Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №214/4271/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4271/26

3/214/1090/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 травня 2026 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Фролова Н.М., за участю секретаря судового засідання Сліпенької Л.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Бражника Д.С., розглянувши матеріал, який надійшов з Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління Патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

11.04.2026 року о 01:29 год. в м. Кривий Ріг, вул. Віктора Оцерклевича, 39, в порушення п.2.5. ПДР водій ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідність, поведінка, що не відповідає обстановці). Ухилилася від проходження медичного огляду, а саме: відмовилася від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі КП КБЛПД «ДОР».

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, зокрема, з підстав зазначених у клопотання про закриття провадження у справі, а також зазначила, що раніше вона не притягувалася до адміністративної відповідальності, тим більше ніколи не вживала наркотичних засобів, раніше кілька раз її також зупиняли працівники поліції, але все було коректно і ввічливо. Коли її зупинили, вона злякалася, вона вперше зіткнулася з такою ситуацією, відразу їй сказали, що вона в стані наркотичного сп`яніння, вона дзвонила родичам і повідомляла номер машини, у разі якщо щось з нею трапиться, вона була у стані стресу, крім того коли вона розмовляє українською мовою вона розмовляє трохи повільно.

Захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні просив закрити провадження в адміністративній справі №214/4271/26 за ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі ч.1 ст.247 КУпАП, а саме за відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на обставини зазначені в своєму клопотанні з якого вбачається, що відповідно до статті 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у певних випадках, які встановлені диспозицією даної статті.

Так, причиною зупинки автомобіля перед керуванням водія ОСОБА_3 став п.7 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», але на вимогу водія ніяких рішень, розпоряджень, які б обмежували рух у вказаній ділянці руху надано водію не було. Вважають, що наявність комендантської години не звільняє від обов`язку посадових осіб національної поліції від надання необхідних доказів про причини зупинки водію. Разом з тим, поліцейські вимагали показати документи від водія ОСОБА_3 на підставі ч.2 ст.32 Закону України «Про національну поліцію», але вважаємо, що це є неправомірним, оскільки дана норма стосується виключно чоловіків у період дії воєнного стану, окрім того, працівники поліції не виконали вимог закону щодо роз`яснення причин зупинки із наданням відповідних документів (доказів). Вважають, що якщо органи поліції не довели належним чином причини зупинки у водія не виникає права надавати ті чи інші документу або проходити огляд. Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин:керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

Для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія». Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 ВС у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення. Вказують, що у разі безпідставної зупинки ТЗ та у разі неповідомлення водія про реальні причини зупинки, працівник поліції не може висувати вимоги про проходження огляду.

Так, одним із основних принципів ЄСПЛ, є принцип «Плодів отруєного дерева».

Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) була сформульована Європейським судом з прав людини у наступних справах: «Гефген проти Німеччини»; «Тейксейра де Кастро проти Португалії»; «Шабельник проти України»; «Балицький проти України»; «Нечипорук і Йонкало проти України»; «Яременко проти України».

Недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, яка отримана внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

На думку ЄСПЛ, необхідно надавати оцінку допустимості всього ланцюга доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу.

Тобто, згідно цього підходу у разі неправомірної зупинки транспортного засобу – подальші дії працівника поліції є неправомірними.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 15.03.2019 (справа №686/11314/17)

У цій справі Верховний Суд погодився із висновком апеляційного суду, що вимога поліцейського про пред`явлення водієм документів була неправомірною,оскільки відсутні будь-які докази вчинення водієм інших порушень Правил дорожнього руху.

Тобто, жодних законних підстав змушувати проходити огляд водієм працівники поліції не мали права, оскільки законної причини зупинки не було і вказаний у постанові Суду факт того, що водій керував цим ТЗ не є підставою для його зупинки.

Сторона захисту, звертає увагу на те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак наркотичного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, умови та можливість проходження такого огляду в медичному закладі. Крім того, має бути встановлено факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, якому має передувати роз`яснення прав особи, виявлення та фіксація ознак сп`яніння, а не формальне припущення наявності у особи цих ознак. Так переглядаючи відеозапис встановлено те, що: 01:32 Поліцейський вздихаючи каже іншому «Ні, це ми поїдемо» (мабуть має на увазі лікарню), як потім зрозуміло це вони вже вирішили поїхати з водієм на огляд. 01:36 год. після пред`явлення документів поліцейський каже напарник «Та ні. Тут полюбому» (Підтверджує свої слова виказані вище). 01:36 год. водій ОСОБА_4 вкотре виправляє поліцейського, який називає невірно її прізвище і після цього поліцейський пропонує пройти огляд. Але до цього жодних дій по встановленню ознак останній не вчиняє. Але вже лише після висунення вимоги про проходження огляду вчиняє формально дії на встановлення огляду, ці дії проте, що вони вже вирішили ще до цього водія повести до КП ПНД ДОР та те що ознаки встановлювались після вимоги на проходження огляду можуть свідчити лише про упередженість з боку поліцейських.

Разом з тим, дії працівника поліції носили виключно формальний, а не реальний характер, оскільки при проведенні тесту (вчинення дій) ОСОБА_5 заплющила очі від світла ліхтаря, а отже, працівник поліції не міг бачити зіниці ока.

01:37 год. водійка ОСОБА_4 погоджується пройти огляд, але на місці із викликом швидкої.

ОСОБА_5 не відмовляється від проходження огляду, але просить пройти його на місці, при цьому поліцейський вважає таки дії як ухилення від проходження огляду. 01:39 год водійка ОСОБА_4 викликає через 102 ще одну патрульну поліцію з метою фіксації незаконних дії працівників поліції. Згодом запитується телефоном про те, що вона хоче пройти огляду на місці і просить швидку допомогу, яка б могла такий тест провести на місці зупинки. Тобто в діях водій ОСОБА_5 відсутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Надалі, о 01:50 год. поліцейський сам помиляється про те, що він пред`являв посвідчення водія, замість службового посвідчення, про що його виправляє водійка ОСОБА_5 , це також може свідчити про те, що увага водійки на момент інкримінованого їй правопорушення була повністю сконцентрована та відповідала всім медичним нормам.

Вважають, що наявними відеоматеріалами не доведено, що водійка ОСОБА_5 мала ознаки наркотичного сп`яніння (тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці, розширені зіниці ока – водій просто відстоював свої законні права), а тому й підстав, згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735, для пропонування працівниками поліції пройти огляд водію не було.

Таким чином, працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_5 вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення ознак наркотичного сп`яніння.

Вважають «встановлені» ознаки на стан сп`яніння є надуманими та такими, що не відповідають реальним обставинам справи, в тому числі і через те, що дії одного з працівників були упередженими та останній фактично порушив ст. 266 КУпАП, проігнорувавши пропозицію водія на готовність здати аналізи на місці за допомогою швидкої допомоги, а також через те, що згодом ОСОБА_5 погодилась пройти огляд отримавши певні роз`яснення від лінії 102, але ці працівники це проігнорували, проїхати до лікарні відмовились.

Надалі о 01:53 год. водійка ОСОБА_5 каже про те, що надайте мені направлення я сама пройду, на що працівник поліції сказав, що ніяких направлень вони не виписують та не надають.

Надалі на відео працівник повідомляє неодноразово, на вимогу запитання водійки поїхати до лікарні, але якщо вони привезуть її назад, що протокол вже складено, але 01:54-01:55 сам працівник поліції каже іншому виправ в протоколі, що «ухилилась від проходження огляду», що свідчить що ніякий протокол ще не було складено та не роздруковано, а тому водійка мала б права поїхати до лікарні ще з працівниками поліції.

Також звертають увагу, що протягом усього відео після ніби то початку складання протоколу про адміністративне правопорушення працівник запитує іншого: «А що у неї так настрій змінився? Або ну що у неї з настроєм тепер?» (тобто висловлює саркастичні вислови), що додатково свідчить про упередженість працівників поліції.

Відсторонення від керування фактично так і не відбулось та направлення про яке казали водійка ОСОБА_5 такі не вручалось останній.

Протягом 2х годин водійка пройшла огляд на стан сп`яніння в якому вказаному, що остання не перебуває у стані сп`яніння, що додатково свідчить про надуманість та протиправність дій посадових осіб органів національної поліції України.

Відповідно до вимог ст.266 КУпАП водій має право відмовитись від проходження огляду на місці за допомогою технічних пристроїв, наявних у поліції та вимагати проведення такого огляду у закладі охорони здоров`я.

Вимоги ст.266 КУпАП та наказу МОЗ та МВС № 1452/735 у плані забезпечення поліцейським проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я є імперативними та зобов`язують поліцейського забезпечити проведення даного огляду. Порушення вимог вказаних нормативних актів є підставою визнання процедури недійсною.

Вказане свідчить про свідоме порушення поліцією вимог ст.266 КУпАП та наказу МОЗ та МВС № 1452/735, так як їм було відомо, що жодних ознак сп`яніння у водія не було.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суддя дійшла наступного висновку.

Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №637555 від 11.04.2026, яким зафіксовано правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.04.2026 року; роз`ясненням про відсторонення від права керування транспортним засобом від 11.04.2026 року; фактичними даними, зафіксованими на відеозаписі, які містяться на DVD-R з бодікамер поліцейських на яких зафіксована подія, яка відбувалася 11.04.2026 року за участю водія ОСОБА_1 (а.с.9).

Щодо доводів сторони захисту слід зазначити, що ОСОБА_1 було зупинено у комендантську годину під час дії воєнного стану. Працівник поліції представився та пояснив причину зупинки, роз`яснив наявні ознаки наркотичного сп`яніння та запропонував пройти медичний огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, в той час як ОСОБА_1 фактично відмовилася від проходження огляду в медичному закладі та погодилась пройти огляд на місці для чого їй необхідно було викликати швидку допомогу, а також не погоджуючись з діями працівників поліції та вважаючи їх неправомірними зателефонувала на лінію 102. Працівник поліції роз`яснив права, роз`яснив, що у разі відмови від проходження на стан сп`яніння буде складено протокол. Навіть у разі незгоди водія із законністю зупинки транспортного засобу водій в силу п.2.5 ПДР повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Посилання на постанову Верховного Суду у справі №686/11314/17 не є релевантною у даній справі. Посилання на застосування рішень ЄСПЛ також не є релевантними, згідно яких докази отримані внаслідок істотного порушення прав людини тягнуть за собою недопустимість похідних доказів (катування, незаконний обшук…), у даному випадку істотного порушення прав не зафіксовано, крім того «доктрина плодів отруйного дерева» застосовується у кримінальному процесі. Порушення п.2.5 ПДР є формальним та самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому суддя не приймає до уваги висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.04.2026 про те, що у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено.

Суддя враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, який становить підвищену суспільну небезпеку в сфері безпеки дорожнього руху, особу правопорушника, ступінь її вини, та вважає необхідним призначити адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде необхідним і достатнім, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Крім цього, відповідно до ст.40-1КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

За правилами ст.283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору, розмір якого на теперішній час становить 665,60 гривень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням її майна в порядку, встановленому законом.

В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Повний текст постанови складено о 14-30 год. 21 травня 2026 року.

Суддя: