Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №214/7898/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7898/25

2/214/1578/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 травня 2026 року м.Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Малаховської І.Б.,

за участю секретаря судового засідання – Улятовської М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, цивільну справу №214/7898 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в результаті ДТП, в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу,

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

В обґрунтування позову зазначив, що 01.02.2014 близько 17:50 год водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Деу Ланос р/н НОМЕР_1 допустив порушення Правил дорожнього руху, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем Мерседес-Бенц р/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , який по інерції продовжив рух та здійснив зіткнення з автомобілем Шкода Октавія р/н НОМЕР_3 під керуванням позивача ОСОБА_1 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.02.2024 у справі №214/1212/24 відповідача було визнано винним у вказаному ДТП.

Вказує, що у зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 не була застрахована, після події ДТП позивач тривалий час вимушений був чекати відшкодування завданої матеріальної шкоди. Звертає увагу на те, що він пояснював відповідачу, що працює у службі таксі і пошкоджений автомобіль є для нього єдиним джерелом доходів, що простій автомобіля через ремонт після ДТП має дуже негативні наслідки в плані можливості заробітку.

Після тривалих перемовин та чекання відповідач сплатив позивачу суму завданого матеріального збитку, хоча насправді вказана сума і не покриває 100% завданого збитку.

Протягом тривалого часу у зв`язку з пошкодження автомобіля позивачу довелося самостійно шукати гроші на ремонт транспортного засобу, у зв`язку з чим позивач тривалий час не мав можливості отримувати дохід та утримувати власну родину, через що у нього почалися проблеми з нервами, він вночі не міг спокійно спати. Від нецільового використання сімейних коштів постраждали, окрім самого позивача і члени його родини, що призвело до розладу стосунків у сім`ї.

Розмір заподіяної моральної шкоди позивач оцінює в 50 000,00 грн, та просить стягнути цю суму з відповідача на користь позивача, а також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по справі.

У відзиві на позовну заяву, відповідач ОСОБА_2 , просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. При цьому, відповідач зазначає, що позивач не навів доказів того, що описані ним моральні страждання виникли внаслідок саме ДТП, яка мала місце 01.02.2024, а не внаслідок впливу інших факторів, не пов`язаних з ДТП.

Відповідач вказує на те, що після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.02.2024, він, як особа, причетна до її виникнення, усвідомлюючи свою відповідальність, будучи добросовісною людиною, в рамках досудового врегулювання спору, 06 березня 2024 року сплатив позивачу суму грошових коштів в порядку відшкодування шкоди, розмір якої було самостійно оцінено позивачем.

Факт отримання позивачем грошових коштів у сумі 20 000 грн, 200 доларів США, 50 Євро, 800 грн та відсутності будь-яких майбутніх претензій до відповідача підтверджується власноруч написаною позивачем розпискою від 06.03.2024 (завірена копія додана до відзиву). Розписка є беззаперечним доказом того, що цивільно-правовий спір щодо наслідків ДТП був вирішений в повному обсязі. Натомість позивач, отримавши грошові кошти діє недобросовісно, вимагаючи відшкодування моральної шкоди, оскільки на час отримання коштів, останній не висловлював жодних претензій щодо моральних страждань, які підлягають додатковому відшкодуванню. Вважає, що розмір заявленої позивачем моральної шкоди не відповідає принципам добросовісності, розумності та справедливості, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди, внаслідок ДТП, що мала місце 01.02.2024 та не довів наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та описаними у позові моральними стражданнями.

Звертає увагу на те, що у позовній заяві і у постанові суду від 28.02.2024 невірно зазначена його дата народження: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », місце народження: «с.Широке Широківського району Дніпропетровської області» та РНОКПП: « НОМЕР_4 », тоді як він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Водяне Широківського району Дніпропетровської області та правильним є РНОКПП НОМЕР_5 , що може свідчити про участь позивача в іншій дорожньо-транспортній пригоді та отримання моральних страждань, внаслідок подій, до яких ОСОБА_2 не має відношення.

Окрім того, відповідач вказує на те, що з метою захисту своїх прав від необґрунтованого позову позивача він звернувся за правовою допомогою до адвоката Артеменка С.Ю. з яким уклав договір про надання правової допомоги №35-25 від 15.11.2025. За надання адвокатом правової допомоги відповідачем було сплачено адвокату 10 000 грн, що підтверджено квитанцією №01 від 15.11.2025. Послуга адвоката за ознайомлення з матеріалами справи та додатками до неї становить 4000 грн та складення відзиву на позов становить 6000 грн, що разом складає 10000 грн, які він просить стягнути з позивача на свою користь.

Ухвалою суду від 15.10.2025 у справі відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, відповідач у заяві від 20.11.2025 року просив здійснювати розгляд справи за його відсутності з урахуванням його відзиву на позов, позивач, клопотань про відкладення судового розгляду суду не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті за їх відсутності, тому у відповідності по положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Так судом встановлено, що 01 лютого 2024 року о 17 год. 50 хв. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки Daewoo Lanos, р/н НОМЕР_1 , по автодорозі просп. 200-річчя Кривого Рогу, буд. 10 в м. Кривому Розі, Дніпропетровської обл., не вибрав безпечної швидкості для руху, щоб мати змогу контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом, не дотримався безпечної дистанції, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Mercedes-Benz, р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який по енерції продовжив рух прямо та здійснив зіткнення з автомобілем марки Skoda Octavia, р/н НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано майнових збитків. Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив п.п. 2.3 «б», 12.1, 12.3, 13.1 ПДР України.

Постановою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Постановою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 березня 2024 року за ініціативою суду виправлено технічні описки, допущені у вступній частині постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, зазначено вірно про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , замість ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (інн НОМЕР_4 ), а також в мотивувальній частині цієї постанови суду зазначено прізвище ОСОБА_6 з ініціалами "В.І." замість "В.В." В решті постанову залишено без змін.

Відповідачем до відзиву на позов суду надано копію розписки ОСОБА_1 від 06.03.2024, з якої слідує, що він отримав грошові кошти від ОСОБА_2 за спричинене ДТП від 01.02.2024 у розмірі 20 000 грн (двадцять тисяч гривень); 200 (двісті) доларів США і 50 (п`ятдесят) Євро в рахунок погашення за спричинення ДТП, пошкодження його автомобіля Шкода Октавія А5 НОМЕР_6 , і також за правий катафот бамперу 800 (вісімсот) гривень. Кошти взяв у присутності свідків, претензій за спричинене ДТП немає за (а.с.28).

Отже, судом встановлено, що 01.02.2024 мала місце подія ДТП, винним у настанні якої було визнано водія ОСОБА_2 , відповідача по справі.

Внаслідок порушення цивільних прав особи згідно зі ст.23 ЦК України вона має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті. Таким чином, відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Тлумачення статті 23 ЦК України дає підстави для висновку, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду від 25.05.2022 в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанови Верховного Суду від 25.05.2022 в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22), від 10.05.2023 в справі № 522/5513/19 (провадження № 61-16844св20)).

Абзац 2 ч. 3 статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12.07.2007).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Обґрунтовуючи вимоги в частині заподіяння моральної шкоди, позивач ОСОБА_1 посилається на те що, через дорожньо-транспортну пригоду, у зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 не була застрахована, він тривалий час вимушений був чекати відшкодування завданої йому матеріальної шкоди, що він тривалий час не мав можливості отримувати дохід та утримувати власну родину, через що у нього почалися проблеми з нервами, він вночі не міг спокійно спати, що через нецільове використання сімейних коштів, окрім самого позивача постраждали і члени його родини, що призвело до розладу стосунків у сім`ї. Розмір заподіяної моральної шкоди позивач оцінив в 50 000,00 грн, та просив стягнути цю суму з відповідача на свою користь.

Суд погоджується з доводами позивача, що у будь-якому разі, внаслідок ДТП, діями відповідача були заподіяні моральні страждання позивачу, зокрема, було пошкоджено його транспортний засіб, що в свою чергу призвело до порушення звичайного способу життя, пов`язаного з експлуатацію автомобіля, він був позбавлений можливості використовувати належний йому на праві власності транспортний засіб за призначенням, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач добровільно, у найкоротший час – через 1 місяць та 6 днів відшкодував позивачу, спричинену з його вини матеріальну шкоду, виплативши йому, згідно розписки наступні суми грошових коштів: 20 000 грн (двадцять тисяч гривень); 200 (двісті) доларів США; 50 (п`ятдесят) Євро і 800 (вісімсот) гривень за правий катафот бамперу, тому, виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що заявлена у позові до стягнення сума моральної шкоди є надто завищеною, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5000,00 грн.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом позов задоволено на 10% від заявленої суми позову (50 000 грн), відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 10% від суми сплаченого ним при подачі позову до суду судового збору, що становить 121, 12 грн (1211,20 * 10/100 = 121,12 грн).

Відповідачем ОСОБА_2 у відзиві на позов було заявлено вимогу про стягнення з позивача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

На підтвердження заявлених вимог відповідачем суду надано наступні докази: Договір про надання правової допомоги №35-25 вд 15 листопада 2025 року, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Артеменком С.Ю. (а.с.29); квитанцію №01 – Додаток №1 до Договору щодо вартості наданих послуг, де встановлено розмір гонорару за надану послугу: ознайомлення з матеріалами справи №214/7898/25 – 4000 грн; складення відзиву на позовну заяву по справі – 6000 грн, що разом складає 10 000 грн (а.с.30).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ст.ст.15, 133 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись уразі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідачем суду надано докази направлення позивачу відзиву на позов (а.с.31-33), проте позивач своїм правом подачі заперечень щодо заявлених вимог про стягнення витрат на правничу допомогу не скористався, свою позицію не висловив, тому суд, керуючись наведеними вище нормами процесуального права, враховуючи об`єм та складність справи, яка не є складною, беручи до уваги надані адвокатом послуги: ознайомлення з матеріалами справи та складення відзиву на позов, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їхньої вартості, вважає за необхідне вимогу відповідача задовольнити частково, стягнувши з позивача на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. та 121, 12 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення виготовлено 22 травня 2026 року.

Суддя: І.Б. Малаховська