Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №201/641/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/641/26

Провадження № 2/201/2042/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Соборний районний суд

міста Дніпра

у складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.

за участю секретаря – Максимової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, -

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2026 року до Соборногорайонного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_3 , в якій вона просить стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 206 000 на двох дітей, щомісячно, які підлягають індексації відповідно до закону, починаючи з дати пред`явлення позову до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 2 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та нею було укладено шлюбу, який зареєстровано Краматорським міським відділом реєстрації державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 36. Від шлюбу вони мають спільних дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач проживає окремо від позивачки та дітей, у добровільному порядку не приймає участі в утриманні синів, на численні прохання про належне матеріальне забезпечення потреб дітей не реагує, аліменти на утримання дітей не сплачує. З врахуванням витрат на дітей, які вона несе самостійно, та з врахуванням діагнозу «аутизм» в сина ОСОБА_6 , вважає, що доцільною до стягнення буде сума аліментів в розмірі 206 000 грн. Така сума складається з витрат на садочок, одяг, ліки, няню, а також комунальні послуги. Відповідач є фізичною особою–підприємцем, засновником декількох юридичних осіб, а тому має достатніх дохід для утримання двох дітей. Тому, позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом.

6 лютого 2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що вимоги позивачки щодо стягнення аліментів на утримання сумісних дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 206 000 грн., є безпідставними тому просить відмовити в їх задоволенні. Викладене в позові факти є неправдивими, позивачка з метою формування хибної думки відносно нього – особи, що умисно ухиляється від утримання дітей, зазначає суду обставини, що не відповідають дійсності. Проживши у шлюбі з ним більш ніж п`ять років, позивачка достовірно знала про наявність в нього ще трьох малолітніх дітей, що перебувають на його утриманні, але у позові неправдиво вказала, що у відповідача відсутні діти, що потребують утримання. На даний час, крім вказаних у позові синів, у відповідача є ще діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження. Відповідно, він належним чином утримує їх та добровільно сплачує аліменти на їх утримання. Окрім цього, відповідач має матір – ОСОБА_10 , 85 років, яка наразі проживає сама та яку він матеріально забезпечує. Також, позивач у своїй заяві, з метою ввести суд в оману, вказав, що відповідач є здоровою людиною, навмисно замовчавши факт того, що у нього є хронічне захворювання опорно-рухомого апарату та інвалідність 3 групи по загальному захворюванню, довічно. Твердження ж позивачки про, начебто, свою неможливість забезпечувати своїх дітей, на відміну від відповідача, є неправдивими, оскільки згідно з податковою декларацією за 2025р. Сукупний дохід відповідача складає 1 243 116 грн. 92 коп., тоді як дохід позивачки – за 2023р. - 5 000 150грн., а за 2024р.- 5 223 550грн., що значно перевищує доходи відповідача. Твердження позивачки про начебто не бажання відповідача добровільно сплачувати аліменти на дітей, ухилянні від цього, є неправдивими. Відтак, з врахуванням майнового стану, наявності на утриманні окрім двох спільних з позивачем дітей, ще 3 дітей та мати пенсіонерки, відповідач не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання двох малолітніх дітей у розмірі до 20 000 грн.

Представник позивачки у судове засідання подав заяву, у якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання подав заяву, у якій визнав позов частково за позицією, викладеною у відзиві на позов, просив взяти його до уваги

У зв`язку з наведеним, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві, у відзиві на позовну заяву і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2 лютого 2020 року по 2 жовтня 2025 року перебували в шлюбі, зареєстрованому Краматорським міським відділом реєстрації державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 36.

Від подружнього життя сторони мають спільних дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 23 березня 2021 року Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 699, та сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 15 грудня 2022 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 1048.

Діти проживають разом з матір`ю - ОСОБА_1 .

Позивачем в обґрунтування своїх вимог про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей саме в сумі 206 000 грн. зазначає, що син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діагноз «аутизм», потребує постійного лікування та відповідного догляду, що підтверджується Консультативним висновком дитячого невролога від 19.02.2026 року.

Водночас, з наданих доказів також випливає, що відповідач ОСОБА_2 є також батьком ще трьох дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно з наданою відповідачем інформацією, на користь кожної дитини відповідачем сплачуються аліменти. Крім того, на утриманні відповідача перебуває 85 річна мати – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , розмір пенсії якої складає 4 855 грн. щомісячно, у зв`язку з чим, він здійснює її матеріальне забезпечення.

Відповідач є інвалідом 3 групи інвалідності по загальному захворюванню довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням, довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 071376 від 09.08.2018 року.

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру ФОП – платників податків, за 2025 рік відповідач, після відрахування податку та військового збору отримав 1108828 грн. доходу.

Надаючи оцінку доводам сторін, та аналізуючи надані докази, суд виходить з того, що одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та закріплене у Сімейному Кодексі України.

Так, у відповідність із статтею 51 Конституції України, що кореспондується із статтею 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі Конвенція), визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

З врахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що наразі відповідач вже має аліментні зобов`язання по утриманню 3-х дітей, на його утриманні перебуває матір непрацездатного віку, наявність у відповідача 3-ї групи інвалідності, а також недоведеністю позивачем можливості сплати аліментів відповідачем в розмірі 206 000 грн. щомісячно, суд вважає за можливе позов задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 грн. щомісяця, починаючи стягнення з 19 січня 2026 року (строк звернення позивачки до суду у даній справі), до досягнення дітьми повноліття.

Такий розмір аліментів відповідатиме 2/5 частинам половини його щомісячного доходу, та кореспондується із приписами ч.5 ст.183 СК України, відповідно до якої, за судовим наказом з платника аліментів може бути стягнуто не більше половини заробітку (доходу) при наявності трьох і більше дітей.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, зважаючи на результат розгляду справи та звільнення позивачки від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача має бути стягнуто судовий збір на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180-181 СК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 грн. щомісяця, починаючи стягнення з 19 січня 2026 року.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331 грн. 20 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев