Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №361/739/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 361/739/26 Провадження № 3/946/755/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі: головуючого судді – Присакар О.Я., за участю секретаря судового засідання – Воронової В.Є., захисника особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення – Дімова Д.П., ознайомившись з адміністративними матеріалами, що надійшли з Броварського міськрайонного суду Київської області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 572376, 22.01.2026 року 03:04:00 дорога МО1 Київ – Чернігів 41 км., водій ОСОБА_1 керував вантажним транспортним засобом у складі напівпричепа Wilcox, д.н.з. НОМЕР_1 не маючи відповідної категорії СЕ, тобто не має права керування таким транспортним засобом, правопорушення вчинене повторно протягом року, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову за ст. 126 ч. 2 КУпАП серія ЕНА 6497654 від 11.01.2026 року, чим порушив п. 2.1 а. ПДР – керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

В судовому засіданні захисник особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення – адвокат Дімов Д.П. просив закрити провадження в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, мотивуючи тим, що 22.01.2026 року приблизно о 03:04 годині на автодорозі М-01 Київ-Чернігів (41 км), ОСОБА_1 не здійснював керування транспортним засобом MAN TGX 18.480, державний номер НОМЕР_2 у складі напівпричепа Wilcon FSMFSA, державний номер НОМЕР_3 . Даним транспортним засобом керувала інша особа, яка безпосередньо здійснювала рух, після чого самостійно прийняла рішення про зупинку транспортного засобу та його стоянку. Після зупинки транспортного засобу ця особа залишила його відпочивати (спати) у кабіні транспортного засобу, повідомивши, що повернеться зранку. Саме ця особа здійснювала керування транспортним засобом, приймала рішення щодо маршруту руху, зупинки та стоянки та мала фактичний контроль над транспортним засобом. ОСОБА_1 , у свою чергу, не виконував функцій водія та не був залучений до керування транспортним засобом. Його присутність у транспортному засобі була обумовлена виключно необхідністю супроводження вантажу, який перевозився у напівпричепі, про що він неодноразово повідомляв співробітникам поліції та що підтверджується товарно-транспортною накладною № 016526 від 21.01.2026 року де він зазначений як експедитор. Його функції передбачали супроводження товару, контроль за його цілісністю та збереженням та виконання організаційних питань, пов`язаних із перевезенням. На момент прибуття працівників поліції транспортний засіб перебував у нерухомому стані (стояв), не знаходився у процесі руху та двигун транспортного засобу був вимкнений. Будь-які об`єктивні ознаки керування транспортним засобом з його боку були відсутні. Він прокинувся лише після того, як працівники поліції почали світити ліхтариками у вікна кабіни та стукати. Не розуміючи причин їх звернення, він відкрив вікно транспортного засобу та поцікавився підставами їхніх дій. Таким чином, сам по собі факт його перебування у кабіні транспортного засобу не може ототожнюватися з фактом керування ним, оскільки це суперечить змісту об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого КУпАП. До матеріалів справи долучено відеозаписи з боді-камер поліцейських № БК473792, № 475468, які, всупереч позиції сторони обвинувачення, не підтверджують факт вчинення ним адміністративного правопорушення, а навпаки — спростовують його. Так, із самого початку відеозапису чітко вбачається, що транспортний засіб (вантажний автомобіль у складі з напівпричепом) перебував у нерухомому стані, був припаркований, двигун не працював, жодного руху транспортного засобу не здійснювалось. На момент розгляду справи сплили строки накладення адміністративного стягнення. Як вбачається з матеріалів на момент розгляду справи судом минуло більш ніж три місяці з дня вчинення правопорушення, оскільки дата складання протоколу та нібито вчинення правопорушення — 22.01.2026 року, а тримісячний строк накладення адміністративного стягнення закінчився — 22.04.2026 року. Таким чином, станом на момент розгляду справи зазначений строк вже сплив.

Вислухавши пояснення захисника особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали справи та відеозапис, суд приходить до наступних висновків.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до приписів статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Згідно п.2.1. (а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Згідно ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 5 ст. 126 КУпАП необхідно встановити факт керування особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, і що таке керування є повторним протягом року.

З огляду на зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 572376, складеного щодо ОСОБА_1 , склад вчиненого ним правопорушення полягає в тому, що 22.01.2026 року 03:04:00 дорога МО1 Київ – Чернігів 41 км., водій ОСОБА_1 керував вантажним транспортним засобом у складі напівпричепа Wilcox, д.н.з. НОМЕР_1 не маючи відповідної категорії СЕ, тобто не має права керування таким транспортним засобом, правопорушення вчинене повторно протягом року, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову за ст. 126 ч. 2 КУпАП серія ЕНА 6497654 від 11.01.2026 року, чим порушив п. 2.1 а. ПДР – керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

У підтвердження факту повторності вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, орган, який склав протокол про адміністративне правопорушення, долучив до матеріалів справи копію постанови про накладення адміністративного стягненняза ч. 2 ст. 126 КУпАП, серії ЕНА 6497654 від 11.01.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 11.01.2026 на трасі а/д Одеса – Київ М-05 452 км. керуючи транспортним засобом з напівпричепом Wilcox, д.н.з. НОМЕР_1 не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

З наданої копії постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА 6497654 від 11.01.2026 року, не вбачається що вказана постанова була вручена ОСОБА_1 або надіслана поштовим зв`язком.

Крім цього, до матеріалів про адміністративне правопорушення не додано інформації чи не була оскаржена вищезазначена постанова та чи набрала вона законної сили.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА 6497654 від 11.01.2026 року.

Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність саме за керування транспортним засобом і як у випадку ОСОБА_1 , керування вантажним транспортним засобом не маючи відповідної категорії СЕ, вчинене повторно протягом року.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні від 20.02.19 ВС/КАС по справі № 404/4467/16-а зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом – це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху – для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Так, з дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що транспортний засіб (вантажний автомобіль у складі з напівпричепом) перебував у нерухомому стані, був припаркований, двигун не працював, жодного руху транспортного засобу не здійснювалось, поліцейські під`їхали до нерухомого транспортного засобу.

Тобто, з відеозапису не вбачається, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом з напівпричепомWilcox, д.н.з. НОМЕР_1 , якій стояв припаркованим.

З товарно-транспортної накладної № 016526 від 21.01.2026 року вбачається, що автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепомWilcox, д.н.з. НОМЕР_1 здійснював перевезення вантажу з м. Південний до м. Мена (Чернігівська область) водієм зазначений ОСОБА_2 , а експедитором ОСОБА_1 .

Таким чином, товарно – транспортною накладною підтверджується, що ОСОБА_1 виконував функції експедитора і не керував транспортним засобом з напівпричепомWilcox, д.н.з. НОМЕР_1 .

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).

На підставі викладеного, враховуючи не доведеність наявності в діях ОСОБА_1 повторності та не доведення факту керування ним транспортним засобом, суд приходить до висновку, що досліджені докази свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, та є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, суд не вирішував питання про закриття провадження по справі за ст. 38 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 126 ч.5, 283 КУпАП, –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення.

Повний текст постанови складено та підписано 22.05.2026 року.

Суддя: О.Я.Присакар