оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим.

Заяву мотивовано тим, що заявник є сином загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , кулеметника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини. 22.03.2025 на адресу ОСОБА_1 надійшло сповіщення від в/ч НОМЕР_1 № 868 від 22.03.2025 та сповіщення сім`ї № 463 ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.03.2025 зник безвісти в районі населеного пункту Нове, Донецької області під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини. 29.03.2025 до Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві надійшла заява від ОСОБА_1 за фактом зникнення безвісти його батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . 31.03.2025 відомості про кримінальне правопорушення, внесені Печерським управлінням поліції ГУНП у м. Києві до ЄРДР за № 12025100060000577, з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 1 ст. 115 КК України. Оголошення військовослужбовця ОСОБА_3 померлим необхідне заявнику для отримання передбачених законодавством виплат та оформлення спадщини.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2025 року провадження у справі відкрито в порядку окремого провадження; судове засідання призначено на 12 год 45 хв 25 листопада 2025 року.

30 жовтня 2025 року представник Міністерства оборони України Матієнко О.Б. через «Електронний суд» надав суду пояснення по справі, в яких просив залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду, оскільки задоволення заяви та оголошення ОСОБА_3 померлим безпосередньо впливатиме на права й обов`язки його спадкоємців, у тому числі на їхнє право на отримання одноразової грошової допомоги, що свідчить про наявність спору про право. Крім того, задоволення заяви у цій справі в порядку окремого провадження безпосередньо вплине на права та обов`язки Міністерства оборони України як органу, який уповноважений на прийняття рішень про виплату одноразової грошової допомоги, оскільки на підставі рішення суду заявник звернеться за виплатою одноразової грошової допомоги. У випадку, якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для залишення заяви без розгляду, представник заінтересованої особи просив відмовити у задоволенні такої заяви, посилаючись на те, що заява про оголошення ОСОБА_3 померлим має розглядатися з дотриманням положень ч. 2 ст. 46 ЦК України. Так, передумовами для оголошення особи померлою у зв`язку з воєнними діями є закінчення таких дій, а також сплив визначеного 2-річного або 6-місячного строку від дня закінчення воєнних дій. Однак станом на дату надання письмових пояснень (30.10.2025) відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, в районі населеного пункту Нове Донецької області не проводяться бойові дії й у зв`язку з цим пошукові заходи не завершені (перебуває під окупацією). Крім того, 6-місячний строк, визначений у ч. 2 ст. 46 ЦК України, має відраховуватися з дня закінчення воєнних дій, а не з дати зникнення безвісти такої особи.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суд Чернігівської області від 28.01.2026 клопотання представника заявника – адвоката Білецького Б.М. про витребування доказів задоволено, витребувано з військової частини НОМЕР_1 , матеріали службового розслідування за фактом зникнення безвісти (загибелі) ОСОБА_3 .

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суд Чернігівської області від 31.03.2026 клопотання представника заявника – адвоката Білецького Б.М. про витребування доказів задоволено, витребувано з військової частини НОМЕР_2 , матеріали службового розслідування за фактом зникнення безвісти (загибелі) ОСОБА_3

13.05.2026 до суду із військової частини НОМЕР_2 надійшла завірена копія акту службового розслідування за фактом зникнення солдата ОСОБА_3 .

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Від представника заявника – адвоката Білецького Б.М. надійшла до суду заява, в якій просив розглянути справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Від представника заінтересованої особи Ніжинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява про розгляд справи без їх представника.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заяву слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом установлено, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. зворотна сторона 3).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.09.2024 № 274 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду кулеметника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .

Із витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни № 20250604-00042436 від 04 червня 2025 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07 березня 2025 року має статус учасника бойових дій безтерміново (а.с. 4).

Відповідно до копії сповіщення № 868 від 22.03.2025, виданого командиром в/ч НОМЕР_4 – ОСОБА_4 , а також копії сповіщення сім`ї № 463 від 22.03.2025, виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 , солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відданий Військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконавши військовий обов`язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність, 21.03.2025 зник безвісти в районі населеного пункту Нове, Донецької області (а.с. зворотна сторона 4-5).

Відповідно висновку, викладеного в Акті службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 , солдата ОСОБА_3 потрібно вважати таким, що зник безвісти 21.03.2025 в ході виконання бойового завдання по захисту Батьківщини, в районі населеного пункту Нове Донецької області, під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

29.03.2025 до Печерського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява ОСОБА_1 , про те, що під час виконання бойового завдання з протидії збройної агресії російської федерації проти України зник безвісти його батько – солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в районі населеного пункту Нове, Донецької області. 31.03.2025 на підставі заяви ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12025100060000577 (а.с. зворотна сторона 5).

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, що якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2024 у справі № 755/11021/22 вказала, що мета досліджуваного припису речення другого ч. 2 ст. 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі. Частину 2 ст. 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої особи, виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.

У вищевказаній постанові також зазначено, що строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, що відповідає меті законодавчого регулювання – забезпеченню справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах.

Згідно із ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (ч. 4 ст. 46 ЦК України).

Статтею 305 ЦПК України передбачено, що заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно із ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою – це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

У постановах Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 337/3725/22, від 29.03.2023 у справі № 753/8033/22 викладено правові висновки, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Указаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

У постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі № 465/3147/22 зазначено, що за наявності незаперечних доказів смерті особи (результати генетичних експертиз, процесуальні документи в рамках кримінального провадження тощо) належним способом захисту є звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті такої особи, а не про оголошення її померлою. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю та ґрунтується на презумпції смерті особи, коли достеменно встановити факт смерті неможливо.

Крім того, за відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у позові про визнання такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та принципу правової визначеності, що узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 26 лютого 2024 року в справі № 686/9938/23, від 25 квітня 2024 року в справі № 278/970/23.

Отже, надані заявником та його представником докази в сукупності надають суду підстави для обґрунтованого припущення смерті військовослужбовця ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 біля населеного пункту Нове Донецької області під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини у складі військової частини НОМЕР_1 за обставин, які можуть свідчити про смерть останнього.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги заяви є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо доводів представника заінтересованої особи – Міністерства оборони України про наявність спору про право та залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку окремого провадження, слід зазначити таке.

Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов`язується із подальшим вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи із підходу Європейського Суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський Суд з прав людини зазначає, що відповідно до приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 вказав, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане із наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Як убачається із заяви ОСОБА_1 , оголошення померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим необхідне заявнику для отримання оформлення спадкових прав та отримання соціальних гарантій, передбачених чинним законодавством України, зокрема, отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої сім`ям загиблих осіб.

Ураховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що оголошення померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, враховуючи, що ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 306 ЦПК України вказав мету, для якої слід оголосити його батька померлим, що автоматично спір не породжує. Заявником не заявлено вимог майнового характеру та не обґрунтовано цю заяву наявністю будь-якого майнового спору за наслідками оголошення батька померлим. Не свідчить про наявність спору про право і те, що в результаті вирішення цієї заяви ОСОБА_1 може отримати виплати, гарантовані законом, або спадщину. Крім того, питання кола спадкоємців та їх право на отримання одноразової грошової виплати у зв`язку з оголошенням померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є предметом розгляду цієї справи.

Доводи представника заінтересованої особи, про те, що оголошення ОСОБА_3 померлим безпосередньо вплине на права та обов`язки Міністерства оборони України як органу, який уповноважений на прийняття рішень про виплату одноразової грошової виплати, є необґрунтованими, оскільки у такій категорії справи спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Відповідно між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України такого спору бути не може, оскільки міністерство не є суб`єктом отримання такої допомоги згідно із положеннями статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зазначене узгоджується із правовими висновками, що містяться у пункті 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, а також у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року в справі № 298/1350/22 (провадження № 61-15100св24).

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ніжинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою – задовольнити.

Оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 – померлим.

Датою смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 вважати – ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцем смерті – селище Нове, Донецька область.

Роз`яснити заявнику, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Роздайбіда

Присяжні С.Ю. Мунтянова

О.В. Турчин