Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №594/190/26 — Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/190/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої-судді: Губіш О.А.

з участю:

секретаря: Окулянко У.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», в особі представника – адвоката Сакун Анни Олегівни, до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку суброгації, -

в с т а н о в и в :

Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», в особі представника – адвоката Сакун А. О., звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку суброгації.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.08.2022 між ПРАТ «СК«Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту № 1257/22-Т/Дп/07, строком дії з 17.08.2022 по 16.08.2023, страхова сума 2 800 000,00. Даним договором було застраховано ТЗ VOLKSWAGEN Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

22.02.2023 року о 15 год. 20 хв. у м. Тернопіль по вул. Таранвського,18 сталася дорожньо – транспортна пригода. Водій автомобіля марки «Мерседес» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 скоїв зіткнення з застрахованим позивачем автомобілем марки «Фольцваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок зіткнення, транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Тернопільського міськрайонного суд від 14 березня 2023 року у справі № 607/3787/23, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП.

22.02.2023 до позивача звернувся ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування, і страхувальником обрано опцію гарантійне СТО.

Відповідно до рахунку-фактури від 27.02.2023 ТОВ «Автоцентр-Україна», вартість відновлювального ремонту ТЗ VOLKSWAGEN Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 159 242,98 грн. на підставі рахунку №С000082246 від 27.02.2023 року. Згідно ч. 3 ст. 102 Закону України «Про страхування», умов Договору страхування, ПАТ «СК«Арсенал Страхування» було здійснено виплату страхового відшкодування, яке склало: 137 980,48 грн, на СТО, де фактично проводився відновлювальний ремонт, та 21262,50 грн., шляхом проведення взаємозаліку на сплату частини страхового платежу відповідно до п.27.25 Договору страхування. Виплата страхового відшкодування підтверджується страховим актом № 006.01102923-1 та розрахунком страхового відшкодування від 1.03.2023.

В подальшому вартість відновлювального ремонту підтвердилася актом виконаних робіт від 27.02.2023.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ «СК`Княжа» поліс (209526186) ПрАТ «СК «Арсенал Страхування має право зворотної вимоги до зазначеного товариства. Відповідно СК «Княжа» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 130000, 00 грн в межах ліміту відповідальності.

А тому, позивач просить стягнути на його користь з відповідача страхове відшкодування в порядку суброгації у розмірі 29 242,98 грн. та судові витрати.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 16 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву.

Як слідує з наявного в матеріалах справи поштового повідомлення, направлені відповідачу за місцем реєстрації процесуальні документи, копія позовної заяви з додатками, такі повернулись до суду без вручення з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою», що в свою чергу, згідно ст. 128 ЦПК України, дає суду підстави дійти висновку про належне сповіщення відповідача про надходження позову та відкриття провадження у справі, та узгоджується з висновками ВС, викладеними у Постановах ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17).

Крім того, з метою недопущення порушення прав та законних інтересів відповідача, такий про надходження позову та відкриття провадження у справі повідомлявся 30 березня та 11 травня 2026 року через офіційний веб - сайт суду.

На момент розгляду справи судом відповідачем відзиву на позов, будь-яких заяв, клопотань подано не було.

Інших заяв чи клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши обставини, на які сторони посилаються як на обґрунтування своїх позицій, оцінивши докази надані ними, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

17.08.2022 між ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту № 1257/22-Т/Дп/07. Предметом договору є страхування транспортного засобу ТЗ VOLKSWAGEN Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 .

Поряд з тим встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , 22 лютого 2023 року о 15 год. 20 хв., керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz S320», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Тарнавського, 18 у м. Тернополі, з порушення вимог п.п. 2.3 (б), 12.1, 13.1 ПДР, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем ТЗ VOLKSWAGEN Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року у справі №607/3787/23 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні ДТП.

Відповідно положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина відповідача у скоєнні ДТП є підтвердженою.

В результаті зазначеної ДТП пошкоджено застрахований транспортний засіб VOLKSWAGEN Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується постановою суду.

Враховуючи наявність договору страхування ОСОБА_2 як власник пошкодженого застрахованого ТЗ звернувся до ПАТ «СК «Арсенал Страхування» з повідомленням про подію від страхувальника по договору №1257/22-Т/Дп/07 від 17.08.2022 «ALL RISKS.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля ТЗ VOLKSWAGEN Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 проведено його огляд про що складено акт огляду транспортного засобу від 02 березня 2023 та отримано рахунок-фактуру № С00082246 від 27.02.2023 року на оплату ремонту т/з на суму 159 242,98 грн, в т.ч. ПДВ. На підставі зазначених документів ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» складено страховий акт №006.01102923-1 від 02.03.2023 на суму 137 980,48 грн, виплату якої здійснено на рахунок філії СТО р/р№353510050000026001031334000, одержувач Автоцентр Украина ТОВ, що підтверджується платіжним дорученням переказу коштів №10898050 від 03.03.2023

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ «СК «Княжа» поліс (9209526186) та підлягає право зворотної вимоги до вищезазначеного товариства. За умовами полісу №ЕР209526186, який станом на 22.02.2023 є діючим, ліміт за шкоду майну становить 130 000, 00 грн. Відповідно СК «Княжа» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 130 000,00 грн, в межах ліміту. А тому, з відповідача підлягає стягнення в сумі 29 242,98 грн в порядку суброгації.

З урахуванням наведеного, суд вважає доведеним факт настання страхового випадку та завдання позивачу майнової шкоди, внаслідок пошкодження транспортного засобу у загальному розмірі 29 242,98 грн.

В силу вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Як передбачено ст.ст.79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Законодавець виключає збирання доказів судом, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, за винятком витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, як передбачено частиною 7 статті 81 ЦПК України.

Підстави та умови відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду встановлені ст. ст. 22, 23 та Главою 82 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За змістом п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як зазначено в першому абзаці п. 4 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі - Постанови), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Нормою ч. 3 ст. 988 ЦК України визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 990 ЦК України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до наведених положень, до страховика в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України Про страхування передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності.

Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Таким чином, регрес - це нове право, що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов`язок за страховим зобов`язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов`язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.

Згідно з пунктом 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства» при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття регрес та суброгація. Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу, одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв`язку з порушенням умов договору страхування. Проценти, неустойка виплачуються страховиком через несвоєчасне виконання ним власного зобов`язання перед страхувальником (стаття 992 ЦК) і не можуть бути стягнуті у порядку суброгації з особи, винної в завданні шкоди. Також у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 вбачається, що «у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. У спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов`язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

Отже, від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат та у межах загального строку позовної давності переходить право вимоги до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки. За таких обставин, які свідчать про перехід до страховика права вимоги, а не набуття ним такого права правильним і обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин статей 257, 262, 512, 993 ЦК України, а не частини шостої статті 261, статті 1191 ЦК України, оскільки стаття 1191 ЦК України застосовується до деліктних правовідносин, а стаття 993 ЦК України - до договірних».

Судом встановлено, що до ПАТ «СК «Арсенал Страхування» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 підставі ст. 993 ЦК України в порядку суброгації. Таким чином, позовні вимоги ПАТ «СК «Арсенал Страхування» ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є доведеними належними та допустимими доказами та підлягають до задоволення шляхом стягнення із відповідача в користь позивача коштів в розмірі 29 242, 98 грн матеріальної шкоди в порядку суброгації.

У відповідності до ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в сумі 3328,00 грн підлягають стягненню з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (Код ЄДРПОУ: 339089322, м. Київ, Борщагівська, 154), суму сплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 29 242 (двадцять дев`ять тисяч двісті сорок дві) грн. 98 (дев`яносто вісім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (Код ЄДРПОУ: 339089322, м.Київ, Борщагівська, 154) сплачені судові витрати в сумі – 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» місце знаходження: м. Київ, вул. Борщагівська, 154 Код ЄДРПОУ 339089322.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: