Вирок від 21 травня 2026 р. у справі №346/2574/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2574/26

Провадження № 1-кп/346/643/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, без фіксування провадження за допомогою технічних засобів,

розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026096180000083, в якому ОСОБА_2 (яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Молодилів Коломийського району Івано-Франківської області; місце проживання: АДРЕСА_1 ; неодружена; освіта середня; згідно ст. 89 КК України раніше не судима; не працевлаштована; на обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває) обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, а сторонами та іншими учасниками кримінального провадження, є: з боку обвинувачення - прокурор: ОСОБА_3 , з боку захисту - обвинувачена: ОСОБА_2 , її захисник: ОСОБА_4 та потерпілий: ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

28 квітня 2026 року близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила словесний конфлікт із знайомим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин. У ході словесного конфлікту у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю ОСОБА_5 , ОСОБА_2 діючи умисно усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання щодо здоров`я потерпілого, 28.04.2026 року близько 21 години 35 хвилин нанесла 4 удари кухонним ножем із пластиковими накладками червоного, синього та білого кольорів, який лежав на столі в область спини останнього.

В результаті своїх протиправний дій ОСОБА_2 спричинила ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани спини, які відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України: умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що обвинувачена ОСОБА_2 , в осудному стані, вчинила кримінальне правопорушення, яке правильно кваліфіковано прокурором за частиною 2 статті 125 КК України. І у вчиненні цього правопорушення винен саме ОСОБА_2 .

Щодо покарання.

Обставин, які б виключали кримінальну протиправність діяння ОСОБА_2 або звільняли її від кримінальної відповідальності чи від покарання судом не встановлені, а тому ОСОБА_2 підлягає покаранню за вчинене кримінальне правопорушення за ч.2 ст.125 КК України.

Суд погоджується із прокурором у тому, що обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_2 та передбачені частиною 1 статті 67 КК України, відсутні. Але разом з цим, має місце обставина, яка на підставі пункту 1 частини 1 статті 66 КК України відноситься до обставин, які пом`якшують її покарання, зокрема: щире каяття обвинуваченої, що знайшло своє підтвердження у матеріалах кримінального провадження.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, і суд враховує, що: покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (частина 1); покарання має на меті не тільки кару і виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2); покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (частина 3).

Разом з цим суд застосовує і положення статті 65 КК України за якими: Суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (частина 1); особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина 2); підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу (частина 3); більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень.

При цьому застосовуючи вказані норми кримінального права, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, щодо правильного їх застосування, викладений ним у постанові від 26.06.2018 року у справі № 570/3743/15-к, в якій зазначається, що покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тож вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_2 покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 125 КК України, суд виходить з наступного:

- суд враховує, що санкція частини 2 статті 125 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк;

- суд враховує положення Загальної частини КК України, які є застосовними для призначення покарання ОСОБА_2 у цій справі, що вказані вище та нижче за текстом;

- суд враховує конкретні обставини (що вказані у формулюванні обвинувачення), за яких ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке за ступенем тяжкості, в силу положень частини 2 статті 12 КК України, є кримінальним проступком та кваліфікуються за частиною 2 статті 125 КК України;

- суд враховує, що ОСОБА_2 вчинила інкриміноване йому кримінальне правопорушення умисно, тобто з прямим умислом, і наслідком її діяння було порушення права людини на недоторканість. Разом з цим, ОСОБА_2 визнала свою вину добровільно;

- суд враховує, що обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_2 та передбачені частини 1 статті 67 КК України, відсутні;

- але разом з цим, суд враховує, що обставиною, яка на підставі пункту 1 частини 1 статті 66 КК України відноситься до обставин, які пом`якшують покарання, є щире каяття ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Молодилів Коломийського району Івано-Франківської області; місце проживання: АДРЕСА_1 ; неодружена; освіта середня; згідно ст. 89 КК України раніше не судима; не працевлаштована; на обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває.

Таким чином, з урахуванням викладених судом обставин, які він застосовує у їх сукупності для призначення ОСОБА_2 покарання, суд вважає, що найменш суворий вид покарання, що передбачений частиною 2 статті 125 КК України, тобто штраф, при цьому з урахуванням частини 2 статті 53 КК України у розмірі - 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що на підставі п.5 підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України складає 1700 гривень, оскільки 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян складає 17 гривень, а 100 - саме 1700 гривень) є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Щодо речових доказів і документів.

В силу положень частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатись до набрання рішенням законної сили. При цьому, частина 9 статті 100 КПК України прямо передбачає, як суду треба вирішити питання про долю конкретних речових доказів і документів.

Тож, на виконання положень частини 9 статті 100 КПК України, суду слід вирішити долю речових доказів і документів наступним чином.

Речові докази у вигляді: кухонного ножа із пластиковими накладками червоного, синього та білого кольорів із плямами РБК – конфіскувати; 4 сліди папілярних візерунків, які поміщені до паперового спец. пакету - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Інші процесуальні питання.

Підстави, для вирішення судом інших питань, передбачених ст.368 КПК України - відсутні.

Отже, керуючись статтями 290-293,318-371,373-377,381,382,392-395,532 КПК України суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_2 винуватою у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_2 , за вчинене нею кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України основне покарання у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.

Речові докази, у вигляді кухонного ножа із пластиковими накладками червоного, синього та білого кольорів із плямами РБК – конфіскувати; 4 сліди папілярних візерунків, які поміщені до паперового спец.пакету - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ч.1 ст.394 КПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку надіслати всім учасникам судового провадження.

Учасники судового провадження, також, мають право отримати копію вироку в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області.

Суддя: ОСОБА_1