Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №908/2800/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року

м. Київ

cправа № 908/2800/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Савченка І. Г. (у порядку самопредставництва),

відповідача - Соскова Ю. Є. (особисто), Задорожного О. В. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Соскова Юрія Євгеновича

на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.12.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі

за позовом Запорізької міської ради

до фізичної особи-підприємця Соскова Юрія Євгеновича

про стягнення 2 489 243,21 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2025 року Запорізька міська рада звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до фізичної особи-підприємця Соскова Юрія Євгеновича (далі - ФОП Сосков Ю. Є.) про стягнення заборгованості за договором оренди землі за період з 01.01.2022 до 28.02.2022 та з 01.01.2023 до 30.06.2025 у сумі 2 489 243,21 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди землі від 12.05.2021 щодо повного та своєчасного внесення орендної плати.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Запорізької області рішенням від 25.12.2025 (суддя Федько О. А.) позов задовольнив частково: стягнув з ФОП Соскова Ю. Є. на користь Запорізької міської ради заборгованість за договором оренди землі за період з 01.01.2022 до 28.02.2022 та з 01.01.2023 до 30.06.2025 у сумі 2 477 277 грн 18 коп., в іншій частині позову відмовив. Цим же рішенням розстрочено його виконання у частині стягнення 2 477 277 грн 18 коп на 6 (шість) місяців, зі сплатою відповідачем на користь Запорізької міської ради рівними частинами - по 412 879 грн 53 коп. щомісячно до останнього числа кожного місяця, починаючи з січня 2026 року.

4. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 04.03.2026 (судді: Кучеренко О. І. - головуючий, Демчина Т. Ю., Кошля А. О.) рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2022 змінив, виклав резолютивну частину рішення у такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Соскова Юрія Євгеновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 04053915) заборгованість за договором оренди землі №202105000100030, за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 30.06.2025 в розмірі 2 353 413 грн 21 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заяву фізичної особи-підприємця Соскова Юрія Євгеновича про розстрочення виконання рішення суду задовольнити.

Розстрочити виконання рішення у частині стягнення 2 353 413 грн 21 коп. заборгованості за договором оренди землі №202105000100030 на 12 місяців, зі сплатою фізичною особою-підприємцем Сосковим Юрієм Євгеновичем на користь Запорізької міської ради рівними частинами по 196 117 грн 76 коп. щомісячно до останнього числа кожного місяця, починаючи з січня 2026 року.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Соскова Юрія Євгеновича (код РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) витрати на сплату судового збору у розмірі 28240 грн 96 коп. за подання позовної заяви та 1145 грн 11 коп. за подання заяви про забезпечення позову".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ФОП Сосков Ю. Є. просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.12.2025 у справі № 908/2800/25 в частині задоволення позову на суму 2 353 413 грн 21 коп. та стягнення з відповідача судових витрат, ухвалити нове рішення про відмову у позові Запорізької міської ради про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди землі № 202105000100030 за період з 01.01.2022 до 28.02.2022 та з 01.01.2023 до 30.06.2025 у сумі 2 353 413 грн 21 коп.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини 4 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 286 Господарського кодексу України (у редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) стосовно тих правовідносин оренди земельної ділянки комунальної форми власності, які склалися до введення правового режиму воєнного стану в Україні (тобто за договорами оренди земельної ділянки комунальної форми власності, укладеними до 24.02.2022) і які продовжили свою дію після введення в Україні правового режиму воєнного стану і водночас при умові неможливості застосувати підпункти 69.14 та 69.14-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

При цьому скаржник наголошує на тому, що в дійсності через вкрай тривалі (майже безперервні) повітряні тривоги та нескінченні (майже щоденні) бомбардування в населеному пункті, в якому знаходиться земельна ділянка, з огляду на імперативні приписи статті 3 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішень ЄСПЛ, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права господарювати під час повітряних тривог, в силу вимог безпеки та охорони праці, об`єктивно неможливо, а нещасні випадки, які можуть статися через прильоти під час повітряної тривоги - тягнуть за собою кримінальну відповідальність за порушення вимог охорони праці (стаття 272 Кримінального кодексу України).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Відповідач у відзиві на касаційну просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 908/2800/25 і залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 25.12.2025 у справі № 908/2800/25.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 17.04.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Соскова Ю. Є. на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.12.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 908/2800/25 та призначив розгляд справи у судовому засіданні на 12.05.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.08.2025 (номер інформаційної довідки 439902552) Соскову Юрію Євгеновичу (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на праві власності належить виробнича база загальною площею 122,4 м2 за адресою: АДРЕСА_2 (дата державної реєстрації права - 23.05.2019), яке розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 2310100000:05:014:0102.

10. 12.05.2021 між Запорізькою міською радою (орендодавець, позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем Сосковим Юрієм Євгеновичем (орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди землі № 202105000100030 (далі - договір), за умовами якого:

- орендодавець відповідно до рішення четвертої сесії восьмого скликання Запорізької міської ради від 24.02.2021 № 87/13 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування виробничої ділянки з благоустроєм, яка розташована на вул. Феросплавній, 1 у м. Запоріжжі (пункт 1);

- земельна ділянка належить Запорізькій міській раді на праві комунальної власності (пункт 2);

- на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: виробнича база (виробничий будинок літ. Т, виробничий будинок літ. У, виробничий будинок літ. Ф, навіс літ. Х, навіс літ. Ц, літній душ літ. Ч, вбиральня літ. Ш, гараж літ. Щ, навіс пилорами літ. Ю, сарай літ. Я, вбиральня літ. А1, навіс літ. Б1, будки 14-24, замощення І) є власністю орендаря (пункт 4);

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 24 728 636 грн 12 коп., в цінах 2020 року (пункт 6);

- договір укладений до 24.02.2031 (пункт 11);

- орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у сумі 741 859 грн 08 коп., що складає три відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2021 року (пункт 12);

- орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем згідно (податкового) місяця (пункт 14);

- орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини (пункт 33.6);

- орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату; самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством (пункт 34.4, 34.6);

- зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку (пункт 36).

11. Відповідно до витягу від 20.07.2020 № 1886/207-20 із технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:05:014:0102, становить 24 728 636 грн 12 коп.

12. Відповідач протягом 2022 року сплатив орендну плату за землю у сумі 135 830,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 28.03.2022 № 164 на суму 10 000,00 грн, від 04.04.2022 № 166 на суму 10 000,00 грн, від 25.04.2022 № 167 на суму 10 000,00 грн, від 05.05.2022 № 190 на суму 10 000,00 грн, від 20.05.2022 № 191 на суму 10 000,00 грн, від 02.06.2022 № 200 на суму 7830,00 грн, від 09.06.2022 № 220 на суму 10 000,00 грн, від 17.06.2022 №221 на суму 10 000,00 грн, від 23.06.2022 № 224 на суму 10 000,00 грн, від 07.07.2022 № 233 на суму 10 000,00 грн, від 18.07.2022 № 235 на суму 10 000,00 грн, від 02.08.2022 № 244 на суму 10 000,00 грн, від 17.08.2022 № 250 на суму 10 000,00 грн, від 26.09.2022 № 278 на суму 4000,00 грн, від 29.11.2022 № 303 на суму 4000,00 грн.

13. У листі від 15.05.2024 № 6300/5/08-01-24-03-12 Головне управління ДПС у Запорізькій області повідомило Запорізьку міську раду, що нарахування орендної плати підприємцем Сосковим Ю. Є. (РНОКПП НОМЕР_1 ) проводиться самостійно, шляхом щорічного подання декларації з орендної плати. У 2021 році нараховано 472 636 грн 03 коп., сплачено 472 636 грн 03 коп., у 2022 році нараховано - 123 863 грн 97 коп. (з урахуванням уточнюючої декларації за 2022 рік), сплачено 123 863 грн 97 коп. Платник не подав податкові декларації з плати за землю (земельний податок/орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 та 2024 роки.

14. Департамент фінансової та бюджетної політики у листі від 20.08.2025 № 06.1-14/1608 повідомив, що Сосков Ю. Є. впродовж 2024 року та 2025 року (станом на 01.08.2025) до бюджету Запорізької міської територіальної громади кошти за кодом класифікації доходів бюджету 18010990 "Орендна плата з фізичних осіб" не перераховував.

15. 04.12.2024 відповідач звернувся до Запорізької міської ради з вимогою про відповідне зменшення орендної плати за орендовану земельну ділянку за період з 01.01.2023 до 04.12.2024 у зв`язку з тим, що стан орендованої земельної ділянки погіршився не з вини орендаря, тому вимагав максимально зменшити орендну плату за договором, принаймні в чотири рази.

16. Із вимогою аналогічного змісту відповідач звернувся до позивача повторно 10.09.2025, у якій вимагав максимально зменшити орендну плату за договором оренди землі від 12.05.2021 № 20210500100030 за період з 01.01.2023 до 10.09.2025.

17. До Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України внесена інформація пошкодження об`єкта нерухомого майна - навісу, код згідно із НК 018-2023, який розташований за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Запорізька ТГ, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, 1, корпус/секція, літера Ц, про що свідчить витяг, сформований 07.02.2025, дата його створення - 20.12.2024. У витягу зазначено, що орієнтовною датою пошкодження є 24.10.2023, категорія пошкоджень - І.а, наявні незначні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, але без порушення вимог щодо механічного опору та стійкості за граничним станом першої та другої групи, пошкодження до 20%. З метою визначення обсягів пошкоджень власникам рекомендовано провести основне (детальне) обстеження будівлі виконавцями робіт, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 257 "Про затвердження Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва" зі складання відповідного звіту, передбаченого зазначеною постановою.

18. У зв`язку з тим, що відповідач неналежним чином не виконав зобов`язання з повної та своєчасної сплати орендної плати за договором оренди землі за період з 01.01.2022 до 28.02.2022 та з 01.01.2023 до 30.06.2025, Запорізька міська рада звернулась до суду з цим позовом. Позивач просить стягнути заборгованість у сумі 2 489 243 грн 21 коп, яка складається із:

1) сума річної плати за 2022 рік (з 01.01.2022 до 28.02.2022), яка відповідно до умов договору та до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 "Перехідні положення Податкового кодексу" становить: 24 728 636,12 грн х 1,1 х 3% / 12 міс. * 2 міс. = 136 007,50 грн;

2) сума річної орендної плати за 2023 рік, яка відповідно до умов договору становить: 27 201 499,73 грн (НГО2022) * 1,15 (К2022) = 31 281 724,69 грн. (НГО2023) * 3% = 938 451,74 грн;

3) сума річної орендної плати за 2024 рік, яка відповідно до умов договору становить: 31 281 724,69 грн (НГО2023) * 1,051 (К2023) = 32 877 092,65грн (НГО2024) * 3% = 986 312,78 грн;

4) сума річної орендної плати за 2025 рік (з 01.01.2025 до 30.06.2025), яка відповідно до умов договору становить: 32 877 092,65 грн (НГО2024) * 1,12 (К2024) = 36 822 343,77 грн (НГО2024) * 3% =1 104 670,31 грн / 12 міс. * 6 міс. = 552 335,16 грн.

Позиція Верховного Суду

19. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається з огляду на таке.

21. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиконанням умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендних платежів, передбачених умовами договору.

22. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вважає, що з урахуванням принципу справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та справедливого балансу конкуруючих інтересів сторін, наймач (орендар) має право вимагати зменшення орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає (зокрема, тривалі повітряні тривоги, регулярні бомбардування, тощо), змінилися передбачені договором умови господарювання або можливість користування орендованим майном істотно зменшилася.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

23. У пункті 133 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц викладено такий висновок щодо застосування норми пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України:

"У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися".

Схожий за змістом правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19 та від 13.04.2021 у справі № 910/17693/19 (пункт 25).

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами було застосовано неправильно). При цьому формування правового висновку не може ставитися в пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

24. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про недоведеність досягнення згоди між Запорізькою міською радою та ФОП Сосковим Ю. Є. про зміну розміру орендної плати за спірну земельну ділянку, укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 12.05.2021 № 202105000100030 щодо зменшення орендної плати на відповідний період, а також матеріалами справи не підтверджується суттєве погіршення стану земельної ділянки та неможливість її використання відповідачем за цільовим призначенням.

25. Оцінюючи аргументи відповідача щодо необхідності звільнення його від сплати орендних платежів за період 2023-2025 роки, суди попередніх інстанцій зазначили таке.

Аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в редакції, чинній з 06 травня 2023 року, свідчить про те, що тимчасово, на період з 01.03.2022 по 31.12.2022, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб (такий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду від 25.02.2025 у справі № 908/929/24).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, вся територія Запорізького району (код UA23060000000070350) віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022, а тому суди дійшли висновку, що ФОП Сосков Ю. Є. мав право у період з 01.03.2022 по 31.12.2022 не сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, яка розташована в місті Запоріжжі.

Запорізька міська рада пред`явила позов про стягнення з відповідача орендної плати за землю за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 30.06.2025, отже період з 01.03.2022 по 31.12.2022 не є спірним.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" визначено, що території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації рф, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими рф. Втім, зазначеним пунктом також передбачено, що прирівнювання територій можливих бойових дій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, до територій, на яких ведуться бойові дії, не застосовується для цілей оподаткування території активних бойових дій - це включені до переліку території активних бойових дій, території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що орендна плата за земельні ділянки не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку саме активних бойових дій, а не можливих бойових дій, і до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії на відповідній території, а тому суди визнали помилковими аргументи відповідача щодо звільнення його від сплати орендної плати за земельну ділянку за 2023 рік до визначення дати припинення можливих бойових дій.

Щодо посилань відповідача як на підставу від звільнення від сплати за земельну ділянку на положення пункту 69.14-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, то суди попередніх інстанцій зазначили, що цим пунктом передбачено, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, дані про знищення яких та дані про земельні ділянки, на яких були розташовані зазначені об`єкти нерухомого майна, внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі - Реєстр майна), в межах площ (земельних ділянок), визначених цим підпунктом.

Плата за землю за земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, які знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, не нараховується і не сплачується за період починаючи з першого числа місяця, на який припадає дата знищення нерухомого майна, згідно з Реєстром майна, до останнього числа місяця, у якому зареєстровано речове право на новозбудований на такій земельній ділянці об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, або до останнього числа місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан в Україні, але не пізніше ніж до 1 січня 2026 року.

Визначення терміну знищені об`єкти нерухомого майна міститься у статті 1 закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України". За цим визначенням це об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним.

Об`єктами Реєстру майна є інформація (відомості) та документи, серед іншого, про пошкоджене та знищене майно всіх форм власності - об`єкти рухомого та нерухомого майна, зокрема лінійні об`єкти інженерно-транспортної та енергетичної інфраструктури, а також пошкодження земель, пошкодження та знищення надр, лісових, водних та інших природних ресурсів, біологічного різноманіття незалежно від того, чи передбачається компенсація за пошкодження або знищення такого майна (пункт 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2023 № 624 "Деякі питання забезпечення функціонування Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України".)

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується витягом з Реєстру майна, у майні відповідача наявне пошкодження навісу (літера Ц), яке кваліфікується як пошкодження до 20% без порушення вимог щодо механічного опору та стійкості. Це свідчить про пошкодження майна, а не про його знищення. Знищення майна, на відміну від пошкодження, передбачає повну втрату об`єктом своєї функціональної придатності та неможливість його відновлення шляхом ремонту чи реконструкції. Доказів знищення будь-якого об`єкта нерухомості, який розташований на спірній земельній ділянці, матеріали справи не містять.

26. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстави для застосування пільги, передбаченої підпунктом 69.14-1 Податкового кодексу України, оскільки зазначене законодавче положення стосується саме знищеного майна, а назва реєстру (Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України) не змінює встановлені законодавчим положенням вимоги.

Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд не встановив порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, про які зазначає відповідач (пункту 69.14-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України) щодо ненарахування та несплати плати за землю (орендної плата за земельні ділянки комунальної власності), Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку щодо застосування цієї норми права в контексті визначеного скаржником питання.

27. Згідно з частиною 4 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

28. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 виснувала про те, що наведена норма права підставою звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивно визначає безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно із частиною 6 статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

З урахуванням викладеного вище Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині 6 статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

29. Частиною 3 статті 759 ЦК України передбачено, що особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з частиною 5 статті 16 цього Закону не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати протягом строку його дії, крім випадків, визначених законодавством, з урахуванням вимог, передбачених Порядком передачі майна в оренду (далі - Порядок № 483).

30. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali); "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

31. Визначаючи співвідношення між загальною та спеціальною нормами, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (такий висновок викладено в пункті 9.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19).

Таким чином, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду спеціальна норма не суперечить загальній нормі та не скасовує її, а лише встановлює певні винятки із загальної норми. Тому спеціальна норма застосовується лише до тих відносин, щодо яких вона встановлює спеціальне правило (відмінне від загального). У решті, тобто у відносинах, які не охоплені спеціальною нормою, підлягає застосуванню загальна норма.

32. Згідно з підпунктом 3 пункту 127 Порядку № 483 не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії, крім випадку, коли можливість користування майном істотно зменшилася через обставини, за які орендар не відповідає, зокрема у разі:

а) істотного пошкодження об`єкта оренди внаслідок дії обставин непереборної сили, які настали після підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта, за умови, що відновлення об`єкта до того стану, в якому він перебував до настання таких обставин, потребуватиме капітального ремонту об`єкта оренди;

б) припинення забезпечення об`єкта оренди комунальними послугами, якими об`єкт оренди був забезпечений або повинен бути забезпечений відповідно до умов договору та/або оголошення про передачу майна в оренду, якщо внаслідок такого припинення об`єкт оренди не може бути використаний орендарем;

в) здійснення капітального ремонту, реставрації або реконструкції об`єкта оренди з ініціативи балансоутримувача або його органу управління, якщо під час виконання будівельних робіт використання об`єкта оренди може завдати шкоди життю або здоров`ю людей, що перебувають або можуть перебувати всередині об`єкта оренди;

г) вилучення майна (його частини) відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

У такому разі зменшення орендної плати або тимчасове (на період існування обставин, зазначених у підпунктах "а" - "г" підпункту 3 цього пункту) звільнення орендаря від сплати орендної плати здійснюється за рішенням орендодавця на підставі заяви орендаря, до якої додані документи, що підтверджують існування відповідних обставин, або на підставі рішення суду.

33. Отже, відповідно до пункту 129 Порядку № 483 для внесення змін до договору оренди орендар звертається до орендодавця із заявою, де зазначаються положення договору, які він пропонує змінити, та пояснення необхідності внесення таких змін.

34. Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідач звертався до Запорізької міської ради з вимогами про зменшення орендної плати (04.12.2024 та 10.09.2025), однак, як правильно виснували суди попередніх інстанцій, сам факт такого звернення не є достатньою правовою підставою для односторонньої зміни розміру орендної плати або для звільнення від її сплати.

35. Виходячи зі змісту положень пункту 127 Порядку № 483 (у редакції, чинній із 01.06.2022), яким, на відміну від загальної норми частини 6 статті 762 ЦК України, передбачено вичерпний перелік випадків для зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку дії договору оренди, необхідною підставою для зменшення розміру орендної плати чи тимчасового звільнення орендаря від сплати орендної плати (лише на період існування відповідних обставин, зазначених у підпунктах "а"-"г" підпункту 3 цього пункту) має бути або рішення орендодавця, правовим наслідком якого може бути подальше оформлення відповідних змін до договору за згодою його сторін, або рішення суду, у разі ухвалення та набрання законної сили яким немає потреби у внесенні змін до договору оренди шляхом тимчасового звільнення орендаря від обов`язку сплачувати орендну плату (див. постанову Верховного Суду від 07.04.2026 у справі № 910/4084/25).

36. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

37. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

38. З огляду на необхідність застосування до спірних правовідносин спеціальних норм (частини 5 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 127 Порядку № 483), Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку із зазначених скаржником питань у спірних правовідносинах у справі, яка розглядається, а саме щодо застосування положень частини 4 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 286 Господарського кодексу України (у редакції, яка діяла на час спірних правовідносин).

39. Таким чином, наведена відповідачем у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

40. Посилання скаржника на наявність іншого підходу до вирішення питання про стягнення орендної плати за орендовані земельні ділянки у справах за позовами податкових органів колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у справі № 400/13319/23 позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку; зобов`язання поновити статус платника єдиного податку та внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку. До того ж, у касаційному порядку ця справа не переглядалась.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

43. Згідно з частиною 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

44. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову є правильною по суті і підлягає залишенню без змін, а подана касаційна скарга - залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат

45. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Соскова Юрія Євгеновича залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 908/2800/25 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай