Вирок від 21 травня 2026 р. у справі №302/499/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/499/26

Провадження № 1-кп/302/106/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2026селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071050000199 від 30 березня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки смт. Міжгір`я Міжгірського району Закарпатської області, з середньою спеціальною освітою, заміжньої, працюючої медичною сестрою хірургічно-травматологічного відділення КНП «ЛПУ Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 369-2 Кримінального кодексу України,

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачена ОСОБА_3 ,

захисник обвинуваченої – адвокат ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2024 року о 10 годині 04 хвилини ОСОБА_3 , працюючи медичною сестрою хірургічно-травматологічного відділення комунального некомерційного підприємства «Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області», перебуваючи у приміщенні вказаного медичного закладу за адресою: Закарпатська область, селище Міжгір`я, вул. Захисників України, 4, а саме в кабінеті лікарсько-консультативної комісії, під час отримання від голови зазначеної комісії ОСОБА_6 направлення на медико-соціальну експертну комісію для призначення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , групи інвалідності, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, надала ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в іноземній валюті – доларах США, у невстановленому розмірі, однак не менше 100 доларів США, за вплив на безперешкодне та першочергове прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме посадовими особами Хустської районної медико-соціальної експертної комісії, щодо продовження ОСОБА_7 третьої групи інвалідності.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 369-2 КК України, визнала повністю та підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті.

Пояснила, що 10 вересня 2024 року передала голові лікарсько-консультативної комісії грошові кошти у сумі 100 доларів США за вплив на посадових осіб медико-соціальної експертної комісії з метою прийняття рішення щодо продовження ОСОБА_7 третьої групи інвалідності.

У вчиненому щиро розкаялася. Також зазначила, що у разі призначення покарання у виді штрафу має можливість його сплатити.

Враховуючи, що обвинувачена повністю визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 369-2 КК України, не заперечує викладених в обвинувальному акті фактичних обставин та погоджується з юридичною кваліфікацією своїх дій, а також з огляду на те, що судом встановлено правильне розуміння сторонами змісту цих обставин та відсутність сумнівів щодо добровільності та щирості їх позиції, суд роз`яснив учасникам провадження положення частини 3 статті 349 КПК України про позбавлення права оскаржувати такі обставини в апеляційному порядку. Вислухавши думку прокурора та обвинуваченої щодо можливості розгляду провадження в порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин, які сторонами не оспорюються.

Розглядаючи кримінальне провадження в межах пред`явленого обвинувачення в порядку дослідження доказів згідно з частиною 3 статті 349 КПК України, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за частиною 1 статті 369-2 КК України, а саме: надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

За змістом частин першої та другої статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до статті 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Санкція частини першої статті 369-2 КК України передбачає покарання у виді штрафу в розмірі від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеження волі на строк від двох до п`яти років, або позбавлення волі на строк до двох років.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд, керуючись положеннями статей 50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, а також наявні обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Обвинувачена раніше не судима, офіційно працевлаштована, за місцем проживання характеризується позитивно. На обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Відповідно до статті 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, передбачених статтею 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно з досудовою доповіддю Хустського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області, ризик повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінено як середній. Орган пробації вважає можливим виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства.

Оцінюючи наведені дані в їх сукупності, суд виходить із того, що покарання має не лише каральний характер, а й повинно сприяти виправленню особи та запобіганню новим правопорушенням, відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації.

З урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченої, її ставлення до вчиненого, наявності обставин, що пом`якшують покарання, а також беручи до уваги майновий стан обвинуваченої, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень є покарання у виді штрафу.

При цьому розмір штрафу суд вважає за доцільне визначити близьким до мінімальної межі санкції, передбаченої частиною 1 статті 369-2 КК України.

Таке рішення ґрунтується на тому, що вчинене кримінальне правопорушення за своїм характером не пов`язане із застосуванням насильства, не спричинило шкоди життю чи здоров`ю осіб, а також не потягло настання майнових наслідків.

Поведінка обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення свідчить про відсутність наміру ухилятися від кримінальної відповідальності, оскільки вона повністю визнала свою вину, щиро розкаялася та сприяла встановленню обставин кримінального провадження.

Дані про особу обвинуваченої ОСОБА_3 свідчать про її усталений соціально відповідальний спосіб життя: вона тривалий час працює у КНП «ЛПУ Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області», позитивно характеризується за місцем проживання, перебуває у шлюбі, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася.

Сукупність наведених обставин свідчить про відсутність підстав для висновку про необхідність ізоляції обвинуваченої від суспільства чи застосування до неї більш суворого виду покарання.

Крім того, відповідно до досудової доповіді органу пробації ризик вчинення обвинуваченою повторного кримінального правопорушення оцінено як середній, при цьому її виправлення можливе без застосування покарання, пов`язаного з обмеженням або позбавленням волі, що додатково підтверджує можливість досягнення мети покарання шляхом призначення штрафу.

Суд також враховує майновий стан обвинуваченої, її офіційне працевлаштування та висловлену у судовому засіданні готовність сплатити штраф у разі його призначення. На переконання суду, призначення покарання, близького до мінімальної межі санкції частини 1 статті 369-2 КК України, забезпечить необхідний превентивний та виховний ефект і водночас не становитиме для обвинуваченої надмірного тягаря.

За таких обставин суд дійшов висновку, що покарання у виді штрафу є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також відповідає принципам справедливості, індивідуалізації та співмірності покарання.

Відповідно до статті 100 КПК України підлягає вирішенню питання щодо речових доказів.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 100, 368, 369-371, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 369-2 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Речові докази, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження № 12024071110000199 від 30.03.2026 року – зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом строку їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які під час судового розгляду ніким не оспорювалися і дослідження яких судом було визнано недоцільним відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачена має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Протягом строку апеляційного оскарження учасники судового провадження мають право подати клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а суд зобов`язаний надати їм таку можливість.

Копію повного тексту вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1