Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №201/6290/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному порядку, без проведення судового розгляду і виклику учасників кримінального провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 201/6290/26 (провадження № 1-кп/201/817/2026), відомості про яке 31 березня 2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026047130000062, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с-ще Петровського, Білозерського району, Херсонської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Витягу з наказу МОУ № 212 від 28 липня 2025 року старшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зараховано на посаду - командира взводу забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший сержант».

Згідно ст. 68 Конституції України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом.

Права і обов`язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом. Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1,4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_2 , був зобов`язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до спів службовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.

Проте, старший сержант ОСОБА_2 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення проти авторитету органів державної влади за наступних обставин:

У невстановлений для досудового розслідування час місці, ОСОБА_2 , через мережу «Інтернет» у соціальній мережі «Facebook» зв`язався з особою, яка надала послуги по виробництву посвідчень водія, не дотримуючись порядку визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортним засобом», яка передбачає, що посвідчення водія видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний, практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС.

В цей час у ОСОБА_2 , виник злочинний умисел, направлений на пособництво у виготовленні підробленого водійського посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, а саме водійське посвідчення на право керування транспортних засобів категорії «В» та ОСОБА_3 з метою його подальшого використання у власних цілях.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на пособництво у виготовленні завідомо підробленого посвідчення водія, ОСОБА_2 , скориставшись послугами невстановленої у ході досудового розслідування особи, в ході спілкування з якою, домовився про виготовлення, подальше придбання та оплату вартості підробленого посвідчення водія за 18 000,00 гривень, де за попередньою домовленістю, ОСОБА_2 , діючи умисно, протиправно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, щодо пособництва у вчиненні підроблення посвідчення водія, передав в електронному вигляді через повідомлення в мобільному додатку «Facebook», свій фотознімок, фото паспорта з анкетними даними та зразок підпису з метою подальшого внесення їх до підробленого посвідчення водія, тим самим вчинив пособництво в підробленні вказаного офіційного документа.

В подальшому ОСОБА_2 , приблизно у середині жовтня місяця 2023 року, більш точної дати в ході проведення досудового розслідування встановити не представилось можливим, перебуваючи у м. Києві, будучи пособником у підроблені офіційного документа, отримав від невстановленої у ході досудового розслідування особи пакунок у якому знаходилось посвідчення водія, із серією НОМЕР_2 , на ім`я - « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , що посвідчує право керування транспортними засобами категорії «В» та «С», бланк якого не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам посвідчень водія, що знаходяться в офіційному обігу на території України, з метою його подальшого використання для підтвердження права керування транспортним засобом.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_2 виразились у пособництві в підроблені офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такий документ, і який надає права з метою використання його іншою особою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України.

Він же, старший сержант ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем військової служби, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді - командира взводу забезпечення військової частини НОМЕР_1 , маючи злочинний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа - посвідчення водія, під час керування транспортними засобами, на початку жовтня місяця 2023 року, придбав у невстановленої дізнанням особи за грошову винагороду в сумі 18 000,00 гривень, завідомо підроблене посвідчення водія з серією НОМЕР_2 , виданого 02 жовтня 2023 року ТСЦ № 8045 на ім`я - « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , що посвідчує право керування транспортними засобами категорії «В» та «С», і яке не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам посвідчень водія, які знаходяться в офіційному обігу на території України, з метою його подальшого використання для керування транспортним засобом.

В подальшому 31 березня 2026 року, близько 02 години 20 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 2101», білого кольору державний номерний знак НОМЕР_3 , проїжджаючи по Центральному мосту в місті Дніпро, був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, біля буд. 31А. Далі, ОСОБА_2 діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи протиправний умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документу, на вимогу працівників Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», діючи умисно надав для перевірки підроблений документ посвідчення водія серії НОМЕР_4 , виданого 02 жовтня 2023 року ТСЦ № 8045 на ім`я - « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , що посвідчує право керування транспортними засобами категорії «В» та «С», бланк якого не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам посвідчень водія, що знаходяться в офіційному обігу на території України.

Умисні дії ОСОБА_2 виразились у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Вищезазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками кримінального провадження, які надали згоду щодо розгляду обвинувального акта за їх відсутності, при цьому обвинувачений ОСОБА_2 надав письмову заяву, складену в присутності захисника – адвоката ОСОБА_4 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

А тому суд, за клопотанням прокурора, вважає за доцільне розглянути обвинувальний акт та додані до нього матеріали щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників кримінального провадження на підставі обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч. 2 ст. 382 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

За таких обставин, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в частині даних про особу обвинуваченого, оцінивши всі обставини у сукупності, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 :

-у пособництві в підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такий документ і надає права з метою його використання іншою особою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України;

-у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченого ОСОБА_2 який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, свою вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, при цьому, ці обставини на підставі ст. 66 КК України, суд відносить до таких, що пом`якшують його покарання. Обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_2 обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим на підставі ст. 70 КК України, у виді обмеження волі, однак, зі звільненням останнього від відбування покарання з випробувальним терміном, в порядку передбаченому ст. 75 КК України та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде відповідати ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретним їх обставинам і наслідкам, даним про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який свою вину визнав у повному обсязі і щиро розкаявся у скоєному, а також обставинам, що пом`якшують покарання останнього і відсутністю таких, що його обтяжують, а отже, сукупність всіх цих даних свідчить про недоцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_2 іншого покарання, передбаченого санкцією інкримінованих частин зазначеної статті, при цьому, призначення саме такого покарання у виді обмеження волі з подальшим звільненням від його відбування з випробуванням буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, а також буде відповідати загальним засадам призначення покарання, передбаченими ст. 65 КК України, та принципам справедливості, достатності і співрозмірності.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України, суд вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання щодо речових доказів, суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у цьому кримінальному провадженні.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений, інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376, 381-382 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді одного року трьох місяців обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді одного року обмеження волі;

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначивши покарання у виді одного року трьох місяців обмеження волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, а також виконає покладені на нього обов`язки у виді: періодичного з`явлення для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації ; повідомлення уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Арешт на майно, який було накладено в рамках кримінального провадження № 12026047130000062, ухвалою слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_5 від 01 квітня 2026 року, після набрання вироком суду законної сили - скасувати.

Речові докази – посвідчення водія серії НОМЕР_4 , видане 02 жовтня 2023 року ТСЦ № 8045 на ім`я ОСОБА_2 , яке зберігається в матеріалах кримінального провадження – знищити; DVD-R диск - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 3 119 (три тисячі сто дев`ятнадцять) гривень 90 (дев`яносто) копійок.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, зокрема, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1