Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №725/3633/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Суд: Чернівецький районний суд міста Чернівців

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 17 травня 2026 р.

Справа: №725/3633/26

Суддя: Федіна А. В.

Єдиний унікальний номер 725/3633/26

Номер провадження 3/725/749/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м.Чернівців в складі:

головуючої судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.

та особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 29.03.2026 року о 02 год. 26 хв. в м.Чернівці по вул.Руській, 290 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Зафіксовано зупинку транспортного засобу на бодікамеру 486889, 476055. Порушення вчинено повторно протягом року, водій ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності рішенням №715/1952/25 від 04.08.2025 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області.

Такі дії ОСОБА_1 згідно вказаного протоколу кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав та пояснив, у час та місці, що вказані у протоколі, він не керував транспортним засобом, а спав у ньому, щоб не порушував комендантську годину, адже він до пізна перебував у відпочинковому комплексі «Лотос» звідки його привіз знайомий на його автомобілі. Близько другої години ночі він вийшов з автомобіля за потребою та його помітили працівники поліції, які безпідставно вважали, що він керував автомобілем. На його заперечення факту керування транспортним засобом працівники поліції не реагували.

Також, ОСОБА_1 надав суду пояснення аналогічні змісту письмового клопотання про закриття провадження у справі з доповненнями. Зокрема, зазначав, що матеріали справи не містять доказів керування ним автомобілем марки Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_1 , а також ним оскаржується постанова поліції про накладення на нього адміністративного стягнення по факту керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування.

Відповідно до п. 4 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці справи про адміністративне правопорушення до розгляду вирішує питання чи витребувано необхідні додаткові матеріали.

У відповідності до вимог ст.251 КУпАП адміністративний матеріал повинен містити фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною другою вказаної статті передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог п. 2.5, пп. в) п. 2.9 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Таким чином, законодавець зобов`язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння, а відмова від проходження такого огляду тягне за собою відповідальність передбачену ст. 130 КУпАП.

У відповідності до вимог п. 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Отже доказуванню в даній справі підлягає факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом та дотримання встановленої процедури документування огляду водія на стан сп`яніння.

У відповідності до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 4, 5 розділу ІІ наказу МВС України від 18.12.2018 року № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що при документуванні вказаного правопорушення велась відеофіксація та зупинку транспортного засобу зафіксовано на бодікамеру 486889, 476055 і до матеріалів справи долучено відповідні відеозаписи.

Натомість, на підставі наявних в матеріалах справи доказів не представляється можливим встановити факт керування 29.03.2026 року о 02 год. 26 хв. в м.Чернівці по вул.Руській, 290 ОСОБА_1 транспортним засобом марки Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_1 , адже відеозапис розпочинається 29.03.2026 року о 02 год. 26 хв. з моменту зупинки ОСОБА_1 , який біг вулицею, адже працівник поліції звернувся до нього з питанням: «Куди ви біжете?». В продовж всього відеозапису жодного разу не зафіксовано перебування ОСОБА_1 ні в салоні автомобіля Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_1 ні поруч з вказаним авто, при цьому ОСОБА_1 постійно наголошував на тому, що автомобілем не керував.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підставі яких можна було б спростувати пояснення ОСОБА_1 зафіксовані на відео про те, що він не керував автомобілем, матеріали справи не містять.

Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

У відповідності до роз`яснень, які містяться у абз. 3 п. 27 Постанови №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті» під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Така правова позиція узгоджується з визначенням у п.1.10 ПДР України поняття механічний транспортний засіб - як транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна.

Отже, матеріалами справи не підтверджено того факту, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а отже відсутні підстави вважати, що останній є суб`єктом правопорушення по факту обставин викладених у протоколі, зокрема щодо порушення вимог п. 2.5 ПДР України по факту відмови водія від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на вимогу працівників поліції.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинуваченого у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998р. (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоби, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа вчинила правопорушення, яке ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Отже, наведені вище обставини виключають наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 9, 247, 251, 252, 268, 283-285, 294, 130 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Чернівецький районний суд м.Чернівці протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua