Вирок від 14 травня 2026 р. у справі №235/5121/24 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 235/5121/24

№ провадження 1-кп/208/239/26

ВИРОК

Іменем України

15 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

у підготовчому судовому засіданні, згідно угоди про визнання винуватості розглянувши справу кримінального провадження № 12024052410000022, відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, освіта середньо спеціальна, одружений, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, водій-солдат військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

28.06.2024 року між прокурором Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у зазначеному кримінальному провадженні, з одного боку, обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_4 з іншого боку, в присутності захисника ОСОБА_5 , за письмовою згодою потерпілої сторони, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, в службовому приміщенні прокуратури, за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, 129-а, укладено угоду про визнання винуватості, додержуючись наступних умов.

Солдат ОСОБА_4 , приблизно о 11.50 годині 02 січня 2024 року, керуючи технічно справним транспортним засобом, автомобілем марки «Volkswagen Polo» європейський реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух на території Покровського району Донецької області, по проїжджій частині автошляху Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, з боку м. Покровська, в напрямку м. Павлоград, у лівій смузі для руху.

В порушення п. п. 1.5, п.2.3 б), п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, проїжджаючи 1148 км.+200 м. вказаного автошляху, водій Володько не маючи перешкод технічного характеру, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та проявляючи протиправну недбалість щодо об`єктивного сприйняття обстановки, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, заснув за кермом автомобіля, в результаті чого втратив керування ним та змістився в праву смугу для руху, де скоїв зіткнення з автобусом «РУТА 25», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_8 , який рухався в попутному напрямку, в правій смузі для руху.

Після події зіткнення з автомобілем «Volkswagen Polo», автобус «РУТА 25» в некерованому стані виїхав на смугу для зустрічного руху, де перекинувся, в результаті чого його пасажири:

- ОСОБА_9 , отримав тілесні ушкодження у вигляді забою та обширної підшкірної гематоми лівої гомілки, рани лівої гомілки, забою середньої третини лівого стегна та грудної клітини зліва, садна коліна зліва, які у сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості;

- ОСОБА_10 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та закритого переламу правої ключиці зі зміщенням уламків, які у сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості;

- ОСОБА_11 , отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого багато уламкового переламу лівої ключиці зі зміщенням, забитої рани та садна лівого надпліччя, закритих переламів 1-5 ребер ліворуч зі зміщенням, забою та саден лівої кисті, які у сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Допущені солдатом ОСОБА_4 порушення вимог п.п. 1.5; 2.3 (6); 2.9 (a) Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Протиправні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обвинувачений, під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначених діяннях.

Між обвинуваченим та прокурором укладена угода про визнання винуватості у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України та сторони дійшли згоди про призначення обвинуваченому покарання з застосуванням ст. 58, 69 КК України, у виді службових обмежень для військовослужбовців строком на 2 роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення 20 відсотків в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Зі змісту угоди вбачається, що при її укладанні обвинуваченому роз`яснені та є зрозумілими наслідки укладання та затвердження угоди для сторін, відповідно до ст. 473 КПК України, а саме:

-обмеження права на оскарження вироку, підстави для оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода, в апеляційному порядку, що визначені ст. 394 КПК України, та в касаційному порядку, що визначені в ст. 424 КПК України;

-відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого йому кримінального правопорушення, а він має право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

Володько зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в повному обсязі у судовому засіданні у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення, виконати призначене йому покарання, сплатити процесуальні витрати, в подальшому вести законослухняний спосіб життя.

Ця угода, суть якої обвинуваченому зрозуміла, укладена ним добровільно і усвідомлено, і у нього було достатньо часу, щоб ознайомитись зі змістом угоди про визнання винуватості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 повністю визнав свою вину за обставин викладених в обвинувальному акті.

Напередодні події ДТП, ввечері, після зміни трохи випив алкоголю, та ліг спати. Зранку сів за кермо автомобіля «Volkswagen Polo», та вони поїхали міняти техніку. Під час руху, він заснув за кермом транспортного засобу, в результаті чого втратив ним керування та змістився вправо, на праву смугу для руху, де скоїв зіткнення з автобусом. Автобус перекинувся, і троє його пасажирів отримали тілесні ушкодження.

Щиро кається у скоєному, розуміє міру відповідальності та згоден нести покарання. Просить затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена ним добровільно, без якогось примусу.

З пояснень обвинуваченого наданих суду вбачається, що визнання вини у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, є добровільним, зрозумілим щодо обмежень оскарження в апеляційному та касаційному порядку, що передбачене ст. 394, 424 ч.3 п.1 КПК України, відмови від здійснення прав, передбачених абзацом 1 і 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_14 , суд вважає повне визнання вини та щире каяття.

Наведений перелік обставин у статті 66 КК України, які пом`якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті.

Солдат ОСОБА_14 раніше не судимий, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , є учасником бойових дій. Обвинувачений позитивно характеризується за місцем проходження служби, має відзнаки командувача оперативного командування.

Статус солдата-військовослужбовця, тобто особи яка захищає незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, особи яка брала безпосередню участь в бойових діях пов`язаних з військовою агресією проти України, безперечно є обставиною яка викликає повагу в суспільстві.

Зазначені обставини підтверджується стороною обвинувачення та визнається судом як окрема, пом`якшуюча покарання обвинуваченого ОСОБА_14 .

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_14 , судом не встановлено.

Санкція ч.1 ст. 286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років.

Вирішуючи питання щодо міри покарання ОСОБА_14 , суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 58 КК України, покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

ВС у постанові від 20.05.2025 у справі № 592/5221/22 зазначив, що суд може замінити військовослужбовцю покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років службовим обмеженням на той самий строк, якщо таке покарання не створює надмірного тягаря для особи і спрямоване на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та захистом основоположних прав людини.

Юридичним змістом кримінального провадження на підставі угод є сукупність прав і обов`язків, реалізовуючи які, сторони кримінального провадження можуть досягати правового компромісу.

Угода є процесуальним засобом, застосовуючи який, сторони з урахуванням рівноваги публічних та приватних інтересів у кримінальному провадженні, задовольняють їх в кримінальному процесі.

В провадженні на підставі угод, нормами КПК України вимагається від сторін і суду прийняття узгодженого рішення, і саме рішення суду про винуватість особи, ґрунтується на умовах укладеної сторонами угоди.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Суд вважає, що враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, істотний взаємозв`язок між наявністю та сукупності декількох пом`якшуючих покарання обставин, з істотним зниженням ступеню тяжкості вчиненого злочину, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, остаточне призначення військовослужбовцю ОСОБА_14 передбаченого угодою покарання за ч.1 ст. 286-1 КК України, з застосуванням ст. 58 КК України, у вигляді службових обмежень для військовослужбовців строком на 2 роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення 20 відсотків в дохід держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, не потягне за собою порушення засад виваженості.

Передбачене угодою покарання включає наявність розумного та справедливого балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, воно є законним, несвавільним і пропорційним, тобто таким, що не становить надмірного тягаря для особи.

Перевіривши відповідність угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим, суд дійшов до наступного висновку:

- Володько дійсно вчинено кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 286-1 КК України, та він у ньому винен;

- угода про визнання винуватості, яка укладена 28.06.2024 року між прокурором ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 , відповідає встановленим кримінальним процесуальним вимогам, є правомірною, відповідає інтересам суспільства та держави.

Потерпілі надали згоду на укладення угоди про визнання винуватості. Будь-яких претензій до обвинуваченого вони не мають.

Порушень прав, свобод чи інтересів інших осіб, судом не встановлено.

Суд підтверджує, що узгоджена сторонами угоди міра покарання обвинуваченому, відповідає загальним правилам призначення кримінального покарання, встановлених КК України.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по проведенню судової експертизи, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягнення з обвинуваченого.

Цивільні позови не заявлені. Запобіжний захід не обирався.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373-374, 474-475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Угоду про визнання винуватості, укладену 28.06.2024 року на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 та притягнутим в якості обвинуваченого у цьому провадженні ОСОБА_4 затвердити.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 58 КК України, замість призначеного покарання у виді позбавлення волі, призначити військовослужбовцю ОСОБА_4 остаточне покарання у виді службового обмеження строком на 2 роки, з відрахуванням в дохід держави із суми грошового забезпечення 20 %, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Початок строку відбуття призначеного ОСОБА_4 покарання, рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати по проведенню експертизи в сумі 8 330,08 гривень.

Речові докази по справі: автомобіль «Volkswagen Polo», європейський реєстраційний номер НОМЕР_2 , автобус «РУТА 25», реєстраційний номер НОМЕР_3 , залишити у власників.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через суд, який його ухвалив, протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 КПК України. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.

Вирок суду підлягає негайному врученню прокурору, обвинуваченому, захиснику.

Суддя ОСОБА_1