Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №473/633/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/633/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"21" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого – судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі – АТ «Універсал Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказувало, що 16 квітня 2018 року банк в межах проекту «monobank» уклав з відповідачем Договір про надання банківських послуг б/н, відповідно до якого зобов`язався надати останньому на споживчі потреби кредит у вигляді відкриття кредитної лінії та встановлення кредитного ліміту, який встановив у розмірі 1 000 грн та в подальшому збільшив до 50 000 грн (максимальний розмір кредиту), а відповідач зобов`язався щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним: у розмірі 0,00001 % річних від суми заборгованості (пільгова відсоткова ставка, що діє протягом 62 днів з моменту виникнення заборгованості); у розмірі 3,1 % на місяць (37,2 % річних) від суми заборгованості (базова відсоткова ставка).

Наслідками порушення позичальником умов договору є його обов`язок сплачувати проценти у подвійному розмірі від базової процентної ставки, а також сплатити неустойку (штраф) за порушення взятих на себе зобов`язань.

Проте позичальник умови договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 04 січня 2026 року виникла заборгованість за кредитним договором, а саме заборгованість за кредитом у розмірі 18 740,28 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача Мєшнік К.І. не з`явилася, проте в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом згідно ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в окремому клопотанні проти цього не заперечував.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 16 квітня 2018 року АТ «Універсал Банк» в межах проекту «monobank» уклало у письмовій формі з ОСОБА_1 . Договір про надання банківських послуг б/н, в якому сторони узгодили його умови.

Договір складається із Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг (що містить особистий підпис позичальника).

Відповідно до договору банк зобов`язався надати останньому кредит у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту - у розмірі, що погоджується кредитодавцем, а відповідач зобов`язався повернути кредит.

Що стосується тверджень позову про те, що крім Анкети-заяви, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank|Universal Bank, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту також є частиною кредитного договору, при цьому, відповідно до них, сторони узгодили порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом, то в цій частині суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank|Universal Bank, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту не містять особистого підпису позичальника про ознайомлення з ними. Також позивач не надав жодних доказів накладення відповідачем електронного підпису (підпису одноразовим ідентифікатором) на вказаних документах.

Таким чином, обґрунтування позову про те, що сторони відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі та відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» підписали його за допомогою електронного підпису (або електронного підпису одноразовим ідентифікатором) є недоведеними, в той час як підписана ОСОБА_1 . Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг не містить умов щодо внесення позичальником будь-яких процентів.

Оскільки матеріалами справи не підтверджено, що вказані документи (окрім Анкети-заяви) були погоджені та підписані позичальником, а тому, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 03 липня 2019 року у подібній справі за № 342/180/17, вони не є частиною кредитного договору.

Також є недоречними твердження позову про те, що частиною кредитного договору є Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank у зв`язку з наступним.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2023 року у справі № 393/126/20 висловлено правовий висновок про те, що паспорт споживчого кредиту не може вважатися частиною кредитного договору, а є лише інформацією, необхідною позичальнику для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Про те, що наданий банком паспорт споживчого кредиту (який не підписаний позичальником) не є частиною укладеного з відповідачем кредитного договору, зазначено і у тексті цього паспорта, а саме що зазначена у ньому інформація актуальна лише до 01 січня 2023 року та що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Таким чином, сторони не узгодили між собою право банку нараховувати проценти за користування кредитом, а тому твердження позову про протилежне не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 04 січня 2026 року заборгованість за кредитним договором складається виключно із заборгованості за кредитом (тілом кредиту) та становить 18 740,28 грн.

Проте суд не погоджується з таким розрахунком у зв`язку з наступним.

Згідно виписки з банківського рахунку позичальника про рух грошових коштів (а.с. 36-55) за період з 19 квітня 2018 року до 01 грудня 2025 року витрати позичальника з картки становили 964 771,71 грн, надходження на картку – 946 031,51 грн, несплачена заборгованість – 18 740,28 грн.

Проте з вказаної виписки вбачається, що витрати позичальника складаються не лише з суми отриманого ним кредиту, а й з нарахованих банком процентів (кредит + проценти).

Аналогічно, з розрахунку заборгованості вбачається, що банк все ж таки частково здійснював нарахування процентів за кредитним договором (за ставками 38,4 % та 37,2 % річних) з подальшим списанням нарахованих процентів шляхом їх включення до заборгованості за тілом кредиту. Також, згідно наданого розрахунку, позичальник частково вносив кошти на виконання умов кредитного договору, які банк частково перераховував на сплату процентів за кредитним договором, що призвело до штучного збільшення заборгованості за кредитом (тілом кредиту). Хоча, як раніше встановлено судом, такі дії банку суперечать умовам кредитного договору, який не передбачає умов щодо нарахування процентів.

Зокрема, за рахунок таких операцій, здійснених за період з 31 січня 2019 року до 01 червня 2025 року, сума заборгованості за кредитом (тілом кредиту) штучно та безпідставно збільшилася на 29 334,30 грн (що в сукупності підтверджується 3-5, 9-10, 15 колонками розрахунку заборгованості за кредитним договором).

Враховуючи те, що такі дії банку та нарахування не узгоджувалися з умовами кредитного договору, а тому проценти, безпідставно нараховані та зараховані до заборгованості за тілом кредиту, підлягають виключенню з такої заборгованості, а внесені позичальником кошти, безпідставно зараховані на сплату процентів, підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.

Оскільки розмір вказаних нарахувань перевищує суму нарахованої позивачем заборгованості за кредитом, що вказує на недоведеність наявності та розміру заборгованості за кредитним договором, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України також не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв