Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №914/1382/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1382/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого – судді МАТУЩАКА О.І.

суддів КРАВЧУК Н.М.

МАНЮКА П.Т.

За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

За участю представника апелянта: Підгайного О.І. (в порядку самопредставництва);

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області (вх. ЗАГС №01-05/654/26 від 06.03.2026)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.02.2026 (повна ухвала – 19.02.2026, суддя Трускавецький В.П.)

у справі №914/1382/25

за заявою ініціюючого кредитора Львівського комунального підприємства “Львівсвітло”, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплект Сервіс”, м. Львів

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1382/25 за заявою ініціюючого кредитора Львівського КП “Львівсвітло” про банкрутство ТОВ «Комплект Сервіс».

Ухвалою суду від 12.06.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Комплект Сервіс»; визнано вимоги кредитора ЛКП «Львівсвітло» в сумі 2 985 960,00 грн заборгованості, 30 280,00 грн судового збору у справі про банкрутство, 72 000,00 грн авансованої винагороди арбітражного керуючого; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ «Комплект Сервіс»; введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Комплект Сервіс»; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Демчука О. М..

Ухвалою суду від 10.10.2025 прийнято до розгляду заяву ГУ ДПС у Львівській області про грошові вимоги до боржника в розмірі 28 327,46 грн.

Ухвалами суду від 14.01.2026 визначено розмір та перелік, визнаних судом вимог кредиторів ТОВ «Комплект Сервіс», до яких увійшли вимоги ЛКП «Львівсвітло»; зобов`язано розпорядника майна призначити проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів до 02.03.2026; зобов`язано розпорядника майна протягом десяти днів з дня винесення даної ухвали письмово повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення; підсумкове засідання суду призначено на 11.03.2026. Розгляд заяви ГУ ДПС у Львівській області про грошові вимоги до ТОВ «Комплект Сервіс» відкладено на 16.02.2026.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 16.02.2026 грошові вимоги кредитора ГУ ДПС у Львівській області до ТОВ «Комплект Сервіс визнав у розмірі 20 527,88 грн. Грошові вимоги кредитора ГУ ДПС у Львівській області до ТОВ «Комплект Сервіс» у розмірі 6 123,14 грн відхилив, як такі, що є безнадійними та підлягають списанню.

Ухвала суду в частині визнання грошових вимог мотивована тим, що заявлені ГУ ДПС у Львівській області вимоги у розмірі 16 139,32 грн є підтвердженими належними та допустимими доказами, а частина заборгованості зі сплати земельного податку підтверджується рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 у справі №1340/3898/18, яке набрало законної сили, у зв`язку з чим такий податковий борг підлягає визнанню у справі про банкрутство. Крім того, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, оскільки відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування та стягнення такої недоїмки не застосовується.

В частині відмови у визнанні грошових вимог суд дійшов висновку, що вимоги ГУ ДПС у Львівській області у розмірі 6 123,14 грн є безнадійним податковим боргом та підлягають списанню, оскільки контролюючим органом у межах строку давності, визначеного ст. 102 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), не було вжито заходів щодо його стягнення в судовому порядку. Суд зазначив, що строк давності для звернення із вимогами про стягнення податку на прибуток та частини земельного податку сплив, а відтак такий борг відповідно до пп. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 ПК України є безнадійним.

Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.02.2026 в частині відхилення грошових вимог і в цій частині прийняти нове рішення, яким задоволити заяву з грошовими вимогами в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції в частині відмови у визнанні грошових вимог ГУ ДПС у Львівській області у розмірі 6 123,14 грн постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема положень ПК України та Кодексу України з процедур банкрутства (надалі – КУзПБ).

Апелянт покликається на те, що норми ПК України щодо строків погашення податкового боргу не регулюють порядок та строки звернення контролюючого органу із заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство, оскільки з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство порядок погашення податкових зобов`язань визначається виключно КУзПБ.

Зазначає, що заявлені грошові вимоги підтверджуються картками особових рахунків боржника, довідкою про заборгованість та податковою звітністю самого боржника, а тому є узгодженими та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у повному обсязі.

Крім того, апелянт вказує, що строки, передбачені ст. 102 ПК України, були зупинені на період дії карантину та воєнного стану, а тому висновок суду про сплив строку давності є помилковим.

Також покликається на те, що частина заборгованості була охоплена позовною роботою контролюючого органу та підтверджується рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 у справі №1340/3898/18.

Відзивів на апеляційну скаргу, а також інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, учасниками справи подано не було.

14.05.2026 в судовому засіданні взяв участь представник апелянта, який навів доводи по суті апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники інших учасників у справі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Беручи до уваги зазначене, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників справи, які не з?явилися.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Частиною 1 ст.45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, ч. 4 ст.45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що заява ГУ ДПС у Львівській області про грошові вимоги до боржника, подана до суду поза межами строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 КУзПБ, тому вимоги такого кредитора є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Обґрунтовуючи грошові вимоги до боржника, ГУ ДПС у Львівській області покликається на те, що у ТОВ «Комплект Сервіс» наявний податковий борг перед бюджетом на суму 22 271, 46 грн. Згідно з картками особистих рахунків ТОВ «Комплект Сервіс» та довідками про заборгованість від 11.09.2025, така заборгованість виникла та складається з:

1) податку на прибуток - 1 664,67 грн (податкова декларація з податку на прибуток підприємств (базовий звiтний перiод рiк) № 9080667808 вiд 13.02.2015);

2) земельного податку з юридичних осіб на суму 13 950,43 грн:

- податковий розрахунок земельного податку № 9005341718 вiд 09.02.2014 на суму 498,26 грн;

- податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ш') № 0020561502 вiд 15.12.2014 на суму 57,22 грн;

- податковий розрахунок земельного податку № 9015360473 вiд 14.02.2015 на суму 1 916,32 грн;

- податковий розрахунок земельного податку № 9021834445 вiд 22.02.2016 на суму 2 746,08 грн;

- податковий розрахунок земельного податку № 9023436322 вiд 18.02.2018 на суму 2 910,85 грн;

- податковий розрахунок земельного податку № 15427586 вiд 13.02.2019 на суму 2 910,85 грн);

3) єдиного внеску у розмірі 6 656,36 грн:

- нарах. плат. самост. о.п. по строку (декл.термiн спл. пот.рiк) невизначений документ № i.e.v.n вiд 20.05.2013 на суму 487,29 грн;

- нарах. плат. самост. о.п. по строку (декл.термiн спл. пот.рiк) невизначений документ №i.e.v.n вiд 20.06.2013 на суму 498,20 грн,

- нарах. плат. самост. о.п. по строку (декл.термiн спл. пот.рiк) невизначений документ № i.e.v.n вiд 22.07.2013 на суму 525,88 грн,

- нарах. плат. самост. о.п. по строку (декл.термiн спл. пот.рiк) невизначений документ № i.e.v.n вiд 20.08.2013 на суму 431,95 грн,

- нарах. плат. самост. о.п. по строку (декл.термiн спл. пот.рiк) невизначений документ № i.e.v.n вiд 20.09.2013 на суму 473,08 грн,

- нарахування єдиного внеску:

- № 1300550110 вiд 08.10.2013 на суму 431,95 грн,

- № 1301374749 вiд 02.11.2013 на суму 431,95 грн,

- № 1302969369 вiд 13.12.2013 на суму 473,08 грн,

- № 1400508912 вiд 13.01.2014 на суму 451,58 грн,

- № 1403589459 вiд 18.02.2014 на суму 239,57 грн,

- № 1404330346 вiд 13.03.2014 на суму 238,97 грн,

- № 1404996688 вiд 05.04.2014 на суму 238,97 грн,

- № 1406914079 вiд 12.05.2014 на суму 227,59 грн,

- № 1407783371 вiд 09.06.2014 на суму 256,51 грн,

- № 1408517949 вiд 05.07.2014 на суму 265,10 грн,

- № 1409664490 вiд 02.08.2014 на суму 227,20 грн,

- № 1410845420 вiд 05.09.2014 на суму 156,77 грн,

- № 1412225875 вiд 06.10.2014 на суму 144,50 грн,

- № 1413514962 вiд 07.11.2014 на суму 144,50 грн,

- № 1414501316 вiд 08.12.2014 на суму 164,88 грн;

- № 1501376445 вiд 15.01.2015 на суму 146,84 грн).

При цьому, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 у справі № 1340/3898/18 задоволено позов ГУ ДПС у Львівській області до ТОВ «Комплект Сервіс» та стягнуто з ТОВ «Комплект Сервіс» заборгованість зі сплати земельного податку за липень-грудень 2015 року - 915,18 грн; за 2016 рік - 2 746,08 грн, за 2017 рік - 2 910, 85 грн, за січень-квітень 2018 року - 970, 28 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд перевіряє дотримання судом першої інстанції процесуальних норм та правильне застосування норм матеріального права лише в частині відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Львівській області у розмірі 6 123,14 грн.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.

Положеннями п. 1.1 ст.1 ПК України визначено, що ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 67 Конституцією України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями ст. 14.1.39. ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК (пп. 16.1.4. п.16.1).

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

У частині 3 ст. 45 КУзПБ встановлено, що заява кредитора має містити: розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування.

Гроші вимоги, які є предметом апеляційного розгляду, виникли у зв?язку з несплатою боржником податку на прибуток у розмірі 1 664,67 грн та земельного податку на суму 6 089,14 грн.

Податок на прибуток підприємства та земельний податок нараховуються платниками самостійно.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Суд першої інстанції встановив, що згідно з податковою декларацiєю з податку на прибуток пiдприємства (базовий звiтний перiод - рiк) № 9080667808 вiд 13.02.2015, ТОВ «Комплект Сервіс» повинен був сплати до бюджету - 1 664,67 грн.

Заборгованість по сплаті земельного податку на суму 6 089,14 грн підтверджується податковим розрахунком земельного податку № 9005341718 вiд 09.02.2014 на суму 498,26 грн, податковим повiдомленням-рiшенням (форма 'Ш') № 0020561502 вiд 15.12.2014 - 57,22 грн, податковим розрахунком земельного податку № 9015360473 вiд 14.02.2015 за січень-червень 2015 року - 1001,14 грн, податковим розрахунком земельного податку № 25906332 вiд 17.02.2018 за травень-грудень 2018 року - 1 940,57 грн, податковим розрахунком земельного податку № 15427586 вiд 13.02.2019 за період січень-квітень 2019 року - 970,29 грн.

Оскільки податок на прибуток підприємства та земельний податок самостійно визначений ТОВ «Комплект Сервіс», то зобов`язання з їх оплати є узгодженими та не можуть бути оскарженими.

У пункті 57.1. ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 137.4 ст. 137 ПКУ податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 ПКУ, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Базовим податковим (звітним) періодом для земельного податку є календарний рік з 1 січня по 31 грудня включно.

Платники (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щорічно станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки декларацію на поточний рік. У декларації річна сума земельного податку розбивається рівними частинами за місяцями. Якщо платник подав таку декларацію, то він може не подавати щомісячні декларації ( п. 286.2 Податкового кодексу України).

Оскільки ТОВ «Комплект Сервіс» не сплатило узгодженої суми податкового зобов`язання, то така сума на підставі підп.. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України є податковим боргом.

Разом з тим, при розгляді грошових вимог податкової інспекції до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який ч. 102.4. ст. 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (правовий висновок про застосування норми права, який викладений у п. 32 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №923/1092/16).

Частиною 102.4. ст. 102 ПК України законодавцем встановлено граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами проведення його податкової перевірки, у 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Водночас, у другому реченні п. 102.4 ст. 102 ПК України законодавець сформулював виключення із загального правила застосування строку давності для стягнення податкового боргу, а саме вказав, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Якщо протягом 1095 днів контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (п. 102.1. ст. 102 ПК України).

Оскільки ТОВ « Комплект Сервіс» самостійно не погасило податковий борг, ГУ ДПС у Львівській області не вжило заходів щодо стягнення такого податкового боргу в судовому порядку, здійснивши перерахунок строку давності, суд першої інстанції правомірно встановив, що строк давності для стягнення податку на прибуток підприємств у розмірі 1 664,67 грн, земельного податку за 2014 рік у розмірі 498,26 грн, земельного податку за січень-червень 2015 року у розмірі 1001,14 грн, земельного податку за травень-грудень 2018 року у розмірі 1 940,57 грн, а також штрафних санкцій за податковим повiдомленням-рiшенням (форма 'Ш') № 0020561502 вiд 15.12.2014 у розмірі 57,22 грн сплив.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставним покликання апелянтів на неврахування судом першої інстанції того, що строки, передбачені ст. 102 ПК України, були зупинені на період дії карантину та воєнного стану.

Так, місцевий господарський суд врахував, що Законом України від 17.03.2020 № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18.03.2020, до ПК України внесено зміни, зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктами 52-1 52-5.

Відповідно до абзацу 10 п. 52-2 підр. 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Водночас Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX (набрав чинності з 17.03.2022) статтю 102 доповнено п.102.9 такого змісту: « 102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Надалі п. 102.9 ст. 102 виключено на підставі Закону № 3219-IX від 30.06.2023, який набрав чинності 01.08.2023.

Отже, в період з 18.03.2020 по 30.06.2023 строк давності, передбачений ст. 102 ПК України, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17.03.2022 по 01.08.2023 - у зв`язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.

Однак навіть з урахуванням періодів такого зупинення строку, на момент звернення контролюючого органу із заявою про визнання грошових вимог строк давності щодо спірних грошових вимог сплив.

Пунктом 101.1 ст. 101 ПК України визначено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.3, 101.2.4, 101.2.5 п. 101.2 ст. 101 ПК України визначено, що під терміном «безнадійний» розуміється:

101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута;

101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку;

101.2.3. податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;

101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

101.2.5. податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду;

Враховуючи, що податковий борг ТОВ «Комплект Сервіс» по податку на прибуток у розмірі 1 664,67 грн та по земельному податку на суму 6 089,14 грн є таким, строк давності за яким минув, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що такий є безнадійним та підлягає списанню.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставним покликання апелянта на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 у справі № 1340/3898/18, яким стягнуто з ТОВ «Комплект Сервіс» на користь ГУ ДПС у Львівській області заборгованість зі сплати земельного податку за липень-грудень 2015 року - 915,18 грн; за 2016 рік - 2 746,08 грн, за 2017 рік - 2 910, 85 грн, за січень-квітень 2018 року - 970, 28 грн.

Грошові вимоги, які підтверджені зазначеним рішенням суду, були визнані ухвалою суду від 16.02.2026 у цій справі про банкрутство. Водночас вимоги, у визнанні яких судом відмовлено, стосуються інших податкових зобов`язань та не були предметом розгляду і стягнення у межах вказаної адміністративної справи, а відтак покликання апелянта на зазначене судове рішення не спростовує висновків суду щодо пропуску контролюючим органом строку давності за такими вимогами.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що грошові вимоги, які виникли у зв`язку із несплатою земельного податку за січень-квітень 2019 року у розмірі 970,29 грн, не підлягають визнанню також з огляду на те, що вказана заборгованість уже була предметом судового розгляду та стягнута на підставі рішення суду, а відповідні грошові вимоги були визнані ухвалою Господарського суду від 16.02.2026 у цій справі про банкрутство.

Отже, повторне заявлення ГУ ДПС у Львівській області тотожних грошових вимог є безпідставним та свідчить про фактичне дублювання вже визнаної кредиторської заборгованості.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що грошові вимоги кредитора, які є предметом цього апеляційного розгляду, заявлені кредитором із пропуском встановленого ст. 102 ПК України 1095-денний строку для стягнення податкового боргу.

За таких обставин, у контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення цього податкового боргу, в тому числі шляхом заявлення грошових вимог у справі про банкрутство, у зв?язку з чим грошові вимоги ГУ ДПС у Львівській області правомірно відхилені.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду в оскаржуваній частині - без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.02.2026 у справі №914/1382/25 в оскаржуваній частині – без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК

Судді Н.М. КРАВЧУК

П.Т. МАНЮК