Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №645/1512/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/1512/26

Провадження № 2-др/645/26/26

Д О Д А Д К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого-судді Мартинової О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Кривченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» – адвоката Андрущенка Михайла Валерійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №645/1512/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

25.02.2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» – Андрущенко М.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 26620,50 грн. та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Заочним рішенням Немишлянського районного суду міста Харкова від 06.05.2026, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за Кредитним договором №8696870725 від 05.07.2025 року у розмірі 15870 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят) гривень 50 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5000 грн.00 коп. та заборгованості по відсоткам у розмірі 10870 грн. 50 коп. В іншій частині позовних вимог – відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» судовий збір у розмірі 1087 грн. 19 коп.

12.05.2026 року до Немишлянського районного суду міста Харкова, через підсистему «Електронний суд», надійшла заява представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» – адвоката Андрущенка М.В., якою просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 18.05.2026 року заяву представника позивача – Андрущенка М.В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу призначено до розгляду.

Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.

Представник позивача в заяві просить розглянути справу без його участі.

19.05.2026 року через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 надала заперечення щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, якими просила суд відмовити в задоволенні зазначеної заяви або зменшити розмір витрат, оскільки заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Вказала, що справу було розглянуто у спрощеному провадженні, вона не є складною, а позовні вимоги задоволено частково. Крім того зазначила, що нею вживаються заходи щодо добровільного виконання рішення суду та погашення заборгованості. Просила врахувати принцип розумності та співмірності судових витрат.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч.ч.2, 3, 4 ст. 270 ЦПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, дійшов висновку про наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Так, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 абзаци перший та другий підпункту 3.2. пункту 3 мотивувальної частини (справа про право на правову допомогу) вказав, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до частини першої статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Система правничої допомоги в Україні побудована таким чином, що вона може бути надана на безоплатній основі або за оплату.

Зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, суб`єктів, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги визначає Закон України «Про безоплатну правничу допомогу» від 2 червня 2011 року № 3460-VI.

Особи, які не є суб`єктами права на безоплатну правничу допомогу, відповідно до зазначеного закону, захищають свої права, свободи, інтереси в суді самостійно або користуючись правничою допомогою у тому числі й за оплату. Тож такі особи несуть витрати, пов`язані з участю осіб, які здійснюють представництво їх інтересів у справі.

Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно п.9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

Судом встановлено, що представником позивача у позовній заяві було вказано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

13.05.2026 року до Немишлянського районного суду міста Харкова, через підсистему «Електронний суд», надійшла заява представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» – адвоката Андрущенка М.В., якою просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Отже, вимога щодо розподілу судових витрат на правову допомогу була заявлена до винесення рішення по суті, а заява про ухвалення додаткового судового рішення, яка розглядається, разом з відповідними доказами подана в п`ятиденний строк після прийняття рішення.

Представником позивача у встановленому законом порядку подані документи на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію договору про надання правничої допомоги №06-05/2025 від 06.05.2025 року, копію заявки № 3800110728 від 28.01.2026, копію платіжної інструкції №6 від 11.05.2026, копію акту приймання – передачі наданих послуг до договору №06-05/2025 про надання правничої допомоги від 08.05.2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд враховує складність судової справи, об`єм наданої правничої допомоги та ціни позову.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Так, з заяви представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що останній просить стягнути з відповідача 5000,00 грн. за надання юридичних послуг.

Суд не погоджується з заявленою адвокатом сумою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. та її розрахунком, вважає її завищеною, необґрунтованою, не співмірною зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт а тому такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 2000,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Із змісту правової позиції Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 вбачається, що при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Також, при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує складність справи, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, задоволення позовних вимог частково, доводи відповідача, що викладені у запереченнях про стягнення витрат на правову допомогу, які спростовуються матеріалами справи, а тому вважає, що вимоги сторони позивача підлягають частковому задоволенню на суму 2000 грн. На думку суду, такий розмір витрат є співмірним із заявленими вимогами, складністю справи та проведеною адвокатом роботою.

Керуючись ст. ст. 89, 133, 134, 137, 141, 247, 263, 270, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» – адвоката Андрущенка Михайла Валерійовича про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень:http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», код ЄДРПОУ 44127243, юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10Є, 2 поверх, оф. 5.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О. М. Мартинова