Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №203/2370/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/2370/26

Провадження №3/0203/489/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Дніпро

Суддя Центрального районного суду міста Дніпра Качаленко Г.В., розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшла з відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

27.02.2026 року о 00:15 годині в м. Дніпро міст Старий (Амурський) водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Lexus RX 350H» державний номерний знак НОМЕР_2 із ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» та в закладі охорони здоров`я КП «ДБКЛБ» ДОР відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

21.05.2026 через канцелярію суду надійшло клопотання захисника – адвоката Алпенідзе К.Т. про розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності та захисника.

В клопотанні захисник просила врахувати письмові пояснення ОСОБА_1 , який не визнає вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Надав письмові пояснення, в яких просив закрити провадження у справі через відсутність події та складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, долучив копії медичних документів. В обґрунтування позиції зазначив, що зупинка транспортного засобу була безпідставна, з долученого відеозапису не вбачається таких підстав відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», оскільки водієм ОСОБА_1 жодних порушень ПДР здійснено не було. Крім того, в порушення вимог ч. 2 ст. 35 цього Закону, поліцейським не було проінформовано водія про причину зупинки, а огляд з метою виявлення стану сп`яніння не може бути самостійною підставою для такої зупинки. У зв`язку з тим, що сама зупинка була незаконною, всі наступні вимоги поліцейських, в тому числі й щодо проходження огляду, є незаконними. До того ж факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксовано на жодному з відеозаписів, оскільки відео починається з моменту, коли автомобіль не рухається, а сам протокол про адміністративне правопорушення жодним чином не може підтверджувати факт керування. Сам відеозапис події є неповним, фрагментарним і не фіксує події протягом деякого проміжку часу. Крім того, відео не містить доказів встановлення ознак алкогольного сп`яніння, які б давали підстави для пропозиції пройти огляд у медичному закладі. З матеріалів не вбачається, що поліцейським проводилась перевірка на інші ознаки, а тому висновок про те, що запах з ротової порожнини є наслідком саме алкогольного сп`яніння, є безпідставним. При цьому направлення на огляд до медичного закладу не містить відомостей про його отримання особою, яка притягається до відповідальності. Також відеозапис не фіксує здійснення поліцейським усіх необхідних дій під час оформлення матеріалів: водію взагалі не було роз`яснено його права та право на захист, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Також, рапорт, складений уповноваженою особою, згідно з роз`ясненнями Верховного Суду не може бути доказом вчинення правопорушення, оскільки поліцейський є зацікавленою особою. Крім того, інспектор поліції Золотоноша В.В., який підписав та склав протокол, всупереч вимогам ст.ст. 254-256 КУпАП не був безпосереднім свідком подій та не брав особистої участі у вчиненні дій, які виклав у протоколі, через що такий протокол є неналежним та недопустимим доказом, оскільки складений особою, яка особисто не встановлювала обставини справи.

Дослідив матеріали справи, суддя доходить наступного висновку.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Особливістю правозастосовної діяльності у судочинстві є те, що збирання та попереднє встановлення фактів здійснюється одними особами, а прийняття рішення по суті іншими. Незважаючи на те, чи така попередня діяльність має офіційний характер, орган правозастосування, перш ніж прийняти правове рішення, зобов`язаний оцінити її результати, переконатись в тому, що фактична ситуація, передбачена гіпотезою відповідної правової норми, мала місце. Суд, який здійснює судовий розгляд, не вправі обмежитись наданими фактами без їх власної оцінки.

Отже, судом проаналізовано представлені у справі докази, зокрема,

- письмові пояснення особи, яка притягається до відповідальності;

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№601618 від 27.02.2026, що є самостійним доказом у справі зауважень до якого не внесено, в п.п. 10.11 протоколу зазначено про технічний засіб відеозапису на 473330, 469360 та долучення до протоколу рапорту поліцейського та направлення водія на огляд;

- рапорт поліцейського УПП ДПП в Дніпропетровській області від 27.02.2026, про зупинку водія ОСОБА_1 на підставі п.7 ч.1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" (якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху), ч.1 ст.130 КУпАП, у водія виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота), попереджено про заборону подальшого керування, авто передано тверезому водію.

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.02.2026 о 00 год.19 хв.;

- відеозапис, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№601618 від 27.02.2026.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до положень п.1.3, п.1.9 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими, а особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний: - виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Суд зауважує, що особа, яка отримала право керування транспортним засобом, має необхідні теоретичні знання правил дорожнього руху та володіє практичними навичками управління джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Статтею 24 вказаного Закону встановлено додаткові повноваження поліції, зокрема забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Відповідно до п. 7 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» «в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: перевіряти документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Вказані заходи покликані на забезпечення безпеки цивільного населення, виявлення диверсійних дій противника, забезпечення завдань військового стану.

Отже, в суду відсутні підстави для сумніву в законності патрулювання поліцейськими вказаного об`єкту в період комендантської години в умовах воєнного стану.

Згідно з протоколом серії ЕПР 1 №601618, що є офіційним документом, зазначено про технічні засоби відеозапису: 473330, 469360. Ці індивідуальні номери відповідають автоматичному позначенню на записах, долучених на матеріалах.

З матеріалів відеозапису, долученого до протоколу вбачається, що запис починається з 27.02.2026 о 00.24 год., перші хвилини розмови між поліцейським та водієм через відкрите вікно автомобіля, де поліцейський пропонує водію надати документи, вбачає в особи ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота) та пропонує пройти огляд у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного засобу «Drаger» на місці зупинки (час 00:24). Водій відмовляється, мотивуючи відмову втомою та бажанням поїхати додому. (час 00:25) Після відмови від огляду на місці зупинки водієві запропоновано проїхати до медичного закладу для огляду на стан сп`яніння. Водій відповідає відмовою, наголошуючи, що не поїде до закладу та не проходитиме жодних процедур.

Щодо заперечення та відсутність доказів на підтвердження факту керування.

За такою позицією ОСОБА_1 автомобіль LEXUS RX 350H з днз НОМЕР_2 27.02.2026 о 00:15 за невідомих, нез`ясованих обставин з`явився на Старому (Амурському) мості. Пояснює, що спав в машині (00:26).

Натомість, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 перебуває в автомобілі один, на водійському сидінні, з працюючим двигуном (00:24). При спілкуванні з поліцейськими факт керування не заперечує, питає поліцейського, як може приїхати «тверезий водій» в комендантську годину. Також на відеозаписі зафіксовано здійснення телефонних дзвінків ОСОБА_1 іншим особам, і в ході розмов водій пояснює, що вживав алкоголь після чого був за кермом.

В письмових поясненнях суду ОСОБА_1 зазначає, що запитував поліцейських з якої причини зупинили саме його, а не іншу автівку «Теслу».

Відтак, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 підтверджує суду в поясненнях, що також є джерелом доказів.

З урахуванням того, що поліцейські оформлювали матеріал відносно ОСОБА_1 , деякі транспортні засоби проїжджають міст, інші перевіряються, наприклад, о 00:33, однак, як це впливає на необхідність додержання вимог п.2.5 ПДР саме ОСОБА_1 суду не доведено.

Суд не погоджується з доводами ОСОБА_1 щодо недопустимості доказів, долучених до матеріалів справи, оскільки запис є неповним, фрагментарним. При цьому, суд виходить з того, що оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19. ОСОБА_1 не ставилось питання про спотворення чи оспорювання обставин, зафіксованих за допомогою відеозйомки, навпаки, позиція його захисту саме зводилась до аналізу зафіксованої інформації, приводилася в обґрунтування позиції, тому вважаю не слушними його доводи щодо недопустимості в якості доказу інформації, зафіксованої на відеофайлах на електронному носії.

Доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що відеозапис є неналежним доказом у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки він не є безперервним у порушення «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» № 1206 від 18.12.2018 року суд вважає неслушними, оскільки відповідно до вимог ст. 266 КУпАП відеозапис є обов`язковим лише при огляді водія на стан сп`яніння. В іншій частині провадження КУпАП не вимагає застосування відеозапису. Решту змісту відеозапису з бодікамер працівників поліції, чи з відеореєстратора службового автомобіля, слід розглядати як доказ, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП. При цьому КУпАП, як закон, у жодній свої нормі не вимагає безперервності відеозапису, та доручення у його такій формі до матеріалів справи. Наведена вище Інструкція передбачає порядок використання працівником поліції спеціального технічного засобу із функцією відеозапису під час несення служби, та не регламентує обсягу використання такого відеозапису у матеріалах справи.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Так, з аналізу п.п. 7-10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, направлення на огляд видається в разі згоди водія на проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я. Інструкція не містить норми, яка б зобов`язувала працівників поліції видавати таке направлення в разі відмови водія від проходження огляду.

Запис

(00:24) Зафіксовано транспортний засіб, за кермом якого перебуває ОСОБА_1 . Працівник поліції пропонує водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drаger» на місці зупинки. Водій відмовляється, мотивуючи відмову втомою та бажанням поїхати додому. (00:25) ОСОБА_1 повідомлено про відсторонення від керування транспортним засобом до моменту проходження огляду. Водій виходить з автомобіля, відходить убік та звертається до поліцейського з пропозицією вимкнути нагрудну камеру та демонструє грошові кошти. Працівник поліції відмовляє у цій вимозі та повторно пропонує водієві пройти огляд, на що останній відповідає категоричною відмовою. Після відмови від огляду на місці зупинки водієві запропоновано проїхати до медичного закладу для огляду на стан сп`яніння. Водій відповідає відмовою, наголошуючи, що не поїде до закладу та не проходитиме жодних процедур. (00:26) ОСОБА_1 запропоновано залучити тверезого водія, проте він намагається сісти в автомобіль, пояснюючи це необхідністю відігнати транспортний засіб. Поліцейський забороняє будь-які маніпуляції з автомобілем, у відповідь на що водій висловлюється нецензурною лайкою та заявляє: «нікуди я не їхав, нічого не збираюсь проходити… я спав в машині». (00:27) Під час спілкування водій висловлює обурення фактом зупинки його транспортного засобу, звертаючи увагу на те, що інші водії продовжують рух. Пересування під час комендантської години обґрунтовує виконанням професійних обов`язків, що він є офіцером (00:28) Поліцейський повідомляє водієві про наявність у нього виражених ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), на що ОСОБА_1 посилається на наявність проблем із печінкою. (00:30) ОСОБА_1 повідомлено про складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння. Водій висловлює незгоду, просить зачекати та здійснює телефонні дзвінки невідомим особам. (00:33) Водій пропонує поліцейським «вирішити питання на місці» для можливості подальшого руху. (00:48) ОСОБА_1 повторно телефонує невідомій особі, зазначаючи поліцейським, що це особа з м. Києва. Під час цієї розмови ОСОБА_1 прямо повідомляє співрозмовнику, що був зупинений поліцією на мосту під час повернення з синагоги, де святкував день народження, перебуває за кермом у стані алкогольного сп`яніння («бухой»). Також водій пропонує особі, з якою спілкується, сприяти підвищенню у званні поліцейського, який здійснює його зупинку. Протягом тривалого часу ОСОБА_1 перелічує прізвища осіб, які, за його твердженням, належать до керівного складу Національної поліції. (00:53) ОСОБА_1 повідомлено про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, роз`яснено дату, місце та час розгляду справи, а також підтверджено факт відсторонення від керування транспортним засобом. (00:54) Водій відмовляється підписувати протокол, мотивуючи це незгодою з обставинами правопорушення та заперечуючи факт вживання алкоголю через нібито ведення спортивного способу життя.

Отже, з дослідженого відеозапису з бодікамер поліцейських вбачається, що протягом майже години спілкування з поліцейськими, поведінка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не відповідає обстановці: він поводиться зухвало, його мова незв`язна, він не вимовляє правильно слова, а з метою уникнення відповідальності пропонує вимкнути камери, натякає на матеріальну винагороду та посилається на протекцію високопосадовців ГУНП, при цьому категорично відмовляючись від огляду на стан сп`яніння. Непослідовність поведінки ОСОБА_1 , який під час телефонних розмов заявляє про факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а безпосередньо в розмові з поліцейським категорично заперечує такий факт, свідчить про намагання особи умисно ввести працівників поліції в оману, перешкодити встановленню об`єктивних обставин правопорушення та уникнути передбаченої законом відповідальності шляхом маніпуляцій та використання механізмів впливу.

Аналізуючи переглянутий відеоматеріал, суд зазначає, що поведінка та вимова водія давала обґрунтовані підстави поліцейським перевірити стан водія на стан сп`яніння, натомість була спрямована на уникненні виконання обов`язку, передбаченого п.2.5 ПДР та правильно оцінена поліцейськими як відмова від огляду.

Незгода та зауваження водія з оформленням матеріалу поліцейськими, не спростовує фактичних обставин відмови від огляду та не надає водію такого права. Норми чинного законодавства однозначно зобов`язують водія виконувати вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху і така вимога не ставиться в залежність від виконання процесуальних вимог при оформлення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Окремо, ОСОБА_1 наполягає та звертає увагу на відсутність надання йому можливості та направлення пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Відповідно до змісту норми ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння... поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

З вищевикладеного слідує, що законом передбачені два порядки проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння: поліцейським з використанням технічних засобів і лікарем в закладі охорони здоров`я. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться в закладах охорони здоров`я в двох випадках, а саме: 1) у разі незгоди водія на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів; 2) у разі незгоди водія з його результатами, тобто результатами огляду, проведеного поліцейським.

Разом з цим, протягом майже годинного спілкування з поліцейськими бажання уникнути огляду чітко прослідковується в поведінці ОСОБА_1 незалежно від можливості його проходження на місці або в лікарні.

Зазначення поліцейськими про розгляд справи Кіровським судом м. Дніпропетровська, а не Центральним районним судом міста Дніпра, не впливає на ступінь відповідальності воді за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Суд враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі "Серявін та інші проти України", де ЄСПЛ зазначав: "ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті".

Окремо, суддя зауважує, що з відеозапису вбачається участь саме двох поліцейських при оформленні матеріалу, що відповідає їх даним зазначеним в матеріалі та протоколі про адміністративне правопорушення.

Відтак, за висновками суду, з огляду на серйозність правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, ставлення до подібних діянь пересічних громадян, різкого осуду суспільства, що знаходить широкого висвітлення в ЗМІ, інтернет ресурсах, громадських обговореннях, водій джерела підвищеної небезпеки має розуміти, що на нього покладається серйозна відповідальність та висуваються підвищені вимоги.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінюючи докази саме в їх сукупності, з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, доходжу висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена в повному обсязі, та його діяння правильно кваліфіковано.

При застосуванні адміністративного стягнення суд виходить із змісту статті 33 КУпАП і враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, та вважає, що слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде достатньою мірою відповідальності для досягнення мети адміністративного стягнення, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, такі іншими особами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Згідно ч.1 ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Керуючись ст.ст. 130, 283-285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 коп. на користь держави.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом 10 (десяти) днів з моменту її винесення.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення, в разі оскарження - протягом трьох місяців з дня розгляду скарги.

Суддя Г.В. Качаленко