Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №199/2264/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/2264/26

(2/199/3584/26)

РІШЕННЯ

іменем України

20.05.2026

м. Дніпро

справа №199/2264/26

провадження № 2/199/3584/26

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Подорець О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, -

учасники судового розгляду:

позивач – Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»

відповідач – ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування. В обґрунтування позовних вимог зазначивши, що 07.02.2022 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю Chery Tiggo 3, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2022 по справі №199/1430/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2022 по справі №199/1416/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу Chery Tiggo 3, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП, була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-205250379.

Позивачем було здійснено врегулювання страхового випадку та обчислено розмір страхового відшкодування відповідно до Закону України № 1961-IV, що підтверджується матеріалами страхової справи.

Враховуючи матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №EP-205250379 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 .

За полісом страхування №EP-205250379 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб – 2 500,00 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати.

Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 5 260,00 грн.

Позивач, на виконання полісу страхування №EP-205250379, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 5 260,00 грн.

Враховуючи винність відповідача у настанні ДТП, порушення ним обов`язків, встановлених Законом України № 1961-IV, а також здійснення виплати страхового відшкодування, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 260,00 грн., штрафні санкції, а саме: інфляційні втрати; пеню та три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з дати подання позову до суду включно до дати ухвалення судового рішення, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27.02.2026 дану позовну заяву залишено без руху.

04.03.2026 представником позивача адвокатом Войціховським А.В. через систему «Електронний суд» надано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 09.03.2026 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Розгляд (формування та зберігання) судової справи проводиться в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження. Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 31.03.2026, про що свідчить повідомлення Укрпошти про вручення поштового рекомендованого відправлення.

07.04.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Пріхно Н.М. подано відзив на позовну заяву, в якому остання просила суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а у разі незгоди суду з доводами сторони відповідача - зменшити розмір стягнення, відмовити у стягненні штрафних санкцій та зменшити витрати на правничу допомогу.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 07.02.2022 у місті Дніпро по вулиці Шолохова біля будинку №7 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Chery Tiggo 3, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 .

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Данні обставини встановлені та підтверджуються постановами Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2022 по справі №199/1430/22 та від 29.03.2022 по справі №199/1416/22, якими ОСОБА_1 було визнано виним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди та факти встановлені при розгляді адміністративної справи є преюдиціальними фактами при розгляді цивільної справи.

На момент ДТП майнові інтереси власника автомобіля Chery Tiggo 3, державний номер НОМЕР_1 ,, були застраховані в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» згідно поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-205250379.

18.07.2022 власник пошкодженого автомобіля Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_3 звернувся до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» з заявою на виплату страхового відшкодування.

02.02.2023 ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» на підставі страхового акту №36982/1 здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_3 в розмірі 5 260,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 19091 від 02.02.2023.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п.п. а) п. 38.1.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11,599,1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.

Як роз`яснено у пунктах 26, 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика (Моторне (транспортне) страхове бюро України), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року № 6-2806цс16.

Крім того, у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди, яка покладає на позивача обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Позивачем доведено факт завдання шкоди саме з вини відповідача, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, а відповідачем відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України цей факт не спростовано.

Правове значення для відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, за даних обставин, має беззаперечний факт виплати ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» потерпілій особі страхового відшкодування.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки позивач здійснив виплату страхового відшкодування 02.02.2023, а до суду звернувся аж 25.02.2026, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин, який тривав до 30.06.2023.

Утім, 15.03.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19.

Згідно з останнім, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

04.09.2025 набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX, який скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, враховуючи період дії карантину (з 12.03.2020 до 30.06.2023) та період дії в Україні воєнного стану, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності у даній справі.

За таких обставин, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню сума сплаченого страхового відшкодування в розмірі 5 260,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме: інфляційних втрат; пені та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з дати подання позову до суду включно до дати ухвалення судового рішення, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).

Текстуальне тлумачення положень статті 549 ЦК України свідчить, що законодавець у цій нормі пов`язує визначення пені як виду неустойки з такими кваліфікуючими ознаками як її обчислення:

1) за кожен день прострочення виконання;

2) у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 по справі № 686/21962/15-ц зазначила, що: « Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

У даному випадку, суд вважає заявлену позивачем позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій передчасною, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Що стосується судових витрат, суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1-2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 8 022,50 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду договір про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025, укладений між ТДВ «СГ «Оберіг» та ФОП адвокатом Войціховським А.В.; додаткову угоду від 01.01.2026 до договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, серії ВЛ №1208; акт прийому-передачі наданих послуг №36982/1 від 23.02.2026.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Пріхно Н.М. просила суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність ціні позову та складності справи.

Перевіривши зміст наданих документів, суд зазначає, що заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 8 022,50 грн. не є співмірними зі складністю цивільної справи, ціною позовних вимог та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, оскільки складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному провадженні, тобто, надання правничої допомоги ТДВ «СГ «Оберіг» адвокатом в даній справі зводилося до складання позовної заяви та відповіді на відзив.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ТДВ «СГ «Оберіг» до 4 000,00 грн.

Крім того, згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 5 260 (п`ять тисяч двісті шістдесят) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 20 травня 2026 року.

Позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ 39433769, адреса – вул. Васильківська, буд. №14, м. Київ, 03040.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації – АДРЕСА_1 .

Суддя О.Б.Подорець