Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №211/12594/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/570/26 Справа № 211/12594/25 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,

при секретарі судового засідання Примак Н.М.,

за участю:

прокурора Іванової О.В.,

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку Донецької області, с. Курахівка, громадянку України, місце роботи: КНП «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області, посада: голова військово-лікарської комісії, лікар-інфекціоніст, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, стягнуто судовий збір,

в с т а н о в и л а :

постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона, обіймаючи посаду лікаря-інфекціоніста, голови військово-лікарської комісії КНП «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області, будучи відповідно до п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 1 ст. 45 даного Закону несвоєчасно, без поважних причин, подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік (щорічну), чим вчинила правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження у справі закрити на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП. Вказує, що відповідно до ст. 268 КУпАП участь особи за вказаною категорією справ є обов`язковою, проте суд, порушуючи її права, розглянув справу за її відсутності. На момент складання заяви про розгляд за її відсутністю не знала, що законом передбачена обов`язкова участь.

Наголошує, що вину в інкримінованому правопорушенні повністю не визнає, ніяких незаконних та протиправних дій не вчиняла, не мала наміру приховувати доходи, не мала умислу на несвоєчасне подання декларації. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 176-2 КУпАП, є формальним, об`єктивною стороною якого є наявність прямого умислу на несвоєчасне подання декларації. В даному випадку вона не знала про необхідність подання декларації, тому пропуск строку стався з необережності, що виключає склад адміністративного правопорушення.

Зауважує, що місцем вчинення правопорушення не може вважатися офіційне місце роботи особи, оскільки суб`єкти можуть заповнювати та подавати декларації не тільки за місцем роботи, а й за місцем проживання або перебування в інших місцях. Отже, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено невірну адресу, що складає об`єктивну сторону даного діяння. Декларація не подавалась нею у м. Покровськ, оскільки це місце перебуває в окупації та проводяться активні бойові дії, лікарня з початку 2024 року переміщена та постійно здійснює свою діяльність у м. Кривий Ріг по вул. Степана Тільги, 71, однак у протоколі зазначено, що декларація подана у м. Покровськ, відтак у протокол внесені недостовірні відомості.

Зазначає, що її посада лікаря-інфекціоніста не підпадає під обмеження ЗУ «Про запобігання корупції», відтак суть адміністративного правопорушення, як і його об`єктивна сторона, у протоколі зазначені невірно. ОСОБА_2 зазначення посади в протоколі є суттєвою помилкою, оскільки не дозволяє чітко встановити суб`єкта правопорушення, що є підставою для закриття провадження.

Стверджує, що ймовірне правопорушення вчинене 08.04.2025 року. Враховуючи взаємодію між НАЗК та УСР в Дніпропетровській області та електронний обмін, відомості про вчинення адміністративного правопорушення вже були відомі наприкінці квітня — на початку травня 2025 року, саме з цих дат почався відлік шестимісячного строку притягнення. Однак протокол про адміністративне правопорушення складено лише 22.09.2025 року, майже через 6 місяців з дня вчинення порушення, тобто поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Вказує, що посилання суду на листи Голови Верховного Суду не можуть бути релевантними, оскільки не є джерелом права та не формують судову практику.

Зауважує, що в даному випадку строк подання декларації прострочений усього на 8 днів, при цьому вона подала декларацію, як тільки дізналась про таку необхідність, а тому діяла добросовісно, розумно та в інтересах держави. Судом належним чином не враховано ступінь вини, відсутність негативних наслідків, відсутність шкоди, незадовільний майновий стан, статус ВПО та той факт, що раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності, позитивно характеризується на роботі та працює з гострими інфекційними хворобами. А тому правопорушення має всі ознаки малозначності, тобто не спричинило та не могло спричинити шкоду охоронюваним суспільним відносинам.

Заслухавши ОСОБА_1 , яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги, прокурора Іванову О.В., яка заперечувала проти апеляційної скарги, відстоювала законність та обґрунтованість прийнятого рішення, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду — без змін; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями ст. 268 КУпАП регламентовано, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Частиною 2 наведеної норми Закону передбачено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 — 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.

Всупереч зазначеним вимогам закону справа стосовно ОСОБА_1 розглянута за її відсутності.

Так, суд першої інстанції послався на заяву ОСОБА_1 про проведення судового розгляду за її відсутності, однак проігнорував норму Закону, якою передбачений обов`язок суду дану категорію справ проводити виключно за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Водночас апеляційний суд звертає увагу, що з моменту повідомлення особі про її обов`язкову участь у судовому засіданні та при наявності даних про її свідоме ухилення від явки до суду місцевий суд має можливість застосувати ряд важелів для спонукання особи вчинити дії щодо участі у судовому засіданні.

Отже, під час апеляційного перегляду встановлено, що проведення судового розгляду за відсутності ОСОБА_1 , участь якої є обов`язковою, порушує норми КУпАП та право на захист особи. З огляду на зазначене, такі істотні порушення тягнуть за собою скасування судового рішення та постановлення нової постанови судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 294 КУпАП у разі скасування постанови суду першої інстанції суд апеляційної інстанції повинен розглянути справу по суті з винесенням нового рішення або закрити провадження у справі.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод і правових позицій, викладених у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду лікаря-інфекціоніста, голови військово-лікарської комісії КНП «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області, будучи відповідно до п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 1 ст. 45 даного Закону несвоєчасно, 08.04.2025 року о 17:19 годині, без поважних причин, шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік (щорічну), чим вчинила правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За приписами ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією, — це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час.

Згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин 1 та 2 статті 45 Закону № 1700-VII зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

12.10.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обовязок подання декларацій субєктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та доповнено перелік суб`єктів декларування, визначених п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, підпунктом «ґ», а саме: голови та члени лікарсько-консультативних і медико-соціальних експертних комісій, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті.

Роз`ясненням Національного агентства з питань запобігання корупції № 4 від 13.11.2023 «Щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку)» визначено, що суб`єктами, на яких поширюється дія Закону, є: особовий склад штатних військово-лікарських комісій (ВЛК, п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону); голови та члени лікарсько-консультативних (ЛКК) і медико-соціальних експертних комісій (МСЕК), а також голови, їхні заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських (ВЛК) і лікарсько-льотних комісій (ЛЛК), які при цьому не є особами, зазначеними у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону (п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону).

Декларантами є всі особи, які входять (призначені/відряджені) до складу відповідних комісій згідно з організаційно-розпорядчими документами, незалежно від фактичного виконання функцій голови/члена/секретаря комісії, а також від строку перебування у складі відповідної комісії (у т. ч. які залучені до роботи на правах членів).

Відповідно до Наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами) затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Згідно з п. 2.5 цього Положення до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів).

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

За запитом голови ВЛК (ЛЛК) до роботи позаштатних (постійно та тимчасово діючих) ВЛК (ЛЛК) на правах членів ВЛК (ЛЛК) можуть залучатися головні (провідні) медичні спеціалісти, начальники відділень, інші лікарі-спеціалісти закладів охорони здоров`я (установ), спеціалісти інших (немедичних) спеціальностей, начальник медичної служби та/або представник командування (керівництва) військової частини, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається.

На підставі затвердженого переліку начальник (керівник) закладу охорони здоров`я (установи) своїм наказом призначає позаштатні постійно діючі ВЛК, їх персональний склад і визначає порядок їх роботи.

Головою позаштатної постійно діючої ВЛК призначається лікар, який пройшов тематичне удосконалення (підготовку) з питань військово-лікарської експертизи або має досвід виконання обов`язків у складі військово-лікарських комісій не менше одного року.

Так, наказом Комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області від 27.12.2024 № 01.1-03/267 «Про внесення змін та затвердження складу позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 )» було затверджено склад позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , до якого і входила лікар резервного складу ОСОБА_1 у складі голови військово-лікарської комісії.

Таким чином, лікар-інфекціоніст, голова військово-лікарської комісії КНП «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» відповідно до підпункту «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону та суб`єктом відповідальності відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП, і вона зобов`язана виконувати вимоги Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

На виконання вищезазначених вимог лікар-інфекціоніст, голова військово-лікарської комісії КНП «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області ОСОБА_1 , будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зобов`язана була подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік не пізніше 31.03.2025 року.

Проте ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, яка обізнана щодо обов`язку, способу та терміну подання такого типу декларації, за відсутності поважних причин, у порушення статті 45 Закону № 1700-VII, подала відповідну декларацію лише 08.04.2025 року, що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Вина ОСОБА_1 підтверджується рядом письмових доказів, які є додатком до протоколу, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення № 288 від 22.09.2025 року; повідомленням Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації; роздруківкою послідовності дій користувача, які вчинила ОСОБА_1 ; наказом КНП «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області № 432 від 10.12.2021 року про призначення ОСОБА_1 на посаду лікаря-інфекціоніста; витягом із наказу КНП «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області № 532к від 31.10.2024 року про переведення ОСОБА_1 на посаду лікаря-інфекціоніста кабінету профілактики та лікування ВІЛ-СНІД-інфекції консультативно-діагностичного центру Криворізького медичного центру КНП «Покровська клінічна ЛІЛ»; наказом КНП «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області № 01.1-03/267 від 27.12.2024 року про затвердження ОСОБА_1 до складу позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 та іншими матеріалами.

З приводу несвоєчасності подання декларації ОСОБА_1 зазначила, що не була обізнана про такий обов`язок та не мала умислу на вчинення правопорушення.

Апеляційний суд зауважує, що в даному випадку умисел при виконанні формальних складів правопорушень полягає в усвідомленні протиправності дій і навмисності протиправної поведінки. Враховуючи зміни в законодавстві, які набули чинності ще у 2023 році, ОСОБА_1 , будучи головою військово-лікарської комісії, безсумнівно попереджена про вимоги та обмеження, передбачені ЗУ «Про запобігання корупції».

Отже, твердження ОСОБА_1 про неусвідомлення протиправності вчиненого нею діяння в даному випадку до уваги не береться з огляду на конституційний принцип презумпції знання закону. А тому в її діях наявний умисел на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Враховуючи, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є правопорушенням, яке полягає в несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, факт подання її поза межами встановленого Законом строку утворює в діях ОСОБА_1 об`єктивну сторону правопорушення.

Обов`язок подання суб`єктами декларування декларацій, встановлений ст. 45 Закону, є імперативним, вимагає беззастережного виконання і не ставиться Законом у залежність від будь-яких обставин. Факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2024 рік встановлений поза розумним сумнівом, при цьому поважні причини несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 не наведені та матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги щодо спливу строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, на момент розгляду справи судом першої інстанції є хибними, оскільки фактичним часом і датою несвоєчасного подання ОСОБА_1 щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік є 08.04.2025 року 17 година 19 хвилин.

Часом виявлення правопорушення є момент складення протоколу, оскільки зібрані матеріали та фактичні дані потребують ґрунтовного аналізу і опрацювання, після чого уповноваженим суб`єктом може бути зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформляється у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення.

Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складення можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, але факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення (встановлено об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону), зазначається тільки при складанні протоколу, і саме з дати його складання слід рахувати строк накладання стягнення, який зазначається при складенні протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, на момент розгляду справи у суді не сплив.

Посилання ОСОБА_1 , що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначене місце вчинення правопорушення у м. Покровськ, в даному випадку не впливає на доведеність вини та не тягне за собою визнання протоколу недопустимим доказом. Оскільки постановою Заводського районного суду міста Кам`янського від 08.10.2025 року протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП повернуто до Управління стратегічних розслідувань в Донецькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України для направлення до належного суду. 23.10.2025 року адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП надійшов до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для розгляду по суті.

Отже, справа розглянута без порушення правил підсудності, при цьому факт вчинення даного виду правопорушення (фабула обвинувачення) не має прив`язки до адреси, оскільки несвоєчасне подання декларації може бути вчинене в будь-якому місці, а враховується спеціальний суб`єкт, тобто посадова особа, яка перебуває на посаді в певній організації, місцезнаходження якої й має бути враховано. Визначення місця вчинення правопорушення є необхідним для визначення підсудності розгляду справи, що в даному випадку дотримано.

Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це визначено ст. 252 КУпАП.

В процесі доказування вини доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання.

За таких обставин, оцінивши докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору належності, допустимості та достатності для висновку про вчинення особою адміністративного правопорушення, апеляційний суд доходить до висновку, що поважні причини, які б перешкодили ОСОБА_1 вчасно подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, відсутні, а відтак вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, доведена повністю.

Доводи сторони захисту не вказують на порушення вимог закону, що б у свою чергу потягло визнання доказів недопустимими або вказувало на відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Водночас, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , апеляційний суд позбавлений можливості його застосувати, оскільки відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення 08.04.2025 року, яке виявлене 22.09.2025 року, отже на час постановлення судом апеляційної інстанції нового рішення минув піврічний строк накладення адміністративного стягнення з моменту виявлення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП у разі спливу строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає за необхідне закрити провадження за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, скасувати.

Постановити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА