Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №152/330/26 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/330/26

Провадження №3/152/57/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 травня 2026 року м. Шаргород

Суддя Шаргородського районного суду Вінницької області Роздорожна А.Г.,

за участі секретаря судового засідання – Бабиної І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ід. № НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого,

за частиною першою статті 130, статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про наступне:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи

1. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №597747 від 21 лютого 2026 року, 21 лютого 2026 року о 17-45 год на автодорозі Р-36 між населеними пунктами с. Рахни-Лісові – с. Джурин, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Frontera, без державного номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, не виразна мова. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.

2. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 597736 від 21 лютого 2026 року, 21 лютого 2026 року о 17-45 год на автодорозі Р-36 між населеними пунктами с. Рахни-Лісові – с. Джурин, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Frontera, без державного номерного знаку, не вибрав безпечної швидкості руху, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, в результаті чого здійснив з`їзд у кювет та в подальшому допустив зіткнення з деревом, внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1 ПДР України.

3. Справи №152/330/26 (провадження №3/152/57/26) та №152/331/26 (провадження №3/152/58/26) відносно ОСОБА_1 надійшли на розгляд судді Шаргородського районного суду Роздорожної А.Г.

4. Відповідно до частини другої статті 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

5. Згідно з пунктом 6 Розділу ІІІ, інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, у разі об`єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об`єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою.

6. На підставі вищевикладеного, вважаю, що справи відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 та статтею 124 КУпАП слід об`єднати в одне провадження №152/330/26 (провадження №3/152/57/26).

7. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, 18 травня 2025 року від його представника – адвоката Сивенюка О.М. надійшло клопотання про закриття провадження у справі, згідно прохальної частини якого останній також просить розгляд справи проводити у його та ОСОБА_1 відсутність (а.с.35-40).

8. Так, згідно клопотання, адвокат Сивенюк О.М. просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 КУпАП та частиною першою статті 130 КУпАП. На обґрунтування своєї позиції захисник зазначав, що відповідальність за статтею 124 КУпАП можлива лише за умови доведення факту порушення особою Правил дорожнього руху, наявності причинного зв`язку між такими діями та наслідками у вигляді пошкодження транспортного засобу чи іншого майна, а також доведеності вини особи належними та допустимими доказами. При цьому матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що саме ОСОБА_1 21 лютого 2026 року о 17 год. 45 хв. керував транспортним засобом Opel Frontera д.н.з. б/н на автодорозі Р-36 між населеними пунктами с. Рахни Лісові – с. Джурин та допустив з`їзд у кювет із подальшим зіткненням з деревом. Навпаки, як зазначено у клопотанні, ОСОБА_1 у той час перебував у іншому транспортному засобі — Skoda Octavia, який стояв припаркованим із вимкненим двигуном, та знаходився на пасажирському сидінні. Вказане підтверджується матеріалами відеозапису, що долучений до матеріалів справи. Пояснення свідка ОСОБА_2 не містять відомостей щодо того, хто саме керував транспортним засобом Opel Frontera під час дорожньо-транспортної пригоди, а тому не підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення. Окрім цього, захисник зазначав, що рапорт працівника поліції не є належним та об`єктивним доказом вини особи, оскільки працівник поліції є представником суб`єкта владних повноважень та стороною обвинувачення. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення також не може бути беззаперечним доказом вини особи без підтвердження викладених у ньому обставин іншими належними та допустимими доказами. На підтвердження своєї позиції захисник посилався на положення ст.ст. 7, 245, 251, 252, 256 КУпАП, ст. 62 Конституції України, практику Європейського суду з прав людини, зокрема щодо стандарту доказування «поза розумним сумнівом», а також на правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи. У зв`язку з наведеним захисник просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Окрім цього, з огляду на те, що не ОСОБА_1 керував транспортним засобом, підстав вимагати в останнього пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на думку захисника, у працівників поліції не було. Відтак ОСОБА_1 правомірно відмовився пройти такий огляд.

ІІ. Оцінка Суду

9. На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення Суду надано такі докази: копії рапорту чергового Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області від 21 лютого 2026 року (а.с.4-7), відповідно до яких до чергової частини Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області надходили повідомлення з органів охорони здоров`я про дорожньо-транспортну пригоду за участю автомобіля Opel Frontera у с. Стрільники Тульчинського району Вінницької області. У рапортах зазначено, що водій транспортного засобу не впорався з керуванням та допустив зіткнення з деревом. Також вказано, що після прибуття медичних працівників, водія автомобіля забрали родичі; письмові пояснення свідка ОСОБА_2 від 21 лютого 2026 року (а.с.8, 50); копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6703209 (а.с.10, 52); копія акта огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився (а.с.12); направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров`я, у якому вказано ознаки алкогольного сп`яніння та зазначено, що особа від огляду відмовилась (а.с.13); схему місця дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якої зафіксовано місце з`їзду транспортного засобу Opel Frontera у кювет та подальшого зіткнення з деревом на автодорозі Р-36 між населеними пунктами с. Рахни Лісові – с. Джурин. (а.с.45); фототаблицю (а.с.55-56); відеозапис на DVD-R диску (а.с.15).

10. Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, Суд враховує.

11. Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

12. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

13. Суд звертає увагу на те, що частина перша статті 130 КУпАП в тому числі, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що в даному випадку інкримінується ОСОБА_1 .

14. Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

15. Суд вважає, що в матеріалах справи не знайшло підтвердження того, що ОСОБА_1 21 лютого 2026 року о 17-45 год керував транспотним засобом, порушив правила дорожнього руху, що в свою чергу призвело до ДТП. Зі змісту рапортів працівників поліції вбачається лише інформація про надходження повідомлення про ДТП та обставини, встановлені поліцейськими після прибуття на місце події. При цьому рапорти містять виклад службової інформації працівників поліції та самі по собі не можуть вважатися беззаперечними доказами вини особи. Крім того, письмові пояснення свідка ОСОБА_2 не містять чітких та однозначних відомостей щодо того, хто саме перебував за кермом транспортного засобу Opel Frontera у момент ДТП. Схема місця дорожньо-транспортної пригоди також не містить відомостей, які б підтверджували факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .. Відтак на власний розсуд оцінивши обставини, працівники поліції зробили висновок, що ОСОБА_1 причетний до ДТП та почали йому пропонувати пройти огляд на стан сп`яніння, на що він відмовився.

16. Із фрагменту відеозапису на DVD-R диску з нагрудної камери поліцейського неможливо встановити обставину, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом, оскільки відеозапис розпочинається із того, що на момент прибуття працівників поліції ОСОБА_1 перебував не за кермом транспортного засобу Opel Frontera, а знаходився на задньому пасажирському сидінні якого транспортного засобу. Подія мала місце в темну пору доби, інших можливих свідків, окрім ОСОБА_2 (який точно вказати кого він виявив за кермом транспортного засобу, що врізався в дерево, не зміг) працівниками поліції не допитано.

17. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, справа №175/1982/16-а (2а/175/10/16), адміністративне провадження №К/9901/9231/18, висловив позицію, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

18. Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

19. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі "Шабельник проти України" від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

20. Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах "Гурепка проти України (N2)" від 08 квітня 2010 року, "Лучанінов проти України" від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

21. Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

22. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

23. КУпАП визнає відсутність у діянні складу (сукупності об`єктивних і суб`єктивних ознак) адміністративного правопорушення як обставину, що виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення.

24. Приймаючи до уваги вищевикладене, вважаю, що провадження в справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з недоведеністю, що в діях ОСОБА_1 наявні події та складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 130 та статтею 124 КУпАП.

З цих підстав,

керуючись статтями 1, 9, 23, 124, 130, 247, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 та статтею 124 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю в його діях події і складу цих адміністративних правопорушень.

На постанову може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів через Шаргородський районний суд Вінницької області.

Суддя Андрея РОЗДОРОЖНА