Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №173/319/24 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/319/24

Провадження №2/173/22/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Кожевник О.А.

за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Безменко Микита Євгенович до ОСОБА_2 , третя особа: Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про виключення відомостей з актового запису про народження дитини

ВСТАНОВИВ:

15.01.2024 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Безменко Микита Євгенович до ОСОБА_2 , третя особа: Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про виключення відомостей з актового запису про народження дитини.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 23.05.2018 Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) вніс актовий запис № 28 стосовно дитини ОСОБА_3 , батьком якого зазначено ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Верхівцевської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 для вказаних дітей знайшла чоловіків, які визнали батьківство на її дітей. За кожне визнання батьківства громадянка ОСОБА_2 від даних чоловіків отримала кошти в розмірі 1500-2000 грн.

Позивач зазначає, що не є біологічним батьком ОСОБА_3 та просив провести судову молекулярно-генетичну експертизу та постановити рішення про виключення з актового запису про народження ОСОБА_3 відомостей про ОСОБА_1 .

Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді ОСОБА_4 .

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. від 29.01.2024 прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче засідання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 справу розподілено судді ОСОБА_5 .

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 від 21.11.2024 призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, провадження по справі зупинено.

Розпорядженням заступника керівника апарату суду № 349 від 16.06.2025 на підставі рішення ВРП від 05.06.2025 "Про звільнення судді ОСОБА_5 у відставку" призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 справу розподілено судді Кожевник О.А.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. справу прийнято до свого провадження, поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 11 год. 20 хв. 29 вересня 2025 року.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2025 року витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію, чи здійснювала виїзд за межі України у будь-якому напрямку громадянка ОСОБА_2 за період з 23.12.2018 рік по теперішній час та чи поверталась на територію України.

27 січня 2026 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області закрито підготовче провадження та справу призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання 20 травня 2026 року сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Представник позивача та представник третьої особи Верхньодніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) подали до суду заява про розгляд справи без їх участі. Відповідач, повідомлена про розгляд справи належним чином, зокрема, шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади України, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких заперечень щодо позову не надала.

Відповідно до положень ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на обліку Служби у справах дітей Верхівцевської міської ради перебували неповнолітні діти: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 .

Відповідно до копії висновку органу опіки та піклування Верхівцевської міської ради, долученого до матеріалів справи, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню її неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 .

У зазначеному висновку вказано, що у малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батько ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в 2023 році визнав себе батьком ОСОБА_13 .

Відповідно до ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

За змістом положень статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; 3) за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Згідно з ч. 1 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», особа, яка записана батьком дитини, має право оспорювати своє батьківство, пред`являти позов про виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини. Відповідно до цієї ж постанови, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Позивач зазначає, що може не являтися батьком дитини ОСОБА_3 , при цьому категорично не стверджуючи це.

24.04.2025 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшов лист від Державної спеціалізованої установи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ" про повернення без виконання ухвали суду від 24.04.2025 у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 разом з дитиною 10.02.2025, 10.03.2025 та 07.04.2025 на експертизу.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Частиною 1 ст. 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Отже, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з`ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування. Також за змістом вказаних норм кожна сторона має право надавати суду докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, обставин, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання - висновки експертизи. У разі, якщо у сторони відсутня можливість самостійно надати висновок, відповідна сторона вправі заявити перед судом клопотання про призначення відповідної експертизи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, у тому числі висновку судово-генетичної експертизи.

Верховним Судом у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 642/6007/16 зроблено правовий висновок про те, що доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можна будь-якими допустимими доказами, суттєвими з яких будуть висновки судово-медичної, біологічної, генетичної експертиз.

У постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 зазначено, що «висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (справа «Калачова проти Російської Федерації» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

У п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

За приписами ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Отже, в кожному конкретному випадку суд має розібратися з якої причини сторона по справі не з`явилася в призначений день на експертизу і чи є ця причина поважною.

Відповідач не надала жодних пояснень щодо причини своєї неявки разом з дитиною до експертної установи, не повідомила суд чи експертну установу про наявність поважних причин такої неявки, а також не вжила жодних заходів для забезпечення проведення призначеної експертизи.

В свою чергу суд зазначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України).

У висновку органу опіки та піклування прізвище батька дитини зазначено як « ОСОБА_14 », тоді як прізвище позивача — « ОСОБА_15 », що свідчить про наявність розбіжностей у персональних даних.

Крім того, до матеріалів справи не долучено жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що батьком ОСОБА_3 у встановленому законом порядку записано саме ОСОБА_1 , зокрема відсутнє свідоцтво про народження дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Варто також зазначити, що позивачем не зазначено, яким саме чином його було записано батьком дитини, з огляду на те, що дитина народилася у 2018 році, тоді як, відповідно до висновку органу опіки та піклування, своє батьківство позивач визнав лише у 2023 році. Таким чином, позивачем не наведено жодних пояснень щодо підстав та порядку внесення відомостей про нього як про батька дитини до актового запису про народження.

Крім того, позивач сам зазначає, що відповідачка за написання чоловіками заяв про визнання батьківства отримувала грошові кошти, що, у свою чергу, ставить під сумнів добровільність, достовірність та правові підстави такого визнання батьківства.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу, позивачем, окрім висновку органу опіки та піклування, який є предметом розгляду в іншій справі, до матеріалів справи не долучено жодного належного та допустимого доказу на підтвердження свого батьківства щодо дитини.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Як визначено ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Як передбачено ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Враховуючи вищезазначене, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що у позовних вимогах відмовлено у повному обсягу, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Безменко Микита Євгенович до ОСОБА_2 , третя особа: Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про виключення відомостей з актового запису про народження дитини – відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Суддя О.А. Кожевник