Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №624/225/26 — Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/225/26

№ провадження 2/624/218/26

РІШЕННЯ

іменем України

селище Кегичівка 22 травня 2026 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/225/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 ,

відповідач: ОСОБА_3 ,

представник відповідача: ОСОБА_4 .

вимоги позивача: про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції сторін.

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою в якій просить стягнути на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 20000,00 грн щомісяця, по 10000,00 грн на дитину, починаючи з дня пред`явлення заяви і до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, «15» липня 2024 року Лоботинським міським судом Харківської області було ухвалено рішення суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Від даного шлюбу у сторін є спільні неповнолітні діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На даний час спільні діти проживають разом із позивачем та перебувають на повному забезпеченні у заявниці.

Станом на момент подання цієї заяви між сторонами не досягнуто згоди щодо належного матеріального утримання та участі у вихованні їхніх спільних неповнолітніх дітей. Відповідач фактично ухиляється від виконання обов`язку щодо утримання дітей та не бере участі у їх фінансовому забезпеченні. Усі основні витрати, пов`язані із забезпеченням належних умов для проживання та розвитку синів, зокрема витрати на харчування, придбання одягу та взуття, лікування, медичні обстеження, навчання, а також інші необхідні витрати, несе позивач одноосібно. З метою належного захисту прав та інтересів дітей, а також забезпечення регулярної та достатньої матеріальної допомоги, позивач звертається до суду з вимогою про стягнення з відповідача аліментів у законному розмірі.

Таким чином, дітям повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Такий рівень позивач одна не зможе забезпечити дітям, тому батько, який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти у розмірі 20000,00 грн щомісячно, по 10000,00 грн на дитину.

Відповідач офіційно працює, проте місце роботи та розмір свого щомісячного грошового забезпечення не повідомляє. З метою забезпечення постійного, достатнього та гарантованого рівня матеріального утримання дітей, керуючись положеннями СК України, прошу суд визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 20000,00 грн щомісячно, а саме по 10000,00 грн на кожну дитину, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.

Крім того, відповідач є платоспроможним та має достатній майновий стан для виконання обов`язку щодо належного утримання дітей. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Витягами з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ щодо зареєстрованих транспортних засобів, відповідачу належать на праві власності чотири земельні ділянки, два житлові будинки та три автомобілі. Наведені докази підтверджують наявність у відповідача достатніх матеріальних можливостей для сплати аліментів у заявленому розмірі та забезпечення належного рівня життя своїх дітей.

Встановлення аліментів у твердій сумі гарантує, що діти отримуватимуть визначений розмір коштів щомісяця, незалежно від обставин на боці платника. Діти мають стабільні потреби, які не залежать від доходу відповідача: харчування, одяг, навчання, медицина, гуртки, секції тощо. Тверда сума дозволяє забезпечити ці витрати на постійній основі.

20 травня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якому просить відхилити заперечення відповідача, викладені у відзиві, як юридично необґрунтовані та такі, що суперечать нормам чинного законодавства та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Обґрунтувавши, що сам відповідач підтверджує цей факт у відзиві, одночасно зазначаючи, що позивачка «має право на половину майна», - тобто фактично визнає його існування та значну вартість. Відповідно до ч. 2 ст. 39 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю, що лише підкреслює рівний обов`язок обох батьків щодо утримання дітей. Окремої уваги заслуговує питання автомобіля.

Зі скриншотів, доданих самим відповідачем до відзиву, вбачається, що 03 квітня 2026 року відбувся продаж транспортного засобу CHERY QQ (держ. номер НОМЕР_1 ), власником якого значиться ОСОБА_3 . Відповідач у відзиві зазначає, що авто «передано на потреби ЗСУ», проте документи підтверджують саме продаж, а не безоплатну передачу. Отже, відповідач отримав кошти від відчуження цього майна, приховавши цей дохід від суду.

Разом з тим, відповідач не надав суду жодного належного доказу свого фактичного доходу: ні довідки про заробітну плату, ні відомостей з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, ні іншого документа.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається. Голослівне посилання на неможливість сплачувати понад 7000,00 грн не є доказом у розумінні ст. 76 ЦПК України та не може бути підставою для зменшення аліментів.

Виїзд матері з дітьми до Австрії зумовлений збройною агресією проти України та необхідністю убезпечити дітей. Навчання дітей у австрійській школі є законним і виправданим в умовах воєнного стану.

Сума 10000,00 грн на місяць на одну дитину з урахуванням реалій 2026 року є не завищеною, а лише достатньою для покриття базових потреб: харчування, одягу, взуття, медицини, освіти, розвитку та дозвілля.

Відповідач, маючи у власності чотири ділянки, два будинки та автомобілі, є платоспроможною особою, і сума 10000,00 грн на дитину є для нього реально досяжною. Пропозиція відповідача сплачувати 3500 грн на дитину є свідомою спробою мінімізувати аліментний обов`язок. Така сума є явно недостатньою для гармонійного розвитку дитини та суперечить меті аліментного законодавства

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 7000,00 грн, по 3500 грн на кожну дитину щомісячно.

Відзив обґрунтовано тим, що спір виник щодо стягнення аліментів на двох дітей, звертає увагу суду що позивачка разом із дітьми знаходиться за кордоном і виховувати дітей у дусі любові до батьківщини відвідуючи школу у іншій державі Австрії не на рідній мові, не зрозуміло, а також перебуваючи на території Австрії, вона разом з дітьми повинна була стати на облік, як біженець та отримувати відповідні виплати від тої держави, де вона перебуває, як на себе, так і на дітей, але про це чомусь позивачка не вказує про цей статус і отримує від держави Австрії на дітей, на їх утримання, по 500 Євро в місяць.

Відповідач вказує стосовно нерухомості, то останньому було подаровано одну земельну ділянку в розмірі 10 соток, а інша нерухомість це придбані у шлюбі разом з позивачем, одне з авто передано ще раніше на потреби ЗСУ і тепер 03 квітня 2026 року завершено його переоформлення, але і автомобілі придбані у шлюбі, і позивачка на все придбане майно має право на половину.

Відповідач являється священником Православної Церкви України, яка являється не прибутковою організацією, але він зможе ходити на підробітки з метою виплати присуджених судом коштів, але в сумі 20000,00 грн не має змоги.

Зазначає, що вже більше трьох років він не бачив своїх дітей, так як позивачка не відпускає до нього, але відповідно до вимог СК України, він як батько також має право приймати участь у їх вихованні, що позивачкою ігнорується.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

03 березня 2026 року позивачка в особі представника звернулося до суду з позовом.

Ухвалою суду від 04 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01 квітня 2026 року.

Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року поновлено строк для подання відзиву. Прийнято відзив відповідача ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 у даній справі до розгляду.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, належно повідомлені про його місце, дату і час, натомість надали заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність, окрім того:

представник позивача - позовні вимоги підтримує повністю;

представник відповідача – прийняти рішення з урахуванням відзиву.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом встановлено, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спільні неповнолітні діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 (а.с.5-6).

Заочним рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 15 липня 2024 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано. Рішення набрало законної сили 28 січня 2026 року (копія, а.с.7-8).

Діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживають разом з позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками з перекладом (копії, а.с.9-23).

Відповідач ОСОБА_3 має у власності три автомобілі марок: HYUNDAI TUCSON, CHERY QQ, SUZUKI GRAND VITARA, що підтверджується витягами з МВС від 27 лютого 2026 року (а.с.24-26).

Також відповідач має у власності нерухоме майно, а саме: земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий № 6311200000:31:044:1017 (а.с. 27-28); земельна ділянка площею 0,0116 га, кадастровий № 6311200000:31:044:1018 (а.с.29-30) земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий № 6311200000:33:016:0257 (а.с.31-32), земельна ділянка площею 0,1168 га, кадастровий № 6311200000:33:016:0258 (а.с.33-34); житловий будинок , загальною площею 40 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 37-38), та у спільній частковій власність, розмір частки 1/5 житлового будинку загальною площею 126 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.35-36), що підтверджується інформаціями з ДРРП на нерухоме майно від 27 лютого 2026 року.

Також в судовому засіданні досліджено викопіювання повідомлення щодо переоформлення автомобіля CHERY QQ державний номер НОМЕР_1 . – 03 квітня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Сімейного кодексу України.

За визначенням ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Ч .3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом, чим декларується принцип «змагальності сторін у цивільному процесі».

Відповідно до ст. 180, 181, 182, 183 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів, відповідно до ст. 182 СК України, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Позивачем надано беззаперечні докази високого рівня матеріального достатку відповідача, а саме перебування у власності такої кількості нерухомості та автотранспорту свідчить про наявність у відповідача значних фінансових ресурсів.

Щодо посилання відповідача на перереєстрацію автомобіля CHERY QQ (03 квітня 2026 року), суд зазначає, що вказана дія відбулася під час судового розгляду справи, що може свідчити про намір зменшити розмір аліментів, більш того, доказів про безкоштовне відчуження одного з автомобілів (на потреби ЗСУ) матеріали справи не містять

Щодо аргументів про те, що майно придбане у шлюбі, суд зазначає, що право позивачки на частку у спільному майні є предметом окремого спору про поділ майна. Наявність цього права жодним чином не звільняє відповідача від його обов`язку утримувати дітей.

Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку платника аліментів. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу), приблизний перелік яких наводиться у частині 1 даної статті (Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі). Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері або батька може призвести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошові сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини. Також доцільно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у випадку отримання платником аліментів заробітку або доходу повністю в натурі або в іноземній валюті, що можна віднести до інших обставин, які мають істотне значення.

При отриманні доходу в натурі проводиться грошова оцінка такого натурального надання особі, а потім з отриманих сум стягуються аліменти. Проте вартість натурального надання може суттєво варіюватися, а крім того, щомісяця вчиняти переоцінку натурального надання дуже складно. Тому замість частки від доходу платника аліментів у якості аліментів суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін. Неможливість визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) може виникнути, наприклад у випадках, коли платник аліментів постійно проживає на території іноземної держави та відомості про його доходи отримати неможливо. Ускладненим та водночас таким, що порушує інтереси дитини, є стягнення аліментів у випадках, коли платник аліментів приховує свої доходи з метою ухилення від їх сплати.

Відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 459/2181/17, який підлягає врахуванню судом першої інстанції відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку суперечить вимогам сімейного законодавства.

При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, про що у свою чергу наголошує постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (п. 17).

Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, може бути згодом збільшений чи зменшений судом на вимогу як платника аліментів, так і одержувача аліментів.

Держава Україна проголошуючи такий принцип сімейного права, як державна охорона кожної дитини, яка позбавлена належного батьківського піклування, реалізує його в одному із положень даної статті СК. Зокрема ч. 3 встановлює, що якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Крім того, згідно зі статтею 180 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 20000,00 грн, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік», розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років 3512,00 гривень.

Крім того, суд роз`яснює, що розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Частиною першою ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема й розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно ч. ч. 1-3 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Отже, даних про те, що відповідач сплачує аліменти на інших дітей чи непрацездатних батьків чи неможливість сплачувати аліменти за станом здоров`я, суду не надано, а тому суд вважає, що відповідач має реальну можливість надавати матеріальну допомогу позивачу на утримання дітей до досягнення ними повноліття.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що обов`язок щодо утримання спільних дітей покладений на обох батьків в рівних частинах.

Діти проживають з матір`ю у м. Відень (Австрія), суд враховує, що вартість життя, харчування, медичного обслуговування та освітніх послуг у країнах ЄС значно перевищує аналогічні витрати в Україні.

Суд відхиляє аргументи відповідача про отримання позивачкою виплат від держави Австрія як підставу для зменшення аліментів. Державна допомога є додатковим ресурсом дитини, тоді як аліменти це обов`язок батьків, щодо утримання дітей, згідно ст. 180 СК України.

Відомостей про доходи, отримані позивачем, а також понесені нею щомісячні витрати на утримання дітей, до позовної заяви не додано. Доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов`язку утримувати дітей (доход дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків і забезпечує повністю її потреби), також не надано.

Таким чином, під час розгляду справи сторонами не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують дійсний майновий стан кожного із сторін, у зв`язку з чим, суд вважає, що визначений позивачем розмір аліментів у сумі 10000,00 грн на кожну дитину щомісячно є належним чином не обґрунтований та значно завищеним.

З урахуванням обставин справи, враховуючи вік дітей, їх потреби та враховуючи, що відповідач перебуває у працездатному віці та батьки зобов`язані у рівній мірі забезпечувати дітей усім необхідним, суд вважає, що відповідач спроможний надавати позивачу аліменти на утримання спільних дітей у розмірі 5000,00 грн на кожну дитину щомісячно, що буде об`єктивним, необхідним, достатнім та справедливим розміром стягнення аліментів.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Датою подачі позову є 03 березня 2026 року і саме з цієї дати підлягають стягненню аліменти на утримання дітей.

Беручи до уваги викладене та той факт, що кожен з батьків повинен виконувати свій обов`язок з утримання дитини належним чином та у рівній мірі нести витрати на дитину, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи стягнення з 03 березня 2026 року, тобто з моменту звернення позивача до суду і до досягнення дітьми повноліття, на користь матері ОСОБА_1 , що буде об`єктивним, необхідним, достатнім та справедливим розміром стягнення аліментів з урахуванням встановлених обставину справі.

Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

На підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, у зв`язку з тим, що позивачка звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки суд дійшов до часткового задоволення (на 50%), то судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача у розмірі 665,60 грн, інша частина компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст. 181-182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 12, 19, 81, 141, 223, 258, 265, 280-282, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 10000,00 грн щомісяця, по 5000,00 грн на кожну дитину, починаючи з 03 березня 2026 року і до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України або через Кегичівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ,

представник позивача: ОСОБА_2 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_5 ,

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ,

представник відповідача: ОСОБА_4 .

Суддя Н.М. Куст