Вирок від 20 травня 2026 р. у справі №175/11918/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/11918/25

Провадження № 1-кп/175/1468/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року селище Слобожанське Дніпровського

району Дніпропетровської області

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025042240000384 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Жовтневе Білопільського району Сумської області, неодруженого, із середньою спеціальною освітою, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «сержант», вперше притягається до кримінальної відповідальності,

обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ.

Сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, та проходячи її на посаді бойового медика 1 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти 2 батальйону морської піхоти, знаходячись у складі військової частини НОМЕР_1 в зоні бойових дій та виконуючи бойові завдання, в період з січня 2023 року по травень 2025 року поблизу населеного пункту Світле Покровського району, Донецької області (більш точну дату, час та місце в ході досудового розслідування встановити не надалося можливим), діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, придбав шляхом привласнення знайдені на землі: конструктивно-оформлений заряд вибухової речовини, а саме споряджений корпус осколкової наступальної ручної гранати типу РГН, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для здійснення вибуху; уніфікований запал ручних гранат модернізованих типу УЗРГМ-2 промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв та придатний для здійснення вибуху, які підняв та розмістив в кишенях свого тактичного рюкзаку, надягнутого на ньому, тим самим вчинив тим самим незаконне придбання шляхом привласнення знайдених вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, після чого, транспортуючи таким чином безпосередньо при собі вказаний вибуховий пристрій та вибухову речовину, приїхав до ТРЦ «Караван» за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Слобожанське, вул. Нижньодніпровська, буд. 17, де перебуваючи в одному з відділів залишив вищезазначений тактичний рюкзак, чим скоїв придбання та носіння вибухових речовин, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

29 травня 2025 року, працівниками поліції СВ ВП N?2 ДРУП N?2 ГУНП в Дніпропетровській області під час проведення огляду місця події за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Слобожанське, вул. Нижньодніпровська, буд. 17 було виявлено та вилучено тактичний рюкзак ОСОБА_4 , в якому знаходились: конструктивно-оформлений заряд вибухової речовини, а саме споряджений корпус осколкової наступальної ручної гранати типу РГН, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для здійснення вибуху; уніфікований запал ручних гранат модернізованих типу УЗРГМ-2 промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв та придатний для здійснення вибуху, які ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно придбав та носив без передбаченого законом дозволу.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України як носіння та придбання вибухових речовин і вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.

Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 вказаного вище кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.

В зв`язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину та погодився з кваліфікацією вчиненого ним злочину, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і під час судового розгляду обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо обставин, які характеризують особистість обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання, а дослідження інших доказів у провадженні не здійснювалось. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння зазначеними вище учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, визнав повністю та пояснив, що ним дійсно скоєно це кримінальне правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин. В скоєному кається та просить суд суворо не карати.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ЯКІ ПОМ`ЯКШУЮТЬ АБО ОБТЯЖУЮТЬ ПОКАРАННЯ.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

ІV. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, за місцем проходження військової служби характеризується посередньо, має постійне місце мешкання, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, за інформацією військової частини НОМЕР_2 виконує завдання необхідні для забезпечення оборони України, за інформацією КНП Сумської обласної ради "Обласна клініка спеціального лікування" на стаціонарному лікуванні не перебував, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є тяжким злочином, обставини, які пом`якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті (частиною статті). Також суд, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якого обвинувачений за вчинене ним кримінальне правопорушення не уникнув, другорядну роль кари як мети покарання, вважає можливим звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов`язків. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

V. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ ЩОДО ПИТАНЬ, ЯКІ ВИРІШУЮТЬСЯ СУДОМ ПРИ УХВАЛЕННІ ВИРОКУ, ТА ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ, ЯКИМ КЕРУВАВСЯ СУД.

Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання щодо скасування арешту майна суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним за ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з випробуванням строком на один рік шість місяців, якщо він протягом цього іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили – не обирати.

Речові докази: рюкзак кольору хакі, в якому натільний одяг, медичні та лікарські засоби, банківська кортка А-Банк з номером " НОМЕР_3 ", фотокартки, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за квитанцією № 000001992 – повернути володільцю; дактилокарту та сліди пальців рук - залишити в матріалах кримінального провадження; змив з предмету схожого на корпус гранати РГН та змив з предмету схожого на запал УЗРГМ-2, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за квитанцією № 000002016 – знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 4902 (чотири тисячі дев`ятсот дві) гривні 70 копійок.

Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні № 12025042240000384 від 30 травня 2025 року, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2025 року.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1