Вирок від 20 травня 2026 р. у справі №128/3077/25 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3077/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вінниці кримінальне провадження, відомості по якому 21.09.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020050000852 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ксаверівка Вінницького району Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , маючого неповну середню освіту, одруженого, непрацюючого, інваліда третьої групи, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 21 вересня 2024 року біля 20 год. 00 хв., керуючи технічно справним мотоциклом з мотоколяскою марки «Днепр» моделі «11», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 2.1(а) Правил дорожнього руху, без посвідчення водія на право керування транспортним засобом, рухаючись по вул. Набережній, що в межах населеного пункту Ільківка Вінницького району Вінницької області, у напрямку вул. Святомиколаївська, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого втратив змогу контролювати рух керованого ним транспортного засобу, виїхав за межі проїжджої частини дороги на узбіччя, де з необережності допустив зіткнення із перешкодою – будівлею магазину, що знаходиться за адресою: вул. Набережна, 68-Б с. Ільківка Вінницького району Вінницької області.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла з мотоколяскою марки «Днепр» моделі «11», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма, забій головного мозку ІІ ступеню, пневмоцефалія, локальний субарахноїдальний крововилив зліва, локальні субдуральні геморрагічні нашарування щ обох сторін, множинні переломи кісток склепіння та основи черпа, перелом назо-вилично-орбітального комплексу справа, забійна рана лобної ділянки справа, перелом лобної кістки справа, перелом нижньої стінки лобної пазухи справа, перелом латеральної, медіальної, верхньої та нижньої стінок правої орбіти, перелом кісток носа, перелом верхньої, латеральної та медіальної стінок лівої орбіти, перелом верхньої, нижньої та латеральних стінок основної пазухи з розповсюдженням перелому на тіло основної кістки-скат, перелом клиновидних відростків основної кістки з обох сторін, перелом нижнього краю правої орбіти, перелом передніх та латеральних стінок обох гайморових пазух, перелом сосцевидного відростка зліва з розповсюдженням на ліву пірамідку. Відкрита черепно-мозкова травма, що мала місце у ОСОБА_6 за ступенем тяжкості належить до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпечності для життя, як така, що небезпечна для життя в момент заподіяння.

В дорожній ситуації, в діях водія мотоциклу з мотоколяскою марки «Днепр» моделі «11», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , вбачається невідповідність вимогам п.п. 2.3(г), 10.1, 12.1 ПДР України, які з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, ОСОБА_4 за викладених обставин порушив вимоги п.п. 2.3(г), 10.1, 12.1 ПДР України, згідно яких: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний під час руху на мотоциклі або мопеді бути в застебнутому мотошоломі й не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів (п. 2.3 (г)); перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п. 10.1); під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п. 12.1).

Порушення вимог п.п. 10.1 та 12.1 ПДР України водієм ОСОБА_4 знаходиться в причинному зв`язку з наслідками ДТП.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся. В своїх показах повністю підтвердив обставини, що викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що 21.09.2024 біля 20 год., вже було темно, він з дружиною ОСОБА_6 їхали мотоциклом з коляскою «Днепр» в с. Ільківка Вінницького району Вінницької області. Він не розрахував, перевищивши, швидкість руху на повороті, внаслідок чого мотоцикл вдарило об бордюр, від чого його відкинуло в бік за межі проїжджої частини, внаслідок чого дружина випала з мотоцикла і вдарилася, отримала тілесні ушкодження. Перешкод під час руху не було, від керування його ніхто не відволікав. У вчиненому розкаявся, просив суд його суворо не карати. Додатково вказав, що не є інвалідом першої/другої груп, має третю групу інвалідності з дитинства.

Потерпілою у даному кримінальному провадженні визнано ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні повідомила, що 21.09.2024 біля 20 год., вже була темна пора доби, вони із чоловіком – обвинуваченим ОСОБА_4 , який був за кермом, їхали з роботи на мотоциклі. Не доїжджаючи до їх вулиці, на повороті, мотоцикл наїхав на бордюр, від чого його відкинуло, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, далі вона вже не пам`ятає. Претензій до овбинуваченого у неї немає, просила обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти волі. Також додала, що обвинувачений просив у неї вибачення.

Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим, заслухавши думку учасників судового провадження, врахувавши позицію потерпілих, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та ухвалив обмежитись дослідженням характеризуючих даних на обвинуваченого. При цьому, суд виходить з того, що злочин вчинений обвинуваченим є одноепізодним, обвинувачений не має будь яких фізичних чи психічних вад, розуміє суть пред`явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявив у судовому засіданні, а відтак у даному випадку у суду відсутні сумніви щодо добровільності і істинності позиції обвинуваченого з цього питання. Обвинувачений визнає свою вину повністю, цивільний позов по справі не заявлявся.

Прокурор та потерпіла не оспорили фактичні обставини справи, їм зрозуміло неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям ОСОБА_4 , суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 , судом встановлено наступне.

Обвинувачений ОСОБА_4 на час вчинення кримінального правопорушення був повнолітнім, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий; на обліку у лікарів психіатра та нарколога не значиться; відповідно до довідки-характеристики виконавчого комітету Агрономічної сільської ради №30 від 16.01.2025 за час проживання на території сільської ради відносно ОСОБА_4 виконавчий комітет компрометуючими матеріалами не володіє, зарекомендував себе з посередньої сторони; до складу його сім`ї входить дружина ОСОБА_6 ; на момент вчинення ДТП був тверезий; не є інвалідом першої-другої груп.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

При призначенні покарання суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65-67, 68 Кримінального кодексу України щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке, згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином; вчинення суспільно небезпечного діяння проти безпеки руху та експлуатації транспорту та є злочином вчиненим з необережності; особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому; позицію потерпілої, яка є його дружиною та не має претензій до обвинуваченого, просила суворо не карати обвинуваченого; не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога; обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого; поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінального правопорушення; надання правдивих показів в суді.

Суд зазначає, що згідно положень частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 статті 65 Кримінального кодексу України, зокрема встановлено, що суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який в своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При цьому суд використовує повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами при призначенні покарання, кожна з яких є законною, застосовує принцип індивідуалізації покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта, та вважає, що обране покарання є достатнім для того, щоб засуджений довів своє виправлення.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

Відповідно до пункту 21 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України в кожному випадку призначення покарання за ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

З урахуванням наведеного, суд, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого, вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримінуємої частини статті з позбавленням права керування транспортними засобами, та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України та покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України. Визначене покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень виходячи із принципу індивідуалізації покарання та дискреційних повноважень суду.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати в загальній сумі 4775,40 грн., а саме за проведення експертиз: №СЕ-19/102-24/21896-ІТ від 20.11.2024 в сумі 2785,65 грн., №СЕ-19/102-25/3407-ІТ від 18.02.2025 в сумі 1989,75 грн..

Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.09.2024 - скасувати.

Відповідно до вимог ст. 100 КПК України та матеріалів кримінального провадження речові докази, а саме: мотоцикл марки «Днепр» моделі «11», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до технічного паспорту мотоцикла належить ОСОБА_7 , мешканцю АДРЕСА_2 , та поміщено на спеціальний майданчик для утримання транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Ботанічна, 30-32) – повернути власнику; відеозаписи «video_dahua1_21_09_2024», «video_dahua2_21_09_2024», що знаходяться на оптичному носії інформації DVD-R диску, який долучено до матеріалів кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Відповідно до ст. 65 КК України, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку ОСОБА_4 рахувати з 21 травня 2025 року, тобто з дня проголошення вироку.

Скасувати, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.09.2024, арешт з майна – мотоцикла марки «Днепр» моделі «11», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Речовий доказ – мотоцикл марки «Днепр» моделі «11», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який поміщено на спеціальний майданчик для утримання транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Ботанічна, 30-32) – повернути ОСОБА_4 ..

Речовий доказ – відеозаписи «video_dahua1_21_09_2024», «video_dahua2_21_09_2024», що знаходяться на оптичному носії інформації DVD-R диску, який долучено до матеріалів кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертиз на загальну суму 4775 (чотири тисячі сімсот сімдесят п`ять) гривень 40 копійок.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після проголошення направити потерпілому, якщо він не був присутній при його проголошенні.

Суддя ОСОБА_1