Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №185/15664/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 185/15664/25

Провадження № 2/932/991/26

27 квітня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – Куцевола В.В.

при секретарі – Травкіній В.Р.

за участі

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

09.12.2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 25.09.1993 року сторони уклали шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Димитровського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 419.

Як вказує позивач сімейні відносини з відповідачем не склались, через протилежні погляди на сімейне життя. Сторони не проживають разом, не ведуть спільне господарство та не підтримують спільний побут. Позивач вважає, що збереження шлюбу суперечитиме його інтересам.

Ухвалою суду від 18.03.2026 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову про розірвання шлюбу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, та примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із положеннями п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до вимог ст. 112 СК України, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Згідно з вимогами ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу відновити своє дошлюбне прізвище.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, 25.09.1993 року сторони уклали шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Димитровського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 419.

Як зазначено позивачем та визнається відповідачем, шлюбні відносини між позивачем та відповідачем припинено. Позивач вважає, що збереження шлюбу суперечитиме його інтересам.

Враховуючи викладене та задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Оскільки, як встановлено судом, примирення між сторонами не можливе, приймаючи до уваги договірну природу шлюбу та принцип добровільності, суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та вважає за можливе розірвати шлюб між сторонами, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При зверненні до суду з позовною заявою позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією від 02.12.2025 року №9661-1114-0401-9311, що міститься у матеріалах справи. До початку розгляду справи по суті відповідач визнав позов. Внаслідок того, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачу належить повернути 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто у сумі 605 грн. 60. Решту судового збору у сумі 605 грн. 60 коп. належить стягнути з відповідача на користь позивача, позовні вимоги якого задоволені.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 25.09.1993 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Димитровського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 419 – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову на підставі платіжної інструкції від 02.12.2025 року №9661-1114-0401-9311, у розмірі 605 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В. Куцевол