Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №619/1945/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1945/26

провадження № 2/619/1366/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

22 травня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.

за участюсекретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 619/1945/26

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ»;

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позов про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції позивача.

25 березня 2026 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», через систему «Електронний суд», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 8842235 від 09.03.2025 у розмірі 42 972,32 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подавав.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

10 квітня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено перше судове засідання на 09 год 05 хв 22 травня 2026 року. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 08 травня 2026 року, але не менше п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 13 травня 2026 року. Запропоновано відповідачу подати до суду в строк до 18 травня 2026 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Витребувано докази.

27 квітня 2026 року АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» на виконання ухвали від 10.04.2026 надало лист № 46/12-11/56202/2026/БТ від 21.04.2026 у якому повідомлено про те, що в установі АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкрито банківський рахунок, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 . При цьому, надано в надрукованому вигляді інформацію щодо інших банківських платіжних карток та підтверджуючий документ зарахування 15 000,00 грн та 5 000,00 грн на банківський рахунок, для обслуговування якого емітовано вказану платіжну картку. Додатково повідомлено, що номер телефону НОМЕР_3 міститься в анкетних даних та є фінансовим номером.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. На адресу місця проживання відповідача судом була направлена судова повістка разом з копіями відповідних документів, яка відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана 21.04.2026. Крім того, відповідач повідомлений про час та місце судового засідання шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді у додаток «Viber», та на його електронну адресу, які доставлено 10.04.2026.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив справу розглядати у відсутність представника ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання та не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

09.03.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі - ТОВ «АВЕНТУС») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8842235 на суму 15 000,00 грн.

03.12.2025 між ТОВ «АВЕНТУС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 03122025 , відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 09.03.2025 між ТОВ «АВЕНТУС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8842235 на суму 15 000,00 грн.

Оскільки Кредитний договір укладено в електронній формі, порядок його укладення регулюється положеннями Закону України «Про електронну комерцію», який визначає особливості оформлення таких правочинів.

Відповідач приєднався до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора C7231, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину.

В свою чергу, Первинний кредитор також підписав Кредитний договір шляхом накладення аналогу власноручного підпису та відтиску печатки уповноваженої особи, що погоджено сторонами при укладенні Кредитного договору.

З урахуванням викладеного, наявність підписів сторін на Кредитному договорі свідчить про їхню свідому волю та прийняття умов договору, а також підтверджує, що Кредитодавець повідомив відповідача про всі умови надання кредиту у порядку, встановленому чинним законодавством України. Таким чином, позивачем доведено факт укладення Кредитного договору між Первісним кредитором та відповідачем, що підтверджує чинність договору та прийняття його умов обома сторонами.

На виконання умов Кредитного договору, 09.03.2025 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» на платіжну картку № НОМЕР_2 відповідача.

Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 20 000,00 грн.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Повідомленням від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» з відміткою та листом №11896/25-Е від 09.12.2025 з відміткою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

Із витребуваної судом інформації з АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» установлено, що на ім`я ОСОБА_1 . Банком відкрито банківський рахунок, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 . Надана платіжна інструкція підтверджує зарахування 15 000,00 грн від 10.03.2025 та 5 000,00 грн від 11.03.2025 на банківський рахунок, для обслуговування якого емітовано вказану платіжну картку.

Таким чином позивачем було перераховано на рахунок відповідача кредитні кошти у загальному розмірі 20 000 грн згідно умов договору.

03.12.2025 між ТОВ «АВЕНТУС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 03122025, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 03.12.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 03.12.2025 до Договору Факторингу 1 (Додаток №9, № 10), до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Оскільки Реєстр Боржників №Б/Н від 03.12.2025 до Договору Факторингу 1 містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, надано Витяг з Реєстру Боржників, що містить лише дані Відповідача

Згідно з умовами Кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором.

Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, становить - 52 972,32 грн, яка складається з: 19 640,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 23 332,32 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 10 000,00 грн - заборгованість за штрафними.

Позивач звертає увагу на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 42 972,32 грн.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтями 7 та 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

Відповідно до ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

09.03.2025 ОСОБА_2 підписав Договір № 8842235 про надання споживчого кредиту шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором C7231.

Отже встановлено, що між ТОВ «АВЕНТУС» та відповідачем укладено договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодився з ними.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за Кредитним договором ОСОБА_2 порушує взяті на себе зобов`язання за цим Договором.

Як убачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором у добровільному порядку.

Отже, оскільки відповідач порушив зобов`язання, встановлені Кредитним договором, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим Договором в матеріалах справи відсутні, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості по кредиту у розмірі 42 972,32 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 7 000,00 грн.

Так, згідно наявного в матеріалах справи Договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 20.01.2026 між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 3.3 договору про надання правової допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 3.4. після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.

Додатковою угодою № 25771507480 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 погоджено, що адвокат здійснює представництво інтересів клієнта у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8842235 від 09.03.2025, укладеним з ОСОБА_1 .

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 15.02.2026 клієнту ТОВ «Юніт Капітал» було надано виконавцем - Адвокатським бюро «Тараненко і партнери» такі послуги: складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8842235 від 09.03.2025 - 2 год - 5000 грн; вивчення матеріалів справи -2 год - 1000 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором - 1 год. 500 грн; підготовка та подача клопотання про витребування інформації щодо зарахування коштів за кредитним договором - 1 год. 500 грн. Всього 7000 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 1 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Відповідно дост. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором № 8842235 від 09.03.2025 у розмірі 42 972 (сорок дві тисячі дев`ятсот сімдесят дві) гривень 32 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 1 000,00 грн (одна тисяча).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, ідентифікаційний код 43541163;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 22 травня 2026 року.

Суддя Є. А. Болибок