Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №127/37389/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/37389/25

Провадження № 22-ц/801/952/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 рокуСправа № 127/37389/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Рибчинського В.П.,

позивач: ТОВ «Укр кредит фінанс»

відповідач : ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду від 09.02.2026 року у справі за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

28.11.2025 року ТОВ «Укр кредит фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказало, що 16.07.2024 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 шляхом створення ОСОБА_1 заявки на отримання кредиту та її верифікації за допомогою технології BankID на веб-сайті позивача (navse.in.ua) було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1422-0849 продукту «НА ВСЕ», що підписаний ОСОБА_1 електронним ідентифікатором НОМЕР_1 . ТОВ «Укр кредит фінанс» зобов`язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 11 000 грн на умовах строковості і платності , а ОСОБА_1 зобов`язалася їх повернути та сплатити встановлені договором відсотки згідно з умовами укладеного договору .ТОВ «Укр кредит фінанс» свої обов`язки за вказаним договором виконало належним чином та надало, через партнера АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 11 000 грн на банківську карту НОМЕР_2 , зазначену ОСОБА_1 в заявці на отримання кредиту, строком на 300 днів, (до 12.05.2025 року) зі сплатою відсотків у розмірі 1,20% за зниженою та 1,50% за стандартною відсотковою ставкою на день від суми кредиту. Відповідачка свої зобов`язання за договором з повернення кредитних коштів, відсотків і обов`язкових платежів не виконувала ,в зв`язку з чим станом на 13.10.2025 року у неї виникла заборгованість в розмірі 61 688 грн, з яких 11 000 грн - заборгованість з тіла кредиту , 49 038 грн - заборгованість з відсотків, 1650 грн - заборгованість з комісії. ТОВ «Укр кредит фінанс» прийнято рішення про часткове списання заборгованості ОСОБА_1 у загальній сумі 6688 грн, за умови погашення ОСОБА_1 решти заборгованості у розмірі 55 000 грн.

Посилаючись на те, що строк договору закінчився , відповідачка порушила умови договору і на час звернення до суду кошти за кредитним договором не повернула , позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь вищезазначену заборгованість у розмірі 55 000 грн.

Рішенням Вінницького міського суду від 09.02.2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1422-0849 продукту «НА ВСЕ» від 16.07.2024 року в розмірі 45 463 грн, з яких: 11 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 34 463 грн - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками, а також судовий збір в розмірі 2002,36 грн. В задоволенні решти вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Укр кредит фінанс» задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 лише заборгованість за тілом кредиту у розмірі 11 000 грн. Вказала, що позивач не надав до суду в якості доказів існування і розміру заборгованості первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту, нарахування відсотків та його часткового погашення , а тому є підстави вважати, що розмір заборгованості ОСОБА_1 є неправильним. Окрім того розмір нарахованих позивачем відсотків, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом та є несправедливим.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укр кредит фінанс» вважає рішення суду законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що остання задоволенню не підлягає , виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.07.2024 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 , шляхом створення ОСОБА_1 заявки на отримання кредиту та її верифікації за допомогою технології BankID на веб-сайті позивача (navse.in.ua), було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1422-0849 продукту «НА ВСЕ», який підписаний ОСОБА_1 електронним ідентифікатором НОМЕР_1 .

Договір про відкриття кредитної лінії №1422-0849 продукту «НА ВСЕ» підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А3216. Договір містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача: НОМЕР_2 , а також електронну адресу, інші особисті ідентифікуючі дані позичальниці.(а.с.16)

Також відповідачка за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А3216» підписала правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «НА ВСЕ», таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором.

Із умов договору про відкриття кредитної лінії №1422-0849 продукту «НА ВСЕ» від 16.07.2024 року вбачається , що кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювальну кредитну лінію шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором (п. 2.1, 2.2 кредитного договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірнику договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту.

Відповідно до п. 4.3 кредитного договору, плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7 цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту).

Знижена процентна ставка становить 1,20% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору. Позичальник здійснює сплату процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою з першого дня користування кредитом протягом усього періоду дії договору за умови, якщо позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом, комісію за видачу кредиту (якщо п.4.7 договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) та повертає кредитодавцю отриманий кредит згідно Графіку платежів за зниженою ставкою (який є додатком 2 до цього договору). У разі несплати позичальником нарахованих згідно умов договору процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) або частини суми кредиту згідно графіка платежів за зниженою ставкою (який є додатком 2 до цього договору) не пізніше останнього дня будь-якого базового періоду, з наступного дня подальше нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою до дати повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів, комісії за видачу кредиту (якщо п.4.7 договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) та суми кредиту, (включно з тою, обов`язок дострокового погашення якої у позичальника виникає у зв`язку із простроченням сплати процентів та/або комісії (включаючи дату погашення заборгованості). З дати, наступної за днем повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, комісії за видачу кредиту (якщо п.4.7 договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) та частини суми кредиту нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за зниженою процентною ставкою (п. 10.2 кредитного договору).

Згідно п.п. 4.5 - 4.6 кредитного договору, сплату процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7 цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) позичальник зобов`язаний здійснювати у визначені Графіком платежів (який є додатком 2 до цього договору) дати, які є останніми днями відповідних базових періодів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою.

Відповідно до п. 4.4. договору, базовий період складає 14 календарних днів.

Комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту (п.4.7 кредитного договору).

Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 11.05.2025 року. (окрім п.12.12 договору, який діє протягом передбаченого у зазначеному пункті строку).

Згідно п.п. 4.10-4.11 кредитного договору, реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 27138,17%, а орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору складає 56804,48 грн та включає в себе суму кредиту, комісію за видачу кредиту (якщо п. 4.7 цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) та проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору, позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю отриманий кредит у останні дні останніх 8 (восьми) базових періодів строком кредитування згідно графіку платежів за договором за зниженою ставкою (додаток №2 до цього договору), шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі виданого кредиту на банківський рахунок кредитодавця..

Договір містить додатки, додаток №2 відображає графік платежів за заниженою ставко, додаток №3 – за стандартною процентною ставкою.

Задовольняючи частково позовні вимоги , суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі укладеного в електронній формі договору про відкриття кредитної лінії № 1422-0849, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 11 000 грн ,які зобов`язалася повернути і сплатити відсотки за користування ними до 12.05.2025 року. Однак, належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, внаслідок чого у неї станом на 13.10.2025 року утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 61 688 грн грн. Визначаючи розмір дійсної заборгованості відповідачки, суд виходив із необхідності застосування норм про обмеження максимальної денної процентної ставки, у зв`язку з чим умови договору в частині нарахування відсотків у розмірі 2,5% на день визнав нікчемними і здійснив перерахунок процентів виходячи із допустимого ЗУ «Про споживче кредитування» розміру відсотків у розмірі 1% на день.

Колегія суддів, вважає ,що суд вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, вірно визначив спірні правовідносини та застосував норми права ,внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення тіла кредиту та перерахування відсотків.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.

При цьому, згідно з п. 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.

Водночас, ТОВ ««Укр Кредит Фінанс»», як фінансова установа, не є банком, та не може мати доступу до карткового рахунку відповідача і формувати відповідні виписки по рахунку, що є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки не є його власником та вказана інформація є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідач, як клієнт банку.

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що відповідач не отримував кредитних коштів. І якщо такі кошти кредитодавцями мали бути перераховані на визначений у договорі картковий рахунок, то єдиним безспірним доказом може бути виписка по картковому рахунку, з якої можливо встановити відсутність або наявність певної банківської операції. І якщо сторона заперечує отримання коштів і має можливість подати такі докази, то тягар доказування таких обставин покладається саме на цю сторону. Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19).

У постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року по справі No 754/17518/15-ц, № 61-17132св18 вказано, що у ст. 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі No 355/385/1.

У постанові від 12.12.2024 у справі № 298/825/15-ц Верховний Суд зазначив, що «відсутність виписки за картковим рахунком відповідача або іншого первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові через його недоведеність, оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, свідчать про те, що заборгованість особи за кредитним договором має місце, у зв`язку із чим позов правомірно задоволений».

Відповідно до принципу обов`язковості договору, закріпленого у статті 629 ЦК України, сторони зобов`язані виконувати взяті на себе договірні зобов`язання. З урахуванням стандарту доказування «баланс ймовірностей», застосованого у практиці Верховного Суду, наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують як отримання відповідачкою кредитних коштів,так і існування у неї заборгованості за кредитним договором.

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак ,доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, які б підтвердили виникнення грошового зобов`язання, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

В матеріалах справи містяться квитанція АТ КБ «Приватбанк» від 16.07.2024, що містить відомості про те, що 16.07.2024 року о 15.24 платник - «Укр кредит фінанс» через еквайра - АТ КБ «Приватбанк» видав кредитні кошти за договором № 1422-0849 від 16.07.2024 року у сумі 11 000 грн. на банківську карту «Мастеркард із номером НОМЕР_3 ,тобто на реквізити рахунку позичальника (а.с.23)

Вказані обставини підтверджуються і відомостями довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс»,згідно якої останнім через систему платежів «LigPay» здійснено платіж №2490020895 від 16.07.2024 року у сумі 11 000 грн на номер платіжної карти НОМЕР_2 , тип операції видача кредиту.(а.с.24)

Таким чином, матеріали справи містять квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» від 16.07.2024 року із зазначенням номера кредитного договору, суми перерахованих коштів та реквізитів платіжної картки, наданим позичальником Трембіцькою, а також довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про здійснення через платіжну систему «LiqPay» переказу кредитних коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 . Зазначені документи у своїй сукупності підтверджують факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів та виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

При цьому відповідачем ,в свою чергу, на спростування зазначених обставин жодних допустимих ,достовірних і достатніх доказів не надано. Так , ОСОБА_1 не заперечила належність їй платіжної картки, на яку були зараховані кошти, не надала відомостей про відсутність надходження коштів на відповідний рахунок та не скористалася можливістю отримати банківську інформацію щодо руху коштів по власному рахунку. А отже, аналізуючи вказане, колегія суддів вважає, що наведені нею доводи апеляційної скарги ґрунтуються виключно на її припущеннях ,розцінює їх як спосіб уникнення цивільної відповідальності за невиконання належним чином умов договору та вважає, що вони встановленого судом факту отримання відповідачем і використання кредитних коштів не спростовують.

Доводи апеляційної скарги, про неврахування судом того, що розмір нарахованих позивачем відсотків, який складає 44 000 грн, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом та є несправедливим, хоча й частково заслуговують на увагу, проте суд дійшов вірного висновку про перерахунок заборгованості за відсотками згідно ЗУ «Про споживче кредитування».

Зі змісту договору про відкриття кредитної лінії №1422-0849 від 16.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена з умовами кредитування, зокрема із розміром процентних ставок, порядком їх нарахування, строком кредитування та загальною вартістю кредиту. Умовами договору прямо передбачено знижену процентну ставку у розмірі 1,20 % за кожен день користування кредитом та стандартну процентну ставку 1,50 % за кожен день користування кредитом у разі порушення графіка платежів. Також договором визначено строк кредитування — 300 календарних днів, комісію за видачу кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, реальну річну процентну ставку 27138,17 % та орієнтовну загальну вартість кредиту — 56804,48 грн. Крім того, договір містив додатки із графіками платежів як за зниженою, так і за стандартною процентною ставкою, що свідчить про обізнаність відповідачки щодо порядку нарахування процентів та наслідків порушення умов договору. Відтак доводи про несправедливість процентів є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 добровільно погодилася з умовами кредитування при укладенні договору.

Проте, згідно ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24 грудня 2023 року), максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч.4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відтак починаючи: з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.

Договір про відкриття кредитної лінії №1422-0849 продукту «НА ВСЕ» було укладений між сторонами 16.07.2024 року, після набрання чинності вказаним Законом. Однак позивач, при проведені нарахувань і складенні розрахунку заборгованості з відсотків, не врахував змін розміру денної процентної ставки, що визначена вказаним законом.

За період з 20.08.2024 року по 11.05.2025 року (дата повернення кредиту) нарахування відсотків повинно здійснюватися за ставкою не більше 1,0 % в день (11 000 грн х 1,0 % х 265 днів), що становить 29 150 грн.

Решта заборгованості розраховується відповідно до наданого позивачем розрахунку, а саме за період з 16.07.2024 року по 29.07.2024 року за процентною ставкою 1,20%, що становить 1 848 грн (11 000 х 1,20% х 14), та за період з 30.07.2024 року по 19.08.2024 року за процентною ставкою 1,50%, що становить 3 465 грн. (11 000 х 1,50% х 21).

Тобто, заборгованість за простроченими процентами за період з 16.07.2024 року по 11.05.2025 року, яка розрахована виходячи з умов договору та положень ЗУ «Про споживче кредитування», становить 34 463 грн.

Отже, з урахуванням положень ЗУ «Про споживче кредитування», суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що заборгованість відповідачки за простроченими відсотками за період з 16.07.2024 року по 12.05.2025 року складає 34 463 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є непереконливими і підлягають відхиленню, а оскаржуване рішення суду, що відповідає обставинам справи , ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права , підлягає залишенню без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати в суді апеляційної інстанції необхідно залишити за апелянтом ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382-384, ЦПК України, суд,

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду від 09.02.2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: Л.О. Голота

В.П. Рибчинський