Вирок від 20 травня 2026 р. у справі №173/1129/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1129/26

Номер провадження1-кп/173/135/2026

В И Р О К

іменем України

21 травня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041430000100 від 08.02.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Дніпровське, Верхньодніпровської ТГ, Кам`янського району, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, який офіційно не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.

Так, ОСОБА_6 , 03 лютого 2026 року, більш точний час не встановлено, перебуваючи в під`їзді багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 , знайшов на підлозі ключ та зрозумів, що він може бути від вхідних воріт гаражу, що розташований безпосередньо біля будинку АДРЕСА_2 і який належить його сусідці - потерпілій ОСОБА_5 , оскільки раніше допомагав останній вмикати генератор у вказаному гаражі.

В подальшому, 04.02.2026, ввечері, більш точний час не встановлено, у ОСОБА_6 раптово виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з гаражу по АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 .

Реалізовуючи свій злочинний корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з приміщення гаражу, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи їх настання, за допомогою знайденого ключа відчинив ворота гаражу, в результаті чого проник до приміщення. Оглянувши приміщення гаражу, з правої сторони останній знайшов та визначив своїми об`єктами злочинного посягання генератор марки “Scheppach” SG2500i синьо-чорного кольору, вартістю 13 996 грн. 27 коп., пластмасову каністру марки «сила» червоного кольору об`ємом 20 літрів, вартістю 637 грн. 32 коп., пластмасову каністру марки «сила» червоного кольору об`ємом 10 літрів, вартістю 422 грн. 06 коп., які були заповнені бензином марки А-95 в кількості 25 літрів, вартістю 1518 грн., та, діючи умисно, таємно, з корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, по черзі виніс вказані предмети за територію гаражного приміщення, після чого зачинив ворота гаражу та покинув місце злочину разом з викраденим майном, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 заподіяв потерпілій ОСОБА_5 , згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 284/26 від 17.02.2026 матеріального збитку на загальну суму 16 573,65 грн. (шістнадцять тисяч п`ятсот сімдесят три гривні шістдесят п`ять копійок) в цінах, діючих на момент скоєння злочину.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав свою вину у вчинені інкримінованого йому правопорушення. Пояснив, що на початку лютого 2026 року в вечірній час знайшов ключ на 4 сходинці, зрозумів, що цей ключ від сусідського гаражу та вирішив віддати його ОСОБА_7 вранці, однак останньої вдома не було. Через два дні сталось скрутне становище в його родині та він взяв ключ, відкрив гараж забрав з нього генератор та дві каністри по 10 літрів та 20 літрів бензину. Бензин використав для власного автомобіля, генератор продав невідомим особам за 100 доларів та 200 грн. кошти потратив на ремонт автомобіля та ліки для дружини. Приїхали поліцейські, запитали: «Чи не бачив він хто здійснив крадіжку речей?», на що він відповів, що не бачив. Через два дні поліцейські приїхали до нього та запропонували розказати як всі було, на що він зрозумів, що краще у всьому зізнатись і розказав про обставини вчинення ним крадіжки речей з гаражу.

Потерпіла в судовому засіданні погодилась з запропонованим прокурором видом покарання, підтвердила що обвинувачений матеріальну шкоду відшкодував в повному обсязі до першого судового засідання, проте втратив довіру до нього, зважаючи на те, що раніше були сусідські, товариські відносини між їх родинами.

Оскільки обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор та потерпіла, також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає не доцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння злочинів, які ніким не оспорюються.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, який критично ставиться до скоєного, відшкодував завдану шкоду, тому просить суд визнати ОСОБА_6 винуватим та призначити покарання, з урахуванням відсутності обставин які обтяжують покарання, обставин які пом`якшують покарання – щире каяття та відшкодування завданих збитків, за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років із застосуванням ст. 75, 76 КК України, оскільки останній раніше не судимий.

Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого та частково дослідивши матеріали кримінального провадження, у тому числі ті, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Обставиною, яка пом`якшує покарання відповідно до положень ст. 66 КК України судом визнається щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України судом не встановлено.

Разом з цим, суд приймає до уваги досудову доповідь органу пробації від 20.05.2026, згідно з якої орган пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення оцінює як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінується як середній. Орган пробації вважає, що виправлення цієї особи можливо без обмеження або позбавлення волі на певний строк. Проте висновок досудової доповіді має рекомендаційний характер.

Згідно з роз`ясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

За таких обставин, судом враховано, що ОСОБА_6 критично ставиться до скоєного, має постійне місце проживання, одружений, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, відсутність обставин, що обтяжують покарання, обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків, а також те, що вчинене ним кримінальне правопорушення віднесене до тяжкого злочину, суд вважає за необхідне визначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

Разом з цим, судом встановлено, що обвинувачений визнав свою вину в інкримінованому злочині за обставин встановлених судом, висловив жаль з приводу вчиненого, вибачився перед потерпілою, відшкодував завдану шкоду, є особою яка раніше не судима. За таких підстав, суд вважав можливим застосувати до нього ст. 75, 76 КК України, надати можливість обвинуваченому виправитись та інтегруватись у суспільство без відбування призначеного покарання.

Призначення ОСОБА_6 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», не лише покарати за вчинення кримінального правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, а також запобігти вчиненню ним так і іншими особами злочинів.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України.

Запобіжний захід у підготовчому судовому засіданні та під час судового розгляду зазначеного кримінального провадження не обирався і на теперішній час судом не встановлено підстав для його обрання.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 363-368, 370, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Речові докази: ключ, дві каністри 10 літрів та 20 літрів передані на відповідальне зберігання ОСОБА_5 залишити останній за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1