Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №591/1907/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/1907/26

Провадження № 2/591/693/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді – Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання – Волкової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми цивільну справу № 591/1907/26 за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

24 лютого 2026 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 30 травня 2009 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких є відповідач.

Позивач зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, бо вони мають різні інтереси та погляди на життя. Шлюб фактично розпався, примирення неможливе. Вони взаємно погодилися на розірвання шлюбу. Між ними немає майнових спорів і досягнуто згоди стосовно участі у вихованні та утриманні спільних дітей: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

За таких обставин, просить розірвати шлюб між нею та відповідачем та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до судового розгляду по суті.

24 березня 2026 року відповідач подав заяву про визнання позову в повному обсязі, наслідки визнання позову йому відомі та зрозумілі, просить справу розглянути без його участі.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Позивачка подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30 травня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції, актовий запис № 552 (а.с. 4).

Під час шлюбу у них народилися двоє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких є відповідач (а.с. 5, 6).

У частині 1 статті 21, частині 1 статті 24 СК України йдеться про те, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно вимог ст.ст. 110, 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя і рішення про розірвання шлюбу суд постановляє, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з подружжя чи інтересам дітей сторін.

На даний час шлюбні відносини між сторонами припинені і сім`я фактично розпалася. Сторони не підтримують сімейних відносин, перспективи поновлення сімейних відносин відсутні. Так як відповідач визнає позовні вимоги, примирення між подружжям та збереження їх сім`ї є неможливим, тому шлюб між сторонами необхідно розірвати.

Стосовно позовних вимог про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

За положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Крім того, відповідно до частини 1 та 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з вимогами статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За нормами частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 183 СК України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Як передбачено частиною 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку, дані про осіб, які б перебували на його утримані, відсутні, і він має об`єктивну можливість виплачувати аліменти. Будь-яких доказів, які б спростовували ці обставини, відповідач не надав та ним позовні вимоги визнані.

Таким чином, позов підлягає задоволенню і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову з 24 лютого 2026 року, до досягнення найстаршою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.

Крім того, у зв`язку із задоволенням вимоги про стягнення аліментів необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп., оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору при подачі позову за вказаною вимогою на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 142, 206, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 30 травня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції, актовий запис № 552.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з 24 лютого 2026 року, до досягнення найстаршою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331 грн 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 22 травня 2026 року.

Суддя А.С. Северинова