Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №481/292/26 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/292/26 Провадж.№ 2-а/481/4/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2026 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Вжещ С.І.,

за участю секретаря Юхименко Т.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Гусєва М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Новий Буг справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

05.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову № R365228 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 20.02.2026, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , а провадження у справі по адміністративне правопорушення закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення; визнати протиправною та скасувати постанову №R365234 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 20.02.2026, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , а провадження у справі по адміністративне правопорушення закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Також, позивач у позовній заяві заявив клопотання про поновлення строків на оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.02.2026 у додатку свого мобільного телефону « ІНФОРМАЦІЯ_3 +» він випадково побачив тексти двох постанов начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 по справам про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 20.02.2026 за № R365228 і № R365234. З даними постановами він не згоден, вважає їх необґрунтованими та протиправними.

У постанові № R365228 зазначено, що він не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК, чим допустив порушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Однак, 10.05.2017 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 він був визнаний непридатним до військової служби за гр. І ст. 776 розкладу хвороб, без обмеження строку, про що свідчить його військовий квиток серії НОМЕР_1 від 12.10.2017 , а відтак зміни у законодавстві його не стосуються. Проте, він не відмовився від проходження ВЛК і 13.02.2026 добровільно пройшов ВЛК. Оскаржувана постанова складена 20.02.2026. Крім того, згідно вказаних змін військовозобов`язані повинні були пройти ВЛК до 5 червня 2025 року, хто не пройшов видно з державних реєстрів, на які у постанові посилається відповідач. Крім того, дана постанова винесена поза межами тримісячного строку накладення адміністративного стягнення.

У постанові № R365234 зазначено, що він не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Проте, жодного виклику (повістки) про явку до ІНФОРМАЦІЯ_5 , ані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ані засобами поштового зв`язку він ніколи не отримував, не повідомлявся про дату, час і місце виклику та відсутні документи, які підтверджують отримання ним викликів, чим і пояснюється відсутність відповідних відомостей в оскаржуваних постановах щодо змісту повісток про його виклик.

Крім того, у постановах значиться, що задекларованим місцем його проживання є АДРЕСА_1 , хоча таким місцем є АДРЕСА_2 , така інформація міститься у відповідному реєстрі фізичних осіб.

Також постанови не містять посилання на протоколи про адміністративне правопорушення. Постановами від 20.02.2026 його притягнуто за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, тобто всупереч ч.1 ст.61 Конституції України за одне правопорушення на нього двічі накладено адміністративне стягнення.

Окрім того, на підставі п.3 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, так як у нього на утриманні перебуває троє дітей віком до 18 років.

Згідно автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.03.2026 року матеріали позову розподілені судді Вжещ С.І.

09.03.2026 року ухвалою судді Вжещ С.І. позовну заяву залишено без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

11.03.2026 року на електронну адресу від позивача ОСОБА_1 надійшла до суду заява про усунення недоліків, у якій останній просив долучити до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою судді від 13.03.2026 року клопотання позивача задоволено. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення. Прийнято до розгляду позовну заяву. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи у відкритому судовому засідання на 08.04.2026 року на 10 год. 00 хв.

24.03.2026 від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю, посилаючись на те, що постанови №R365228 та №R365234 від 20.02.2026 винесені уповноваженою посадовою особою – начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , у межах компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства. Заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права. Позивач, усвідомлюючи характер своїх дій та їх правові наслідки, самостійно подав заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (застосунок «Резерв+»), в якій, підтвердив факт вчинення адміністративного правопорушення, зазначив, що не оспорює допущене порушення, надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Вказана заява була подана добровільно, без будь-якого примусу, що підтверджує усвідомлене волевиявлення позивача. Доводи позивача щодо, незаконності притягнення до адміністративної відповідальності, порушення процедури розгляду справи, відсутності підстав для винесення постанови, є безпідставними, оскільки: позивач самостійно ініціював процедуру притягнення до відповідальності; не оспорював факт правопорушення; погодився на розгляд справи без його участі; відповідач діяв у межах повноважень, визначених законом. Подання заяви через застосунок «Резерв+», відповідає вимогам ст. 279-9 КУпАП, є належною формою реалізації права особи, підтверджує належну ідентифікацію особи. Відсутні будь-які докази того, що така заява була подана під примусом або з порушенням закону. Позивач, добровільно подав заяву про визнання правопорушення, підтвердив відсутність заперечень, надав згоду на притягнення до відповідальності та сплатив штраф у визначений пільговий період. Таким чином, позивач визнав факт правопорушення, погодився з процедурою розгляду, фактично визнав правомірність дій відповідача. Подальше звернення до суду з протилежними вимогами є проявом суперечливої поведінки та свідчить про зловживання процесуальними правами. Отже, позовні вимоги, які ґрунтуються на запереченні обставин, раніше добровільно визнаних позивачем, не можуть бути задоволені.

21.04.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що із позицією, викладеною представником відповідача в відзиві на позовну заяву, не згоден, оскільки через за стосунок «Резерв+» він не подавав ніяких заяв, якими було б підтверджено факт вчинення ним адміністративного право порушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Зазначив, що відповідно до ч.2 ст.279-9 КУпАП керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чого не дотримано. Крім того, вважає, що сплата штрафу не доводить наявність правопорушення і його вину. Не зважаючи на наявність у нього відстрочки до завершення мобілізації, на підставі п.3 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» (як батько трьох дітей) і на те, що 13.02.2026 він самостійно пройшов ВЛК, продовжував рахуватися порушником правил військового обліку і був запис про звернення ТЦК до Нацполіції та за наявною інформацією рахувався в розшуку і співробітники ТЦК повідомили, що без сплати штрафу такі записи з баз не видалять. Тому, враховуючи, що найближчим часом потрібно буде вести дитину до лікувального закладу він змушений був сплатити штрафи по оскаржуваним постановам.

Позивач ОСОБА_1 та його представник Гусєв М.М. в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 у Миколаївській області ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, разом із відзивом на позову надав суду заяву, в якій просив справу слухати без його участі, позовній вимоги не визнав.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (ст.7 КУпАП).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

З матеріалів справи судом встановлено, що 20.02.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 полковником ОСОБА_4 було складено постанову за № R365228, згідно якої, ОСОБА_1 визнано винним у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та накладено стягнення, згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу 17000,00 грн.

Встановивши наведені обставини, суд приходить до наступного висновку.

Частиною першою статті 210-1 КУпАП встановлено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, було порушення абз.2 Прикінцевих положень Закону №3621-IX , яким передбачено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено непридатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначеності придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Однак, суд надаючи оцінку доводу позовної заяви щодо строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, зазначає наступне.

Про факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП відповідачу стало відомо 06 червня 2025 року тобто в день, коли позивач не пройшов військово-лікарську комісію.

Разом з цим, лише 20 лютого 2026 року відповідачем було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП за невиконання позивачем обов`язку проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Відповідно до ч.1 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у ч.ч.9, 10 цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Так, ч.9 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відтак, за змістом ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає, зокрема, невиконання позивачем обов`язку проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року, не носить характеру триваючого та вичерпується фактом проходження повторного медичного огляду до конкретної дати.

Також, суд акцентує увагу на тому, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах №461/1393/16-а від 21 листопада 2019 року та №149/2498/17 від 28 лютого 2019 року.

Суд зазначає, що строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 06 червня 2025 року.

Однак, спірна постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за ст.210-1 КУпАП прийнята 20 лютого 2026 року, тобто поза межами тримісячного строку, передбаченого ч.9 ст.38 КУпАП.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

За таких умов, суд вважає, що адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, у зв`язку з чим провадження в адміністративній справі за оскаржуваною постановою № R365228 підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Що стосується позовних вимог щодо оскарження постанови № R365234 від 20.02.2026 суд приходить до наступного висновку.

За результатом вивчення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, встановлено, що ОСОБА_1 , у порушення вимог ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці.

20.02.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 полковником ОСОБА_4 було складено постанову за № R365234, згідно якої, ОСОБА_1 визнано винним у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та накладено стягнення, згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу 17000,00 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржувана постанова містить значні протиріччя, які, серед іншого, унеможливлюють чітке визначення об`єктивної сторони вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та його правильну кваліфікацію.

Так, в оскаржуваній постанові вказано, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в частині: "У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначений у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки.", відповідальність за що передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, враховуючи те, що зазначені дії, вчинені в умовах особливого періоду.

Тобто, дії ОСОБА_1 у постанові кваліфіковані за ч.3 ст.210-1 КУпАП, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закон № 3543, відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу сьомого частини третьої якої громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною 1 цієї статті визначено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 1 статті 210 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Зазначені норми визначають різні склади правопорушень та є бланкетними, і при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду.

В той час, як відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що охоплює і порушення особою вимог, визначених у ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк, передбачена ст. 210-1 КУпАП.

Однак, у даній справі, спірною постановою встановлено порушення військовозобов`язаним правил військового обліку, що не охоплюється складом статті 210-1 КУпАП.

Отже, відповідач в оскаржуваній постанові не врахував приписів ст. 210 КУпАП, невірно кваліфікував дії позивача та помилково притягнув його до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, що тягне за собою її скасування.

Неправильна кваліфікація або відсутність такої у постанові у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП і, як наслідок, складу вказаного адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП ОСОБА_1 та закриття справи про адміністративне правопорушення, оскільки при її постановленні уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 були допущення істотні порушення норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ст. ст. 5, 8, 14, 22, 72-79, 241-246, 250, 271, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 полковника ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення № R365228 від 20.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 полковника ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення №R365234 від 20.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, відповідно до частини 4 статті 286 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 .

Суддя С.І.Вжещ