Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №523/8878/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/8878/25

Провадження №2/523/2015/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"05" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань – Сивак К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Пересипського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав, звернулась адвокат Дабіжа Олена Анатоліївна.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, у подружжя народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю. Відповідач не намагався ніяким чином брати участь у житті сина, не проявляє зацікавленості у розвитку дитини, не слідкує за його успіхами, не приділяє уваги у розвитку та саморозвитку дитини. Представник зазначає, що відповідачу перешкод у спілкуванні з дитиною позивач не чинить, відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

На підставі викладеного представник позивача просить: позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Після надходження та реєстрації зазначеного позову, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 19 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в підготовче засідання. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, третій особі роз`яснено про право в порядку ст. 181 ЦПК України надати письмові пояснення.

На адресу суду 16.07.2025 року (вх. № 28442) надійшло клопотання за підписом представника позивача адвоката Дабіжа О.А. про долучення доказів (а.с.64а-108).

Також, 23.09.2025 року (вх. № 38933) за підписом представника позивача адвоката Дабіжи О.А. надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.114-118).

Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року підготовче засідання закрито та призначено розгляд справи в судове засідання (а.с.125).

В судове засідання призначене на 05 травня 2026 року сторони до суду не з`явились.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, на адресу суду 26.02.2026 року (вх. №9361) надійшла заява підписом представника позивача адвоката Дабіжа Олени Анатоліївни щодо можливості проведення судового засідання за відсутності сторони позивача, відповідно до якої адвокат зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.153-154).

Відповідач ОСОБА_2 про час та місце слухання справи повідомлявся, шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, про причини не явки суду не повідомив, з будь-якими заявами на адресу суду не звертався, відзиву або заперечень на позов не надав.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про час та місце слухання справи повідомлений, про причини не явки суду не повідомив (а.с.158).

Таким чином, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про час та місце слухання справи. Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до положення ст. 223 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, період знаходження справи на розгляді в суді, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення сторонами свої правової позиції у заявах по справі, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутність сторін.

Ухвалою суду від 05 травня 2026 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши письмові докази надані позивачем в їх сукупності, дійшов висновку щодо можливості задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №702, батьками зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.23).

Згідно копії рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 травня 2021 року (справа №523/4777/21) позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу –задоволено.

Шлюб, укладений 05 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис № 165 – розірвано (а.с.25-26).

Так, згідно судового наказу виданого 10.08.2018 року (справа №523/10035/18) - стягнуто з ОСОБА_2 на користь - ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 доходу боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня подання заяви (23.07.2018р.) до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.27).

Звертаючись до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , представник позивача зазначила, що батько дитини участі у вихованні дитини не приймає, не сплачує аліменти, не надає матеріальної допомоги, ухиляється від спілкування з дитино.

На підтвердження вказаних фактів судом досліджуються наступні докази.

Так, згідно листа Пересипського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) встановлено, що на виконанні у відділу перебуває ВП № 57804600 з примусового виконання судового наказу №523/10035/18 виданого 26.11.2018 року про стягнення аліментів, згідно розрахунку заборгованості розмір заборгованості станом на 01.05.2025 року становить 191 677, 80 гривень (а.с.35-37).

Так, відповідно до листа директора дитячого садка встановлено, що батько дитини, до дитсадка не приходив, дитину не забирав, не приймав участі у батьківських зборах, не залишав свої контактні дані для зв`язку (а.с.29).

Листом від 28.04.2025 року за підписом директора ОСОБА_4 дитячого клубу зазначено, що мати дитини приводила та забирала дитину з дитячого садка. Батько не звертався до адміністрації з будь-яких питань щодо дитини (а.с.30).

Судом встановлено, що з 2023 року по 2024 рік дитина сторін у справі відвідувала заняття з ментальної арифметики, протягом всього часу навчання, батько не відвідував дитину, мати здійснювала оплату навчання та цікавилась успіхами дитини (а.с.31).

Листом КНП «Дитяча міська поліклініка № 1» ОМР повідомлено, що за період медичного обслуговування ОСОБА_2 , батько дитини жодного разу не звертався до поліклініки, не цікавився станом здоров`я дитини, відсутні записи його звернення (а.с.32).

Також, згідно листа відповіді директора школи «Міжнародна школа «Метрополітан» ОСОБА_5 встановлено, що дитина навчається в школі з вересня 2023 року по теперішній час, усі взаємодії з вчителями в інтересах дитини здійснюються матір`ю. Батько навчальний заклад не відвідує, не приймає участі в житті учня (а.с.33).

Також, встановлено, що дитина сторін відвідує заняття з джіуджитсу протягом року, дитина приходить з матір`ю, батько дитину не супроводжував, не цікавився успіхами дитини (а.с.34).

Отже, з досліджених доказів, судом встановлено, що вихованням та розвитком дитини займається мати, тобто позивач у справі, яка самостійно виховує дитину, батько дитини участі в житті дитини не приймає.

Судом досліджується висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно висновку встановлено, що дитиною та її вихованням в повній мірі займається мати дитини.

Щодо батька зазначено, що Пересипською районною адміністрацією ОМР було здійснено вихід за місцем проживання батька, АДРЕСА_1 . Під час відвідування, двері не відчинили, сусідка повідомили, що в квартирі ні хто не проживає тривалий час.

За місцем проживання дитини, 06.08.2025 року головними спеціалістами відділу було проведено акт обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно якого встановлено, що квартира складається з 2х кімнат, квартира облаштована необхідною побутовою технікою та меблями. У малолітньої дитини є окрема кімната, є місце для навчання, інвентар для творчості, спортивний інвентар, гаджети, одяг та взуття відповідного віку та по сезону.

Так, 06.08.2025 року з дитиною було проведено бесіду, згідно якої встановлено, що хлопчик батька не бачив, його контактів в родині не має. Подарунків не робив, матеріально не допомагає, та не забезпечує, участі у його житті не приймає, життям та здоров`ям дитини не цікавиться. Своїм батьком малолітній ОСОБА_6 вважає іншу особу.

З урахуванням викладеного, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дітей Приморської РА ОМР від 11.09.2025 року протокол №14, керуючись ст.19, ст. 164, ст. 165СК України, Постанови КМУ від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаного із захистом прав дитини» Положенням про Приморську районну адміністрацію ОМР, затвердженого рішенням ОМР від 2.07.2025 року №3148-VIII, Приморська районна адміністрація ОМР, як орган опіки та піклування вирішила, вважати доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.114-118).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду пояснили, що батько участі в житті дитини не приймає, останній раз чули про батька коли дитині було 3 місяці. Дитина не знає ні батька ні дідуся або бабусі по його лінії. Свідок ОСОБА_8 пояснила, що є хрещеною матір`ю дитини, батько не був присутній в житті дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Тому, при оцінці показань свідків судом проаналізовано процес формування, збереження і передачі відомостей свідками.

Судом прийнято до уваги, що свідки надавали покази, посилаючись на інформацію, якою володіють особисто. Покази свідків узгоджуються з поясненнями та письмовими доказами, і не суперечать матеріалам справи, тому судом прийнято до уваги покази вказаних свідків.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про дитину.

Згідно зі статтею 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

Судом встановлено, що дитина проживає та перебуває на повному утриманні позивача, вихованням та утриманням сина повністю займається його мати.

Згідно п. 15 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, що не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» визнає, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Приписами ст. 171 СК України передбачено врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя, так, ч. 1 ст. 171 цієї норми зазначено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини і допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо.

Суд, дослідивши обставини справи, надавши оцінку наявним у ній доказам, приходить до висновку, що відповідач виявив ознаки стійкого небажання підтримувати особисті відносини з сином, не виявляє бажання піклуватися про нього, не піклується про його духовний та фізичний розвиток, не допомагає матеріально, має суттєву заборгованість зі сплати аліментів.

Вказане свідчить про свідоме ухилення відповідача від виховання дитини та нехтування своїми обов`язками.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач протягом тривалого часу не виконує батьківські обов`язки, не цікавиться життям дитини, не приймає участі в його вихованні, не відвідує та не спілкується з сином у будь-який спосіб без поважних причин, не перебуває в лавах збройних сил України, що свідчить про свідоме ухиленням відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, таке невиконання батьківських обов`язків не пов`язане із наявністю душевної хвороби чи іншого тяжкого захворювання або з інших незалежних причин, приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, необхідно дійти висновку, що позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам дитини.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача сплачені ним і документально підтвердженні судові витрати у загальному розмірі 968, 96 грн.

Керуючись ст.ст. 55, 56, ЦК України, ст.ст. 150, 155, 164-166, 171 СК України, ст. 3, 9 Конвенцією про права дитини, ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76-81, 247, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав – задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) - батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) – понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі: 968, 96 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення суду складено 12.05.2026р.

Суддя: